Постанова

від 03.02.2009 по справі 18/617-07 (8/89-07, 7/13 (8/424)-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

18/617-07 (8/89-07, 7/13 (8/424)-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 лютого 2009 р.                                                                                    № 18/617-07 (8/89-07, 7/13 (8/424)-07  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Л.І. Рогач - головуючогоН.О. Волковицької С.В. Бакуліної

за участю представників:

позивачане з'явився (про час та дату судового засідання повідомлений належним чином)

відповідачів

третіх осібне з'явився (про час та дату судового засідання повідомлений належним чином)не з'явилися (про час та дату судового засідання повідомлені належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю "Янат"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.10.2008р.

у справі№18/617-07(8/89-07(7/13(8/424)-07) господарського суду Дніпропетровської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “ЛЗПС”

до

1.Приватного сільськогосподарського підприємства "Заготзерно"2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Агровис"

третя особа без самостійних вимог на предмет споруВідкрите акціонерне товариство АКБ "Автокразбанк"

третя особа з самостійними вимогами на предмет споруТовариство з обмеженою відповідальністю "Янат"

провизнання договору купівлі-продажу від 22.06.2005р. недійсним та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЗПС" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу хлібоприймального пункту, розташованого за адресою Дніпропетровська область, Софіївський район, станція Лошкарьовка, вул. Привокзальна, 5, укладеного 22.06.2005р. приватним сільськогосподарським підприємством "Заготзерно" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агровис", з огляду на його невідповідність вимогам чинного законодавства: продаж комплексу особою, що не є його власником.

Також 30.01.2006р. позивач доповнив позовні вимоги, звернувшись з заявою про визнання за ним права власності на комплекс хлібоприймального пункту, розташованого  за адресою Дніпропетровська область, Софіївський район, станція Лошкарьовка, вул. Привокзальна, 5, вказавши, що таке право виникло у нього на підставі договору від 19.10.2004р. з товариством з обмеженою відповідальністю "Агровис" про викуп частки учасника у статутному фонді, за умовами якого оплату викупленої частки здійснено шляхом передачі позивачу у власність майна товариства з обмеженою відповідальністю "Агровис": комплексу хлібоприймального пункту, розташованого за адресою Дніпропетровська область, Софіївський район, станція Лошкарьовка, вул. Привокзальна, 5.

В ході судового розгляду справи товариство з обмеженою відповідальністю "Янат" звернулось з самостійними вимогами на предмет спору та подало заяву про визнання за ним права власності на комплекс хлібоприймального пункту за адресою Дніпропетровська область, Софіївський район, станція Лошкарьовка, вул. Привокзальна, 5 та про визнання недійсними договору купівлі-продажу від 22.06.2005р., укладеного ТОВ "Агровис" та приватним сільськогосподарським підприємством “Заготзерно”, та іпотечного договору від 25.07.2005р. № 03/ю060-з4/05, укладеного між приватним сільськогосподарським підприємством "Заготзерно" та ЗАТ "Акціонерний комерційний банк "Автокразбанк".

В обґрунтування своїх вимог заявник послався на право власності   на спірне майно, що виникло на підставі договору купівлі-продажу № 1 від 01.03.2005р., укладеного з  Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛЗПС”, неможливість  розпорядження цим майном іншою особою.

Відповідач ПСП "Заготзерно" відхилив позовні вимоги та вимоги третьої особи повністю, вказавши, що укладений ним договір купівлі-продажу з ТОВ "Агровис" відповідає приписам чинного законодавства, продане майно дійсно належало продавцю, умови договору купівлі-продажу виконано в повному обсязі.

Третя особа ТОВ "Агровис" позовні вимоги та вимоги третьої особи заперечило повністю, посилаючись на документально підтверджене право власності на відчужене майно на момент укладення спірного договору купівлі-продажу, скасування судових рішень, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Петрова В.І.) від 14.04.2008р. провадження у справі щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Агровис" припинено; у позові товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЗПС" відмовлено; у позові товариству з обмеженою відповідальністю "Янат" відмовлено.

