Ухвала

від 03.04.2013 по справі 2-а-5305/11/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2013 р.Справа № 2-а-5305/11/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Лопушанській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Никос-Центр до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва (правонаступник - ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення, -

В С Т А Н О В И В:

12.07.2011 року ТОВ фірма Никос-Центр звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва (правонаступник - ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000632301 та №0000622301 від 15.06.2011 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами перевірки відповідачем було неправомірно прийнято податкові повідомлення-рішення №0000632301 та №0000622301 від 15.06.2011 року - за порушенням підприємством норм п.3.1 ст.3, п.5.1 та пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , ст.7 Закону України Про податок на додану вартість та ч.2 ст.215, ст.228 ЦК України.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.09.2011 року адміністративний позов ТОВ фірма Никос-Центр задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано у повному обсязі податкові повідомлення-рішення №0000632301 та №0000622301 від 15.06.2011 року прийняті ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.09.2011 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ТОВ фірма Никос-Центр в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що остання необґрунтована та задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ фірма Никос-Центр (код ЄДРПОУ 25375540 ), зареєстроване 24.03.1998р. виконкомом Миколаївської міськради за №11762, знаходиться на податковому обліку в органах ДПС з 01.04.1998р. та станом на 31.05.2011р. є платником ПДВ та перебуває на обліку в ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва (т.1. а.с.19 ).

В період з 11.05.2011 р. по 24.05.2-11 р. уповноваженими особами ДПІ, на підставі направлень від 11.05.2011р., було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ фірма Никос-Центр з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2011 р., за результатами якої складено Акт від 31.05.2011 року №1741/23-200/25375540 (т.1 а.с.18 ).

Зокрема, в даному Акті перевірки зазначено, що позивач порушив вимоги:

1) пункту 3.1 ст.3, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.98 р. №334/94-ВР, в результаті чого, було занижено податок на прибуток у сумі 224 544 грн., у тому числі:

- за півріччя 2010 р. в сумі 124928 грн.;

- за III квартали 2010 р. в сумі 124928 грн.;

- за 2010 р. в сумі 172695;

- за I квартал 2011 р. в сумі 51849 грн.

2) вимоги пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 та пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.97 р. №168/97-ВР , в результаті чого, було занижено податок на додану вартість у сумі 179 635 грн., у тому числі:

- за березень 2010 р. в сумі 99942 грн.;

- за жовтень 2010 р. в сумі 13973 грн.;

- за листопад 2010 р. в сумі 24241 грн.;

- за січень 2011 р. в сумі 41479 грн.

За наслідками вказаної перевірки та на підставі акту, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

- №0000632301 від 15.06.2011 року, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток - за основним платежем - на 224 544 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 43 174,75 грн.;

- №0000622301 від 15.06.2011 року, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість - за основним платежем - на 179 635 грн. та застосував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 34 540 грн.

На думку відповідача, заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 224 544 грн. та податку на додану вартість в сумі 179 635 грн. виникло внаслідок включення ТОВ фірма Никос-Центр до складу валових витрат затрат на придбання наступних товарів, робіт, послуг та до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, який був сплачений товариством на рахунок ПП Одеська будівельна компанія та ТОВ Реконструкція у складі вказаних товарів (робіт, послуг).

Також, відповідач вважає, що позивач не мав права включати затрати на придбання вказаних товарів, робіт, послуг та податок на додану вартість, сплачений у їх вартості, до своїх валових витрат та до складу податкового кредиту відповідно, оскільки, як зазначено в акті перевірки:

- до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено записи про відсутність підтвердження відомостей про ПП Одеська будівельна компанія та ТОВ Реконструкція ;

- фактичне здійснення господарських операцій було неможливим через відсутність у ПП Одеська будівельна компанія та ТОВ Реконструкція трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу;

- вказані операції не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними;

- до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі документів, фактичне використання яких в господарській діяльності не встановлено (по операціям з ТОВ Реконструкція ) та не підтверджені податковими накладними (по операціям з ПП Одеська будівельна компанія ).

