Рішення

від 18.04.2013 по справі 910/4250/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4250/13 18.04.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний-3"

про стягнення 24 759,62 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Іваненко І.П.

від відповідача: Бойков О.С.

вільний слухач: Гребень А.Ф.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний-3" (далі-відповідач) про стягнення 16 549,90 грн. боргу за спожиту теплову енергію, інфляційну складову боргу сумою 5 280,88 грн., 3% річних у розмірі 2 928,84 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії за договором №820020 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.04.2000 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.03.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

21.03.2013 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та зазначив, що останній повністю розрахувався з позивачем за надані послуги.

У судовому засіданні 21.03.2013 р. судом оголошувалась перерва до 11.04.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

10.04.2013 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 2 928,84 грн. та 5 280,88 грн. - у розмірі 3% річних.

У судовому засіданні 11.04.2013р. суд прийняв до розгляду заяву про уточнення позовних вимог.

Крім того, 11.04.2013 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав письмові пояснення, в яких зазначив, що незважаючи на те, що договір №820020 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.04.2000 р. станом на 01.01.2013 р. розірваний, позивач направив відповідачеві в лютому місяці табуляграму за січень місяць та акт звіряння розрахунків за лютий місяць на суму 15 006,64 грн.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважного представника позивача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

17.04.2013 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав письмові пояснення, в яких зазначає, що за розрахунками останнього інфляційна складова боргу складає 648,33 грн., а 3% річних становлять 216,76 грн.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.04.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2000 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Ювілейний-3" було укладено договір №820020 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору, а відповідач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Найменування Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» було змінено на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", що підтверджується витягом зі статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів (протокол №1/2012 від 23.01.2012р.) та зареєстрованого державним реєстратором Печерської районної в м. Києві державної адміністрації 26.01.2012 р.

Відповідно до п. 2.3.2. договору відповідач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Пунктом 8.1. договору встановлено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2000 р.

Відповідно до п.8.4. договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Оскільки суду не надано жодних письмових доказів щодо розірвання даного договору, суд приходить до висновку, що він неодноразово пролонговувався та є чинним на день прийняття рішення по справі.

Пунктом 2 додатку № 4 до договору № 820020 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.04.2000 р. встановлено, що відповідач щомісячно з 12 по 15 числа самостійно отримує в РВТ-4 за адресою: пр-т. Перемоги, буд. 9, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно п. 3 додатку №4 до договору № 820020 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.04.2000 р. сплату за вказаними в п.2 цього додатку документами, відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць.

Відповідно до п. 3.5 додатку №4 до договору № 820020 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.04.2000 р. у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду позивач нараховує відповідачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи за період з 01.02.2010 р. по 01.01.2013 р. (на підставі даних облікових карток (табуляграм), відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період) позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на загальну суму 552 899,43 грн.

Як стверджує позивач, відповідач, у свою чергу, за спожиту енергію розрахувався невчасно, постійно існувала заборгованість, яка фактично була погашена в повному обсязі під час провадження у справі, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачеві інфляційні в розмірі 2 928,84 грн. та 5 280,88 грн. - 3% річних за порушення виконання грошових зобов'язань.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши положення договору № 820020 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.04.2000 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором поставки.

Поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом спірного періоду з 01.02.2010 р. по 01.01.2013 р. за договором теплової енергії на загальну суму 552 899,43 грн., а також факт користування відповідачем цією тепловою енергією.

Матеріалами справи, а саме довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію, підтверджується, що відповідач з позивачем розрахувався за поставлену теплову енергію невчасно, що не заперечується і відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку інфляційних та 3 % річних, останній відповідає вимогам чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 820020 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.04.2000 р. протягом періоду з 01.02.2010 р. по 01.02.2013 р. з нього, в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню інфляційні сумою 2 928,84 грн., 3% річних сумою 5 280,88 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний-3" (03134, м. Київ, пр-т. Корольова, 14, код ЄДРПОУ 22894216), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 2 928 (дві тисячі дев'ятсот двадцять вісім) грн. 84 коп. - інфляційних, 5 280 (п'ять тисяч двісті вісімдесят) грн. 88 коп. - 3% річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 19.04.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.