Ухвала

від 04.02.2009 по справі б26/209-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Б26/209-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

04 лютого 2009 р.                                                                                   № Б26/209-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., –головуючого,

Коваленка В.М. (доповідач у справі),

Малетича М.М.

розглянувши касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Ленінському районі  м. Дніпропетровська

на постанову від 14.10.2008 р. господарського суду Дніпропетровської області

у справі№ Б26/209-08 господарського суду Дніпропетровської області

за заявою боржникаприватного підприємства  "Мрія", м. Дніпропетровськ

провизнання банкрутом

ліквідаторарбітражний керуючий Вдовін М.В.

в судовому засіданні взяв участь представник:

приватного підприємства  "Мрія" в особі ліквідатора Вдовіна М.В.Муха Р.М., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2008 року порушено провадження у справі № Б26/209-08 про банкрутство приватного підприємства  "Мрія" (далі –Боржник, Підприємство) за заявою останнього в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2008 року (суддя –Камша Н.М.) Боржника визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура та призначений ліквідатором арбітражний керуючий Вдовін М.В.

Не погоджуючись з прийнятою постановою судом першої інстанції Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська, посилаючись, зокрема, на вимоги ст. 107 ГПК України,  звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2008 року, а провадження у справі припинити.

У зв'язку зі зверненням Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська (далі –Інспекція) з касаційною скаргою на вищезгадану постанову суду, Вищий господарський суд України ухвалою від 16.12.2008 року розгляд скарги призначив на 28.01.2009 року о 14 год. 30 хв., а ухвалою від 28.01.2009 року –відклав  на 04.02.2009 року о 14 год. 50 хв., про що сторони у справі та заявник касаційної скарги були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, розглянувши матеріали справи та касаційну скаргу в даному судовому  засіданні, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 107 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначає осіб, що мають право касаційного оскарження, якими є, сторони у господарській справі, прокурор та особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав та обов'язків. Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство, стаття 1 якого визначає сторін у справі про банкрутство, якими є, зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів).

Також, ст. 1 Закону про банкрутство передбачає, що кредитор –це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами  вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи  державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пункт 1 ст. 14 Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

Особливості  та порядок заявлення кредиторами  претензій до боржника, що ліквідується в порядку ст. 51 Закону про банкрутство, визначений положеннями п. 3 вказаної статті.

Заявником в касаційній скарзі зазначається про наявність у Боржника майна на суму, що значно перевищує суму кредиторської заборгованості, що стала підставою для порушення провадження у справі. Між тим, Інспекція в касаційній скарзі жодним чином не посилається на наявність у Підприємства заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до Боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові). Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги. Визначенні ж заявником в касаційній скарзі обставини про наявність у Підприємства, згідно поданих декларацій, майна, достатнього для погашення  кредиторської заборгованості, не є по суті пред'явленням кредиторських вимог Інспекції до Боржника.

Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства –щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст. 1, 14, 15, а також ст. 51 Закону про банкрутство, касаційна інстанція дійшла висновку, що Інспекція не є кредитором Боржника, оскільки не має підтверджені належними доказами кредиторські вимоги до Підприємства, у зв'язку з чим Інспекція, відповідно, не є стороною у справі про банкрутство Боржника, а оскаржувана постанова не стосується її прав та обов'язків, а тому Інспекція не має права касаційного оскарження відповідно до положень ст. 107 ГПК України.

Згідно п. 1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд  припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу норм ГПК України, колегія суддів вважає, що спір згідно поданої Інспекцією касаційної скарги на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2008 року не підлягає вирішенню в господарському суді в порядку касаційного провадження, у зв'язку з чим касаційне провадження за скаргою Інспекції на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2008 року підлягає припиненню.

При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу заявника скарги на те, що він, у разі наявності кредиторських вимог до боржника, що ліквідується власником, не позбавлений права, згідно вимог п. 3 ст. 51 Закону про банкрутство, заявити свої претензії до такого боржника в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, а також оскаржувати у подальшому прийняті у даній справі судові акти, у разі наявності підтверджених належним чином  вимог до Підприємства.

З урахуванням наведеного та керуючись  ст.ст. 1, 14, 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та п. 1 ст. 80 та ст.ст. 107, 1115, 1117, 1119, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2008 року у справі № Б26/209-08 припинити.

Головуючий                                                                       Б.М. Поляков

         Судді                                                                                    В.М. Коваленко                                                                           

                                                                                                       М.М. Малетич