Не погодившись з вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ, позивач, скориставшись своїм правом, оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані дії та рішення відповідачів є протиправними та не заснованими на законі, в зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду, з уважно дослідивши матеріали справи, цілком погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх обгрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, як вбачається з матеріалів справи, основними видами діяльності ТОВ фірма Никос-Центр - є будівництво будівель, місцевих трубопроводів, ліній зв`язку та енергопостачання, а також ізоляційні та монтажні роботи, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

По справі судовою колегією встановлено, що протягом квітня, жовтня, листопада 2010р. та січня 2011р. ТОВ фірма Никос-Центр отримало від ПП Одеська будівельна компанія та ТОВ Реконструкція товари, роботи, послуги, необхідні для здійснення господарської діяльності, на загальну суму 1 077 808,74 грн., у т.ч. ПДВ - 179634,79 грн., а саме:

- 19.02.2010р. між ТОВ фірма Никос-Центр та ПП Одеська будівельна компанія було укладено договір поставки №19/02, згідно з яким ПП Одеська будівельна компанія зобов'язалося поставити ТОВ фірма Никос-Центр матеріали для виконання ізоляційних робіт;

- 02.04.2010р. ТОВ фірма Никос-Центр отримало від ПП Одеська будівельна компанія ізоляційні матеріали на загальну суму 599654,74 грн., у т.ч. ПДВ 99942 грн., що підтверджується видатковою накладною від 02.04.10 р. №32.

При цьому, слід зазначити, що оплата вказаних вище ізоляційних матеріалів була здійснена ТОВ фірма Никос-Центр шляхом перерахування грошових коштів в сумі 599 654,74 грн. (у т.ч. ПДВ 99942 грн .), на рахунок ПП Одеська будівельна компанія , що підтверджується банківськими виписками від 03.03.10 р., 04.03.10 р. та 05.03.10 р.

Також, після отримання від позивача грошових коштів, ПП Одеська будівельна компанія надало ТОВ фірма Никос-Центр належним чином оформлену податкову накладну від 05.03.2010 р. №532.

В подальшому, як слідує з матеріалів справи, протягом вересня-жовтня 2010 р. ПП Одеська будівельна компанія, згідно договору від 17.09.10р. №17/09, виконувало на замовлення ТОВ фірма Никос-Центр роботи з ізоляції трубопроводів.

Так, на виконання умов цього договору від 17.09.10р. №17/09, ПП Одеська будівельна компанія виконало для ТОВ фірма Никос-Центр роботи з ізоляції трубопроводів на загальну суму 83 835 грн. (у т.ч. ПДВ 13973 грн .), що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 29.10.2010р. №1.

Оплата ж цих виконаних ізоляційних робіт була здійснена позивачем також шляхом перерахування грошових коштів в сумі 83 835 грн. (у т.ч. ПДВ - 13972,5 грн .) на рахунок ПП Одеська будівельна компанія , що підтверджується банківською випискою від 28.10.10р.

Одночасно, після отримання грошових коштів ПП Одеська будівельна компанія надало ТОВ фірма Никос-Центр податкову накладну від 28.10.10р. №5123.

Протягом жовтня-листопада 2010 року ПП Одеська будівельна компанія , згідно із договором від 30.09.10р. №30/09, виконувало на замовлення ТОВ фірма Никос-Центр роботи з монтажу трубопроводів цеху гідрогенізації на ТОВ Дельта Вілмар СНД .

Так, на виконання умов цього договору від 30.09.10р. №30/09, ПП Одеська будівельна компанія виконало для підприємства позивача роботи з монтажу трубопроводів цеху гідрогенізації на загальну суму 145 446 грн. (у т.ч. ПДВ - 24241 грн .), що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 10.11.10р. №1.

Оплата виконаних ізоляційних робіт була здійснена ТОВ фірма Никос-Центр шляхом перерахування грошових коштів в сумі 145 446 грн. (у т.ч. ПДВ 24241 грн .) на рахунок ПП Одеська будівельна компанія , що підтверджується банківською випискою від 24.11.10р.

Після отримання грошових коштів, ПП Одеська будівельна компанія надало ТОВ фірма Никос-Центр податкову накладну від 24.11.10р. №5892.

Також, протягом грудня 2010р. - січня 2011р. ТОВ Реконструкція , згідно договору від 07.12.2010р. №07/12, виконувало на замовлення позивача роботи з монтажу і ізоляції трубопроводів на підприємствах ТОВ Дельта Вілмар СНД , ПАТ Великобурлуцький сироробний завод та ТОВ Тенисте .

Так, на виконання умов вказаного договору від 07.12.2010р. №07/12, ТОВ Реконструкція виконало для ТОВ фірма Никос-Центр роботи на загальну суму 248 873 грн. (у т.ч. ПДВ - 41478,83 грн.), а саме:

- монтаж і ізоляція трубопроводів на ТОВ Дельта Вілмар СНД - на суму 101 226 грн. (у т.ч. ПДВ 16871 грн .), що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 10.01.11р. №1;

- монтаж і ізоляція трубопроводів на ТОВ Тенисте - на суму 151 62 грн. (у т.ч. ПДВ 2527 грн. ), що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 10.01.11р. №2;

- монтаж і ізоляція трубопроводів на ПАТ Великобурлуцький сироробний завод - на суму 132 485 грн. (у т.ч. ПДВ - 22080,83 грн .), що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 31.01.11р. №3.

