Рішення

від 16.04.2013 по справі 902/360/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 квітня 2013 р. Справа № 902/360/13-г

Провадження № 14/902/19/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представників сторін:

позивача: Овчарука О.О., довіреність №261/10 від 14.12.2012р.,

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116)

до : товариства з обмеженою відповідальністю "Фобос" (вул. Київська, 134, м. Вінниця, 21000)

про стягнення 9897,42 грн.,

В С Т А Н О В И В :

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Фобос" 9897 грн. 42 коп. заборгованості за договором на постачання та транспортування природного газу №Вк-09-213 від 01.12.2009р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 13.03.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/360/13-г з призначенням її до розгляду.

28.03.2013р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 16.04.2013р. через неявку в судове засідання представника відповідача та не подання сторонами витребуваних доказів.

В судове засідання на визначену дату (28.03.2013р.) з'явився представник позивача (Овчарук О.О.), який позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в ньому.

Натомість, представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки не повідомив, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був повідомлений ухвалою суду від 28.03.2013 року, яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, котра відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Факт належного повідомлення відповідача підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення вх. №3641 від 11.04.2013р., підписаним представником останнього 09.04.2013р. (а.с. 35).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.12.2009 року між дочірнім підприємством "Нафтогазмережі" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Вінницької філії дочірнього підприємства "Нафтогазмережі" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником усіх прав та обов'язків якого є дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України", що стверджується п.1.2. Статуту позивача (а.с. 11), та товариством з обмеженою відповідальністю "Фобос" укладено договір на постачання та транспортування природного газу №Вк-09-213 (а.с. 17-22).

Згідно п. 1.1 Договору постачальник зобов'язувався поставити споживачу на протязі 2010 року природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ, послуги по його постачанню та транспортуванню на умовах договору.

Відповідно до вимог п. 5.1. Договору споживач не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює попередню оплату грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника 100% вартості газу, який запланований для поставки та послуг по постачанню та транспортуванню. В разі перебору обсягів газу понад попередньо оплачених, остаточний розрахунок здійснюється до 5 числа наступного за звітним місяця (п.5.2. Договору).

Даний договір набирає чинності та діє в частині поставки газу з 1 грудня 2009 року до 31 грудня 2010 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги по постачанню та транспортуванню - до їх повного здійснення (п. 10.1. Договору).

Додатковою угодою №1 до Договору №ВК-09-213 від 01.12.2009р. сторонами внесено зміни до п. 1.1, 2.1 та п. 4.1 Договору в частинні обсягів поставки та ціни газу.

Судом встановлено, що на виконання договірних зобов'язань протягом грудня 2009р. та січня-березня 2010 р. позивачем передано відповідачу природний газ в об'ємі 6749 куб.м. на загальну суму 10125 грн. 62 коп. Даний факт підтверджується обопільно підписаними сторонами актами подачі-приймання та реалізації природного газу №НГ-В000168 від 25.01.2010р., №НГ-В000090 від 25.12.2009р., №НГ-В002011 від 28.02.2010р., №НГ-В003039 від 31.03.2010р. (а.с. 24-26) та іншими матеріалами справи.

Відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково, за поставлений природний газ розрахувався лише в сумі 2937 грн. 75 коп., що підтверджується поясненнями позивача, довідкою щодо стану заборгованості станом на 31.01.2013р. (а.с. 16) та банківськими виписками наявними в матеріалах справи. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 7187 грн. 87 коп.

Непроведення відповідачем розрахунків за отриманий природний газ спонукало позивача звернутись за захистом порушеного права до суду.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спірні відносини виникли з договору, що має елементи договору постачання (ст. 712 ЦК України) та перевезення вантажів (ч. 3 ст. 306 ГК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 7187 грн. 87 коп. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 823 грн. 76 коп. пені (за періоди з 06.01.2010р. по 06.07.2010р., з 06.02.2010р. по 06.08.2010р., з 06.03.2010р. по 06.09.2010р., з 06.04.2010р. по 06.10.2010р.); 503 грн. 15 коп. штрафу; 733 грн. 16 коп. інфляційних втрат (з серпня 2010р. по січень 2013р.) та 649 грн. 48 коп. 3% річних (з 06.03.2010р. по 06.03.2013р.), за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Крім того, згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.6.1 Договору у разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ по постачанню та транспортуванню у строки визначені у п.5.2. даного договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Неустойка нараховується постачальником протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

З огляду на те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення пені, штрафу передбачені умовами укладеного між сторонами Договору, а вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат- Договором та чинним законодавством України, суд вважає їх правомірними та обґрунтованими.

Поряд з цим слід зазначити, що судом не береться до уваги абз. 2 п. 6.1 Договору, яким сторони погодивши, що неустойка нараховується постачальником протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом, змінили порядок нарахування пені, що суперечить ч. 6. ст. 232 ГК України, так як позивачем при нарахуванні пені враховано положення чинного законодавства України, тому вимоги про стягнення пені у заявленому розмірі, який не перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України є правомірними та обґрунтованими.

Перевіркою розрахунку пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, втому числі, що стосується періодів їх нарахування, судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим вказані вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, штрафу, інфляційних втрат, 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фобос" (вул. Київська, 134, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 32647779) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 31301827) 7187 грн. 87 коп. основного боргу; 823 грн. 76 коп. пені, 503 грн. 15 коп. штрафу; 733 грн. 16 коп. інфляційних втрат; 649 грн. 48 коп. 3% річних та 1720 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 22 квітня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Київська, 134, м. Вінниця, 21000)