Судове рішення вмотивовано статтями 317, 334, 657, 593 Цивільного кодексу України, пунктом 6 статті 80 Господарського процесуального кодексу України та встановленими обставинами справи щодо факту ліквідації товариства  з обмеженою відповідальністю "Агровис", державну реєстрацію припинення якого, як юридичної особи, посвідчено записом № 12151110009000003, відсутністю права власності на спірне майно у позивача, яке він, відповідно, не міг передати на підставі договору купівлі-продажу третій особі з самостійними вимогами на предмет спору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.10.2008р. (судді: Лотоцька Л.О. –головуючий, Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін; відхиляючи доводи апеляційної скарги, апеляційна інстанція вказала, що право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання угоди недійсною, оскільки наслідком задоволення такого позову буде застосування судом наслідків угоди, які стосуються сторін угоди та не поширюються на права позивача; захист прав третьої особи в даному спорі є можливим шляхом звернення з віндикаційним позовом, тобто, скаржником неправильно визначено спосіб захисту її порушеного права.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, третя особа зі самостійними вимогами на предмет спору звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення у даній справі та задовольнити вимоги третьої особи у повному обсязі; скаржник вважає, що апеляційний суд обмежив його право на свій розсуд обирати спосіб захисту порушеного права, а вимога про визнання недійсним правочину відповідає способам захисту порушеного права, вказаним у статті 16 Цивільного кодексу України; судом в порушення частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України не було надано правову оцінку рішенню Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2006р. по справі № 9/439-06, яким встановлено факти щодо періодів виникнення та припинення права власності на спірне майно; зокрема тому, що право власності ТОВ "Агровис" на спірне майно існувало з 09.08.2004р. по 19.10.2004р.

Інші учасники судового процесу відзив на касаційну скаргу не подали; сторони не скористались правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, загальними зборами засновників ТОВ "Агровис" було прийняте рішення, оформлене протоколом № 3 від 19.10.2004р., про продаж долі ТОВ "ЛЗПС" в статутному фонді в розмірі 99,9% самому товариству на підставі відповідної угоди та про його вихід зі складу засновників товариства; того ж дня сторонами було підписано договір про викуп долі учасника у статутному фонді, відповідно до умов якого ТОВ "ЛЗПС" передає ТОВ "Агровис", а ТОВ "Агровис" викупає у ТОВ "ЛЗПС" його частку у статутному фонді, здійснюючи оплату шляхом передачі права власності на 99,9% належного йому майна, а саме комплекс хлібоприймального пункту, розташованого за адресою Дніпропетровська область, Софіївський район, селище Лошкарьовка.

На виконання умов договору сторонами було укладено Додаток № 1 до договору, зі змісту якого вбачається, що ТОВ "Агровис" передає позивачу право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою вул. Привокзальна, 5, с. Лошкарівка, та складається з майна, зазначеного у переліку, загальною вартістю 442282грн.; натомість умови договору від 19.04.2004р. не виконано, спірне майно фактично від ТОВ "Агровис" позивачу не передано.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2004р. по справі № 32/515 за ТОВ "ЛЗПС" було визнано право власності на комплекс хлібоприймального пункту, розташований за адресою Дніпропетровська область, Софіївський район, ст. Лошкарівка, вул. Привокзальна, 5.

01.03.2005р. між ТОВ "ЛЗПС" та ТОВ "Янат" було укладено договір купівлі-продажу № 1, на підставі якого ТОВ "ЛЗПС" передало у власність ТОВ "Янат" комплекс хлібоприймального пункту, розташований за адресою Дніпропетровська область, Софіївський район, ст. Лошкарівка, вул. Привокзальна, 5; 14.04.2005р. Господарським судом Дніпропетровської області було винесено рішення по справі № 8/134, яким визнано дійсним договір купівлі-продажу № 1 від 01.03.2005р. щодо спірного майна, за ТОВ "Янат" визнано право власності на спірний комплекс хлібоприймального пункту.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03.03.2005р.  право власності на долю в статутному фонді ТОВ "Агровис" 99,9% на суму 442282грн. визнано за Бабенковим І.Ю. та зобов'язано державного реєстратора Солонянської районної державної адміністрації внести відповідні зміни до статутних документів ТОВ "Агровис".

16.05.05р. відбулись загальні збори учасників (засновників) ТОВ "Агровис", рішенням яких скасоване рішення від 19.10.04р. про продаж частки ТОВ "ЛЗПС" у статутному фонді.

Вказані обставини справи встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2005р. по справі № 32/515, залишеним без змін постановами   апеляційної та касаційної інстанцій; вищевказаним рішенням переглянуто за нововиявленими обставинами та скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2004р. у справі № 32/515 про задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЗПС" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агровис" про визнання права власності на комплекс хлібоприймального пункту, розташованого за адресою Дніпропетровська область, Софіївський район, селище Лошкарьовка.

Також судами у даній справі встановлено, що 22.06.2005р. товариство з обмеженою відповідальністю "Агровис" та Приватне сільськогосподарське підприємство "Заготзерно" уклали договір купівлі-продажу, за яким ТОВ "Агровис" продало підприємству "Заготзерно" комплекс хлібоприймального пункту, розташованого за адресою Дніпропетровська область, Софіївський район, станція Лошкарьовка, вул. Привокзальна, 5; договір зареєстровано в реєстрі правочинів 22.06.2005р. за № 669444, право власності ПСП "Заготзерно" зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 23.06.2005р.