При цьому, оплата цих виконаних ізоляційних робіт була здійснена ТОВ фірма Никос-Центр шляхом перерахування грошових коштів в сумі 248 873 грн. (у т.ч. ПДВ - 41478,83 грн. ), на рахунок ТОВ Реконструкція , що підтверджується банківськими виписками від 27.01.11р. та 28.01.11р.

Після підписання актів приймання-передачі виконаних робіт ТОВ Реконструкція надало ТОВ фірма Никос-Центр податкові накладні від 10.01.11р. №13, від 10.01.11р. №14 та від 31.01.11р. №80.

Як слідує з приписів п.3.1. ст.3 Закону України №334/94 -ВР, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону .

А відповідно до п.5.1. ст.5 цього ж Закону №334/94 -ВР, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з вимогами пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94 -ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну ), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Так, по справі судами обох інстанцій беззаперечно встановлено, що витрати в сумі 898 173,95 грн. були реально сплачені ТОВ фірма Никос-Центр на відповідні банківські рахунки ПП Одеська будівельна компанія та ТОВ Реконструкція як компенсація вартості ізоляційних матеріалів та робіт з ізоляції та монтажу трубопроводів, які, в свою чергу, в подальшому, були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Таким чином, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що, у відповідності до п.3.1 ст. 3 , п.5.1 ст. 5 та пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону №334/94 -ВР, ТОВ фірма Никос-Центр правомірно включило до складу своїх валових витрат суму - 898 173,95 грн., у т.ч.:

- в II кварталі 2010 р. - 499 712 грн., які були сплачені ТОВ фірма Никос-Центр п/підприємству Одеська будівельна компанія в оплату ізоляційних матеріалів та підтверджені видатковою накладною від 02.04.10р. №32

- в IV кварталі 2010 р. - 191 068 грн., які були сплачені ТОВ фірма Никос-Центр п/підприємству Одеська будівельна компанія в оплату робіт з ізоляції та монтажу трубопроводів та підтверджені актами приймання-передачі виконаних робіт від 29.10.10р. №1 та від 10.11.10р. №1;

- в I-му кварталі 2011р. - 207 394 грн., які були сплачений ТОВ фірма Никос-Центр ТОВу Реконструкція в оплату робіт з монтажу та ізоляції трубопроводів та підтверджені актами приймання-передачі виконаних робіт від 10.01.11р. №1, від 10.01.11р. №2 та від 31.01.11р. №3.

Отже, за таких обставин, суд 2-ї інстанції вважає, що донарахування ТОВ фірма Никос-Центр податку на прибуток в сумі 224 544 грн. та застосування до підприємства позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 43 174,75 грн. - є протиправним, що, в свою чергу, є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 15.06.2011р. №0000632301, як такого, що порушує норми п.3.1 ст. 3 , п.5.1 та пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону №334/94 -ВР.

Так, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №334/94 -ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

А відповідно до п.7.5 ст.7 цього ж Закону №334/94 -ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату послуг;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку послуг, та, у відповідності до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №334/94 -ВР, є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що, у відповідності до вимог пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 та п.7.5 ст.7 Закону №334/94 -ВР, ТОВ фірма Никос-Центр правомірно включило до складу свого податкового кредиту ПДВ у сумі 179 635 грн., у т.ч.:

- в березні 2010р. - 99 942 грн., який був сплачений позивачем п/підприємству Одеська будівельна компанія у складі вартості ізоляційних матеріалів та підтверджений податковою накладною від 05.03.10р. №532

- в жовтні 2010р. - 13 973 грн., який був сплачений ТОВ фірма Никос-Центр п/підприємству Одеська будівельна компанія у складі вартості робіт з ізоляції трубопроводів та підтверджений податковою накладною від 28.10.10р. №5123;

- в листопаді 2010р. - 24 241 грн., який був сплачений ТОВ фірма Никос-Центр п/підприємству Одеська будівельна компанія у складі вартості робіт з монтажу трубопроводів та підтверджений податковою накладною від 24.11.10р. №5892;

- в січні 2011р. - 41 478,83 грн., який був сплачений ТОВ фірма Никос-Центр ТОВу Реконструкція у складі вартості робіт з монтажу та ізоляції трубопроводів та підтверджений податковими накладними від 10.01.11р. №13, від 10.01.11р. №14 та від 31.01.11р. №80.

