Рішення

від 02.04.2013 по справі 911/746/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26 РІШЕННЯ

Іменем України

"02" квітня 2013 р. Справа № 911/746/13-г

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛС", м. Одеса до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт", Бориспільський р-н, с. Гора про стягнення 187210,55 грн. за участю представників:

позивача:Пономаренко Ю.П. - дов. від 16.02.2013р. відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛС" (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Аеросвіт" (далі - відповідач) про стягнення 187210,55 грн., з яких 175296,75 грн. основного боргу, 701,19 грн. інфляційних втрат, 1873,03 грн. 3% річних та 9339,58 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за надані послуги.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір-доручення від 27.11.2006р. № 18-487 (далі - договір) відповідно до умов якого відповідач - замовник доручає, а позивач - декларант приймає на себе зобов'язання представляти інтереси замовника як його митний декларант при здійсненні дій, пов'язаних з митним оформленням вантажів, згідно чинного законодавства України (п. 2.1 договору).

Згідно п. 4.1 договору вартість митно-брокерських послуг (тарифи) визначається в додатку № 1 до цього договору.

Розрахунки проводяться шляхом оплати замовником виставлених декларантом рахунків. Оплата здійснюється замовником протягом 5 банківських днів з дати отримання рахунку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок декларанта (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору рахунки виставляються на підставі акту виконаних робіт, підписаного сторонами та копії митних декларацій, за які виставлений рахунок.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє доки одна з сторін не ініціює його розторгнення (п. 9.4 договору в редакції додатку від 20.03.2008р. № 2 до договору).

Додатками від 20.03.2008р. № 3 та від 22.09.2009р. № 4 до договору сторони погодили перелік митно-брокерських послуг та їх тарифи.

На виконання умов договору позивач в період з 12.06.2012р. по 30.09.2012р. надав відповідачу передбачені договором послуги на загальну суму 199572,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт за вказаний період, які підписані в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь яких застережень і зауважень та скріплені печатками підприємств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Для оплати наданих згідно договору послуг позивач виставив відповідачу до сплати відповідні рахунки-фактури, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач свої договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги не виконав, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 175296,75 грн.

Розмір зазначеної заборгованості також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між сторонами у справі, який підписаний в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств, згідно якого сальдо на користь позивача станом на 30.09.2012р. складає 175296,75 грн. Завірена копія зазначеного акта залучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо проведення повного розрахунку за надані послуги у спірному періоді, у зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 175296,75 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 175296,75 грн. заборгованості за надані згідно договору послуги.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані згідно договору послуги, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за загальний період прострочення з 11.09.2012р. по 18.01.2013р. складають 701,19 грн., три проценти річних з простроченої суми за загальний період прострочення з 11.09.2012р. по 18.01.2013р. складають 1873,03 грн.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням встановленого початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги, періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних, заявленого позивачем, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати з простроченої суми за час прострочення з 11.09.2012р. по 18.01.2013р. в розмірі 653,40 грн., три проценти річних з простроченої суми за час прострочення з 11.09.2012р. по 18.01.2013р. в розмірі 1840,23 грн. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та трьох процентів річних суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Враховуючи те, що відповідач порушив визначений договором строк здійснення розрахунку за надані послуги, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми, яка за його розрахунком за загальний період прострочення з 11.09.2012р. по 18.01.2013р. складає 9339,58 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Судом досліджено положення договору, укладеного між сторонами, та встановлено, що такий вид забезпечення виконання грошового зобов'язання, як сплата неустойки у вигляді пені за час прострочення грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуг, сторони договору при його укладанні не встановили і як наслідок положення даного договору його не містять.

Оскільки сторонами договору не встановлений такий вид забезпечення виконання грошового зобов'язання як пеня, то позовні вимоги про стягнення з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань 9339,58 грн. пені є безпідставні, а тому задоволенню не підлягають.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 175296,75 грн. заборгованості, 653,40 грн. інфляційних втрат та 1840,23 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

Позивач посилаючись на приписи ст.ст. 44, 49 ГПК України просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 6000 грн.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 1 розділу I цього Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до вимог ст. 30 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно із приписами п 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 23.02.2013р. № 7 відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

В підтвердження понесених судових витрат на послуги адвоката позивач посилається на договір про надання юридичних послуг від 16.02.2013р., рахунок від 16.02.2013р. № 13 на суму 6000 грн. та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 953 від 17.12.2002р., виданого на ім'я Пономаренко Ю.П.

В той же час, позивач в позовній заяві не зазначає та до матеріалів справи не додає належних та допустимих доказів, зокрема, платіжного доручення або іншого документа, які б підтверджували понесення ним витрат на оплату послуг адвоката в сумі 6000 грн.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що витрати по оплаті послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді відшкодуванню не підлягають, оскільки позивач не довів їх понесення.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Авіакомпанія "Аеросвіт" (08324, Київська область, Бориспільський р-н, с. Гора, ідентифікаційний код 20048090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛС" (65009, м. Одеса, провулок Гвоздичний, 4, кв. 73, ідентифікаційний код 25422877) 175296 (сто сімдесят п'ять тисяч двісті дев'яносто шість) грн. 75 коп. основного боргу, 653 (шістсот п'ятдесят три) грн. 40 коп. інфляційних втрат, 1840 (одну тисячу вісімсот сорок) грн. 23 коп. 3% річних, 3555 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 81 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.

Дата підписання рішення 19.04.2013