17.06.2005р. ПСП "Заготзерно" та ВАТ "АКБ "Автокразбанк" в особі Дніпропетровської філії уклали кредитний договір № 03/ю060/05 та іпотечний договір № 03/ю060-з4/05, предметом якого було спірне майно.

Звертаючись з позовами, позивач та третя особа з самостійними вимогами на предмет спору виходили з неправомірності продажу спірного майна особою, що не є його власником.

Відмовляючи у задоволені їх вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку про відповідність договору купівлі-продажу від 22.06.2005р. вимогам чинного законодавства, зокрема, статтям 317, 319 та 658 Цивільного кодексу України, оскільки право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровис" на спірне майно не припинялось в порядку, встановленому чинним законодавством, в тому  числі внаслідок укладення чинних та законних правочинів щодо цього майна. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агровис" як законний власник комплексу, чиї майнові права на комплекс не оспорено та не спростовано, вправі вчиняти щодо належного йому майна будь-які дії, не заборонені чинним законодавством.

Натомість, переглядаючи судове рішення в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що законним власником спірного майна є Товариство з обмеженою відповідальністю "Янат", яке, однак, звернулось  до господарських судів з вимогами, що не забезпечують відновлення його порушеного права.

Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарський  суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання його недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту вимогам закону, додержання встановленої форми, правоздатність сторін, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Вказані обставини належить з'ясувати на момент укладення правочину, проаналізувавши норми відповідних нормативних актів та статутних документів позивача.

Також розгляд справи повинен відбуватись з додержанням принципів диспозитивності та змагальності учасників судового процесу, передбачених статтею 129 Конституції України, статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до підстав та предмету поданого позову.

За статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому правочини, щоб підтверджувати правомірність набуття права власності, повинні відповідати вимогам чинного законодавства, зокрема, бути укладеними у формі, необхідній для даного виду договорів.

Підстави припинення права власності передбачено статтею 346 Цивільного кодексу України, зокрема, такою підставою є відчуження власником свого майна.

Місцевим господарським судом встановлено, а доводами касаційної скарги не спростовано, що право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровис" на спірне майно не припинялось, відтак воно правомірно розпорядилось належною йому власністю шляхом її продажу.

Також місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку, що особа, яка не набула права власності, не може в подальшому передати його будь-кому за цивільно-правовими договорами, а судові рішення, на які посилається скаржник, не породжують у нього права власності, а стосуються захисту права власності, доведення існування якого здійснюється доведенням існування підстав, передбачених законодавством.

Доводи скаржника щодо порушення судом приписів частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України є помилковими, оскільки відсутня умова тотожності суб'єктного складу спору.

Судова колегія погоджується з доводами касаційної скарги про порушення апеляційним господарським судом у даному випадку статті 16 Цивільного кодексу України, оскільки висновок про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду  на неправильно обраний спосіб захисту порушеного права повинен ґрунтуватися або на нормі законодавства, що передбачає такий спеціальний спосіб захисту порушеного права, або на аналізі змісту самого порушеного права та можливому способі його відновлення відповідно до матеріалів справи та змісту позовних вимог.

Посилання апеляційного господарського суду на необхідність звернення третьої особи з самостійними вимогами в порядку віндикаційного позову за статтею 388 Цивільного кодексу України суперечать визначеним третьою особою у позові  порушеним правам (визнання права власності, яке не визнається та оспорюється іншими особами, усунення порушень права власності, в тому числі й не пов'язаних з позбавленням володіння майном, через укладення спірного правочину).

Також помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про наявність у скаржника права власності на спірне майно, як такий, що суперечить встановленим обставинам справи та вказаним вище нормам чинного законодавства.

Однак наведені помилкові судження апеляційного суду не спричинили прийняття неправильного рішення.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і   правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З наведеного вбачається, що рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим, за наслідками апеляційного перегляду вказане рішення залишено без змін.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, на яких ґрунтується рішення, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 43, 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського  процесуального кодексу України, Вищий  господарський  суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Янат" залишити без  задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.10.2008 року у справі № 18/617-07(8/89-07 (7/13(8/424)-07 господарського суду Дніпропетровської області та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2008р. залишити без змін.

Головуючий                                                                                    Л. Рогач

Судді:                                                                                               Н. Волковицька

                                                                                                         С. Бакуліна