Так, у цьому спірному податковому повідомленні-рішенні відповідач, як на підставу для донарахування ПДВ, посилається, зокрема, на пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №334/94 -ВР, згідно якому, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Проте, враховуючи наявність в матеріалах справи (та на момент перевірки) належним чином оформлених податкових накладних, таке посилання, на думку судів обох інстанцій, є безпідставним.

Отже, за таких обставин, донарахування ТОВ фірма Никос-Центр податку на додану вартість в сумі 179 635 грн. та, відповідно, і застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 34 540 грн. - є протиправним, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 15.06.2011р. №0000622301, як такого, що порушує норми пп.7.2.6. п.7.2., пп.7.4.1., 7.4.5. п.7.4. та п.7.5. ст.7 Закону №334/94 -ВР.

Так, в спірному Акті перевірки відповідач зазначає, що вказані операції нібито не спричиняють реального настання правових наслідків, що є підставою для висновків про неправомірність включення до валових витрат затрат в сумі 898 173,95 грн., які були сплачені позивачем п/підприємству Одеська будівельна компанія та ТОВ Реконструкція в оплату ізоляційних матеріалів та робіт з ізоляції та монтажу трубопроводів, а також до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 179 635 грн., сплаченого контрагентам у складі вартості вказаних товарів та робіт.

Проте, на думку судів обох інстанцій, вказаний висновок ДПІ є безпідставним, та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки, крім вищезазначених документів, що підтверджують отримання ізоляційних матеріалів та виконання ізоляційних і монтажних робіт, він ще спростовується наступними документами, які наявні в матеріалах справи.

Так, ізоляційні матеріали на загальну суму 599 654,74 грн. (у т.ч. ПДВ 99942 грн .) були отримані ТОВ фірма Никос-Центр від ПП Одеська будівельна компанія за видатковою накладною від 02.04.10р. №32 та використані позивачем при здійсненні робіт з ізоляції трубопроводів та обладнання вугільного млина і генератору гарячого газу вугільного відділення ВАТ Югцемент , що, в свою чергу, ніяким чином не спростовано представником відповідача. При чому, вказані роботи здійснювались на замовлення ТОВ Енергозапад , який виконував підрядні роботи для ВАТ Югцемент , що підтверджується договором субпідряду №01/03 від 18.02.10р.

Використання ж ізоляційних матеріалів при здійсненні вказаних робіт підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт від 18.05.10р. №2, від 30.06.10р. №1, від 23.07.10р. №2 та переліком матеріалів, використаних при виконанні робіт.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичне отримання ТОВ фірма Никос-Центр ізоляційних матеріалів від ПП Одеська будівельна компанія на своєму складі підтверджується, зокрема: численними внутрішніми складськими накладними на передачу товару відповідальним особам та водіям, подорожними листами вантажних автомобілів, підтверджуючими перевезення цих ізоляційних матеріалів, запитом ТОВ фірма Никос-Центр від 23.03.10р. за №23/03 на адресу ТОВ Мейкер щодо можливості транзитного перевантаження ізоляційних матеріалів на території його складських приміщень та листом власника складських приміщень ТОВ Мейкер від 25.03.10р. за №127 щодо умов перевантаження ізоляційних матеріалів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 2008 року позивач виконував монтажні та ізоляційні роботи для ЗАТ Куп`янський молочноконсервний комбінат . Умови договорів, що укладались між цим контрагентом та позивачем передбачали можливість залучення останнім для виконання робіт необхідної кількості персоналу, у тому числі від субпідрядників.

Так, як встановлено по справі, 29.09.2010 року, між ЗАТ Куп`янський молочноконсервний комбінат та позивачем був укладений договір на ізоляційні роботи №1421160371, згідно якому, останній зобов'язався виконати роботи з ізоляції трубопроводу гарячого водопостачання (зовнішні мережі ) та табелем обліку робочого часу за вересень 2010р.

До того ж, як видно з пояснень представника позивача, в зв'язку із великим обсягом робіт, для можливості їх виконання у встановлений договором строк позивачем було залучено для виконання робіт з ізоляції трубопроводу гарячого водопостачання (зовнішні мережі) субпідрядника - ПП Одеська будівельна компанія , уклавши з ним договір від 17.09.10р. №17/09. На виконання умов зазначеного договору ПП Одеська будівельна компанія було зроблено для позивача роботи з ізоляції трубопроводів на загальну суму 83 835 грн. (у т.ч. ПДВ в сумі 13973 грн. ), що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 29.10.10р. №1.

Як вже було зазначено вище, фактичне виконання ПП Одеська будівельна компанія робіт з ізоляції трубопроводів підтверджується, зокрема наявними в матеріалах справи:

- актом прийому-передачі виконаних робіт від 02.11.10р. №1, підписаним замовником робіт ЗАТ Купянський молочноконсервний комбінат з ТОВ фірма Никос-Центр ;

- накладною від 20.09.10р. №190/1 про передачу від ТОВ фірма Никос-Центр до ПП Одеська будівельна компанія обладнання та спецодягу для виконання робіт на об`єкті ЗАТ Куп`янський молочноконсервний комбінат;

- табелем обліку робочого часу за вересень 2010р. із зазначенням в ньому конкретних прізвищ працівників ПП Одеська будівельна компанія .

Також, з матеріалів справи вбачається, що, починаючи з 2006 року, позивач проводив монтажні та ізоляційні роботи для ТОВ Дельта Вілмар СНД по перевантаженню та переробці тропічних олій в м.Южне Одеської області. Умовами договорів підряду, укладених між ТОВ Дельта Вілмар СНД та позивачем, теж була передбачена можливість залучення субпідрядників.

Так, 20.05.10р., між ТОВ Дельта Вілмар СНД та ТОВ фірма Никос-Центр був укладений договір підряду №294, згідно якому, останній зобов'язався виконати роботи з монтажу технологічних трубопроводів та обладнання цеху гідрогенізації.

Як вже вказувалося вище, представник позивача пояснив, що у зв'язку з великим обсягом робіт і для можливості їх виконання у встановлений строк у відповідності з умовами договору, позивач залучив для виконання робіт з монтажу трубопроводів цеху гідрогенізації субпідрядника - ПП Одеська будівельна компанія , уклавши з ним договір від 30.09.10р. №30/09. На виконання умов зазначеного договору ПП Одеська будівельна компанія було виконано роботи з монтажу трубопроводів цеху гідрогенізації на загальну суму 145 446 грн., що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 10.11.10р. №1.

Окрім того, судовою колегією встановлено, що реальне виконання ПП Одеська будівельна компанія робіт з монтажу трубопроводів цеху гідрогенізації підтверджується, зокрема:

- актом прийому виконаних підрядних робіт від 11.11.10р. №4, підписаним замовником робіт - ТОВ Дельта Вільмар СНД та керівником ТОВ фірма Никос-Центр ;

- журналом реєстрації проведення інструктажу з питань охорони праці ТОВ Дельта Вильмар СНД ;

- журналом реєстрації інструктажів з питань пожежної безпеки ТОВ Дельта Вильмар СНД із зазначенням в них про інструктажі прізвища конкретних працівників ПП Одеська будівельна компанія , які безпосередньо виконували роботи на замовлення позивача;

- журнал реєстрації проведення інструктажів з питань охорони праці ТОВ фірма Никос-Центр .

При цьому, вказані журнали, на думку суду, свідчать про фактичне знаходження робітників ПП Одеська будівельна компанія на об'єкті ТОВ Дельта Вильмар СНД та виконання ними монтажних і ізоляційних робіт, що, в свою чергу, не було спростовано представником відповідача в судах обох інстанцій.

Про даний факт також свідчать і наявні в матеріалах справи табелі обліку робочого часу за жовтень-листопад 2010 року, із зазначенням в них конкретних прізвищ працівників ПП Одеська будівельна компанія та внутрішня накладна від 04.10.10р. №193 про передачу позивачем відповідальній особі ПП Одеська будівельна компанія обладнання та спецодягу для виконання робіт на об'єкті ТОВ Дельта Вильмар СНД .

Також, з матеріалів справи видно, що з 2006 року позивачем виконувались монтажні та ізоляційні роботи для ТОВ Дельта Вілмар СНД на комплексі перевантаження та переробки тропічних олій в м.Южне Одеської області, При чому, умовами і цих договорів підряду, укладених між ТОВ Дельта Вілмар СНД та позивачем, теж передбачалася можливість залучення останнім субпідрядників.

Так, зокрема, між ТОВ Дельта Вілмар СНД та позивачем були укладені:

- договір підряду від 20.05.10р. №294, згідно з яким, фірма позивача зобов'язалася виконати роботи з монтажу технологічних трубопроводів та обладнання цеху гідрогенізації і переетеріфікації. Обсяг робіт за договором неодноразово збільшувався, що підтверджується додатковими угодами від 29.07.10р. №1, від 09.08.10р. №3 та від 03.09.10р. №4;

- договір підряду від 06.10.10р. №361, згідно якого, ТОВ фірма Никос-Центр зобов'язалось виконати роботи по виготовленню і монтажу майданчиків обслуговування запірної арматури установки отримання водню цеху отримання водню;

- договір підряду від 06.10.10р. №363, згідно якого, ТОВ фірма Никос-Центр зобов'язалось виконати роботи по виготовленню і монтажу металоконструкцій з'ємних кришек та майданчиків обслуговування жироловушек цеху гідрогенізації і переетеріфікації;

- договір підряду від 16.11.10р. №401, згідно якому, ТОВ фірма Никос-Центр зобов'язалось виконати роботи з монтажу технологічних трубопроводів цеху гідрогенізації і переетеріфікації .

Крім того, в грудні 2010р. - січні 2011р., позивач також виконував роботи на замовлення ПАТ Великобурлуцький сироробний завод та ТОВ Тенисте .

Так, 21.10.10р., між ПАТ Великобурлуцький сироробний завод та позивачем був укладений договір підряду №21/10, згідно якого, останній зобов'язався виконати роботи з монтажу трубопроводів крижаної води та їх наступну ізоляцію. Обсяги робіт за договором неодноразово збільшувались, що підтверджується додатковими угодами до договору від 05.11.10р. №05/11, від 22.11.10р. №22/11, від 06.12.10р. №22/11, від 07.12.10р. №07/12.

21.12.2010 року між ТОВ Тенисте та ТОВ фірма Никос-Центр було укладено договір підряду №17/12, згідно якого, останній зобов'язався виконати роботи по обв'язці п'яти резервуарів обробки вина холодом.

Як поясняв представник позивача в судових засіданнях, в зв'язку із великим обсягом робіт, які необхідно було виконати протягом грудня 2010р. - січня 2011р., для можливості їх виконання у встановлені договорами строки позивач залучив для виконання вищевказаних робіт субпідрядника - ТОВ Реконструкція , уклавши з ним договір від 07.12.10р. №07/12. На виконання умов зазначеного договору, ТОВ Реконструкція виконало роботи з монтажу і ізоляції трубопроводів на загальну суму 248 873 грн., що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт №1 від 10.01.11р. №1, від 10.01.11р. №2 та від 31.01.11р. №3.

З матеріалів справи також вбачається, що фактичне виконання ТОВ Реконструкція робіт з монтажу і ізоляції трубопроводів підтверджується наявними у справі доказами, а саме: актами прийому виконаних підрядних робіт від 11.01.11р., актами прийому-передачі виконаних робіт від 23.12.10р., 30.12.10р., 28.01.11р., 31.01.11р., 01.02.11р., 27.01.11р., підписаними замовниками робіт та позивачем, табелями обліку робочого часу за грудень 2010р. та січень 2011р., внутрішньою накладною від 08.12.10р. №204 , журналами реєстрації проведення вступного інструктажу з питань охорони праці та з питань пожежної безпеки.

Як вже зазначалося, вказані документи та журнали свідчать про фактичне знаходження робітників ТОВ Реконструкція на об'єкті ТОВ Дельта Вильмар СНД та виконання ними монтажних та ізоляційних робіт.

Окрім того, на думку суду 2-ї інстанції, реальність господарських операцій, які були здійснені позивачем та ПП Одеська будівельна компанія і ТОВ Реконструкція також ще підтверджується наступним.

Так, з пояснень позивача вбачається, що економічним обгрунтуванням підстав для укладення договорів підряду з ПП Одеська будівельна компанія та ТОВ Реконструкція було намагання реального виконання ним значного обсягу робіт у встановлені замовниками строки, що зумовило потребу у залученні субпідрядних організацій на договірних засадах.

Отже, з урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції, як і окружний суд, вважає, що надані позивачем матеріали та докази свідчать про наявність в укладених договорах економічного змісту спрямованого як на виконання їх умов, так і на отримання підприємством відповідного доходу за виконані роботи та надані послуги і це, в свою чергу, належним чином не спростовано представником відповідача в судових засіданнях.

Таким чином, на підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що усі господарські операції, які були здійснені між позивачем та ПП Одеська будівельна компанія і ТОВ Реконструкція - є реальними та такими, що відповідають вимогам діючого на той час законодавства України, у тому числі і податкового, а тому, відповідно, ТОВ фірма Никос-Центр правомірно включило до складу своїх валових витрат 898 173,95 грн. та до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 179 635 грн.

Також, ще слід звернути увагу на той факт, що згідно висновків Акту перевірки, підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, на думку перевіряючих, стало внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів про відсутність підтвердження відомостей про ПП Одеська будівельна компанія та ТОВ Реконструкція і неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність у цих підприємств необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення спірних господарських операцій.

Однак, разом з тим, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає вказані висновки податкового органу необґрунтованими, недоведеними та безпідставними, виходячи з наступного.

Так, по-перше, судами обох інстанцій встановлено, що записи про відсутність підтвердження відомостей щодо ПП Одеська будівельна компанія та ТОВ Реконструкція були внесені до ЄДР ЮО та ФОП відповідно - 12.03.2011р. та 19.05.2011р., що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками з ЄДР.

Але, як слідує з вказаних довідок, в періоди здійснення господарських операцій з ПП Одеська будівельна компанія (т.б. березень, жовтень та листопад 2010р .) та ТОВ Реконструкція (т.б. січень 2011р .) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ці записи про відсутність підтвердження відомостей стосовно зазначених підприємств були відсутні.

По-друге, з пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що позивач, при укладанні договорів з ПП Одеська будівельна компанія та ТОВ Реконструкція , перевіряв наявність умов, які були необхідні для виконання ними робіт, обумовлених договорами, і здійснило вказані господарські операції тільки після отримання від них відповідних підтверджуючих документів.

Так, позивачем від ПП Одеська будівельна компанія були отримані копії:

- свідоцтва про Державну реєстрацію підприємства серії А01 № 510055;

- свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 02.10.09р. за №100246651;

- ліцензії серії АВ №475710 від 25.09.09р. на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, згідно якої, компанія мала право виконувати роботи з монтажу конструкцій зовнішніх інженерних мереж і систем; монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання; монтажу технологічного устаткування, а також роботи з захисту конструкцій, устаткування та мереж (тобто роботи, які були обумовлені договорами від 17.09.10 р. № 17/09 та від 30.09.10 р. №30/09 ).

Від ТОВ Реконструкція позивачем було отримано копії:

- свідоцтва про державну реєстрацію підприємства серії А00 №263902;

- свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 22.02.07р. №100024105;

- ліцензії серії АВ №306130 від 23.03.07р. на право здійснення робіт з монтажу конструкцій зовнішніх інженерних мереж і систем; монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання; монтажу технологічного устаткування, а також роботи з захисту конструкцій, устаткування та мереж.

При цьому, слід зазначити, що згідно Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (затв. наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.09р. №47 ), провадження видів діяльності, обумовлених договорами, укладеними позивачем з ПП Одеська будівельна компанія та ТОВ Реконструкція , можливо лише за наявності наступних умов:

- наявність техніки, обладнання, устаткування, приладів та інструментів згідно з технологічними вимогами виконання заявлених у Переліку робіт;

- виробничі приміщення, засоби виробництва повинні бути власні або орендовані, що підтверджується відповідними документами;

- відповідність персоналу кваліфікаційним умовам.

Таким чином, з огляду на вказане, судова колегія вважає, що наявність у ПП Одеська будівельна компанія та ТОВ Реконструкція відповідних Ліцензій також підтверджує виконання ними зазначених ліцензійних умов, а тому, висновки відповідача про неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність у зазначених підприємств трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення спірних господарських операцій, є недоведеним та безпідставним.

Отже, такі висновки відповідача, які стали підставами для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованими.

Стосовно ж висновків ДПІ про нікчемність правочинів, укладених позивачем із ПП Одеська будівельна компанія та ТОВ Реконструкція , які порушують вимоги ч.2 ст. 215 та ст. 228 ЦК України , суд 2-ї інстанції зазначає наступне.

Так, ч.2 ст.215 ЦК України передбачено, що нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом.

А відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.228 ЦК України , нікчемним є правочин, що порушує публічний порядок, тобто такий, що спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У всіх інших випадках спірні правочини, у тому числі правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, у відповідності до ч.3 ст.228 ЦК України мають визнаватися недійсними в судовому порядку.

Отже, уважно дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що усі договори на поставку ізоляційних матеріалів та виконання ізоляційних і монтажних робіт, укладені між позивачем та ПП Одеська будівельна компанія і ТОВ Реконструкція не є правочинами, спрямованим на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому, слід зазначити, що дані правочини, як того вимагає ч.3 ст.228 ЦК України , в судовому порядку недійсними не визнавались і доказі зворотного, відповідачем не надано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, на думку суду 2-ї інстанції, висновки відповідача про нікчемність вказаних правочинів та, як наслідок, виключення зі складу валових витрат затрат позивача суми 898 173,95 грн., яка була сплачена позивачем п/підприємству Одеська будівельна компанія та ТОВу Реконструкція в оплату ізоляційних матеріалів та робіт з ізоляції та монтажу трубопроводів, а також зі складу податкового кредиту ПДВ у сумі 179 635 грн., сплаченого цим контрагентам у складі вартості вказаних товарів та робіт - не грунтуються на вимогах чинного законодавства.

До того ж, апеляційний суд також зазначає, що при розгляді даної справи судами обох інстанцій беззаперечно з'ясовано, що усі cуми ПДВ від господарських операцій позивача з ПП Одеська будівельна компанія і ТОВ Реконструкція були задекларовані вказаними підприємствами в повному обсязі та реально сплачені до державного бюджету, що підтверджується матеріалами справи та самим Актом перевірки.

Виявлені ж відхилення в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту щодо господарських операцій, вчинених позивачем з ПП Одеська будівельна компанія в жовтні та листопаді 2010 року виникли виключно внаслідок відмови податкових органів приймати податкові декларації останнього, що підтверджується копією листа підприємства від 22.10.10р. за №9/08-к.

Крім того, суд звертає увагу ще й на те, що рух активів в процесі здійснення господарських операцій з ПП Одеська будівельна компанія та ТОВ Реконструкція підтверджується усіма необхідними первинними бухгалтерськими документами, а саме: банківськими виписками та платіжними дорученнями, видатковими накладними та актами виконаних робіт, подорожніми листами вантажних автомобілів.

Спеціальна ж податкова правосуб'єктність усіх учасників цих спірних господарських операцій також підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме - довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтвами про державну реєстрацію та свідоцтвами про реєстрацію ПП Одеська будівельна компанія та ТОВ Реконструкція платниками ПДВ.

Зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю позивача теж підтверджується необхідними документами, які підтверджують використання товарів, робіт, послуг, придбаних у ПП Одеська будівельна компанія та ПП Реконструкція , при виконанні позивачем підрядних робіт на замовлення власних контрагентів.

Окрім того, при ухваленні остаточного рішення по даній справі, судова колегія вважає за необхідне зазначити та звернути увагу ще й на наступне.

Так, висновок відповідача щодо відсутності у ТОВ Реконструкція трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу було зроблено на підставі листа ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 22.03.11р. №10866/23-208 та Акту перевірки від 22.03.11р. №50/23-513/32623124, однак, висновки, зазначені у вказаних документах грунтуються на підставі наявних у відповідача даних звітності ТОВ Реконструкція за II квартал 2010 р.

Проте, усі господарські операції позивачем здійснювались у I-му кварталі 2011 р., а не у ІІ-му кварталі 2010р. Крім тог, документів, які підтверджують проведення перевірки ТОВ Реконструкція безпосередньо за місцезнаходженням даного підприємства або про витребування від ТОВ Реконструкція первинних документів щодо здійснених спірних господарських операцій з позивачем, Акт перевірки не містить.

Стосовно ж висновку відповідача щодо відсутності у ПП Одеська будівельна компанія трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, судова колегія зазначає, що, оскільки він був зроблений відповідачем теж лише на підставі листа ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 08.04.11р. №20899/7/23-20 та Акту перевірки від 07.04.11р. №580/23-5/34319643, якими встановлено неможливість проведення перевірки ПП Одеська будівельна компанія за юридичною адресою: м.Одеса, вул.Приморська,27, проте, юридичною адресою підприємства з моменту створення є - м.Одеса, вул.Новосельського,106, офіс 20, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Вказана адреса зазначена також і в свідоцтві про реєстрацію ПП Одеська будівельна компанія платником ПДВ.

Документів, які підтверджують проведення перевірки ПП Одеська будівельна компанія безпосередньо за місцезнаходженням підприємства та документів щодо здійснених спірних господарських операцій з позивачем, цей Акт перевірки не містить.

Також, суд 2-ї інстанції враховує і той факт, що деякі господарські операції позивача з ТОВ Реконструкція відбувались в січні 2011р., тобто після того, як набув чинності Податковий кодекс України і втратили чинність Закони України Про оподаткування прибутку підприємств та Про податок на додану вартість .

Проте, спірний Акт перевірки не містять жодного посилання на норми Податкового кодексу , які були порушені позивачем при здійснені господарських операцій з ТОВ Реконструкція у цей період.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про те, щ оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та були прийняті відповідачем з порушенням норм діючого законодавства, а тому, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також, при цьому слід вказати, що згідно із ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову, що, в свою чергу, в даному випадку не було зроблено представниками відповідачів при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О.Скрипченко