Постанова

від 18.04.2013 по справі 908/220/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року Справа № 908/220/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМіщенка П.К., Заріцької А.О., Хандуріна М.І. розглянувши касаційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби на ухвалугосподарського суду Запорізької області від 17.01.2013 року та на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 20.02.2013 року у справі господарського суду за заявою №908/220/13-г Запорізької області Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби Запорізької області Державної податкової служби доТовариства з обмеженою відповідальністю "Експерементально науково-виробниче об'єднання "Гармет" про визнання банкрутом Представники сторін у судове засідання не з'явились.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.01.2013 року №908/220/13-г (Суддя - Кричмаржевський В.А.) заяву Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про порушення провадження у справі про банкрутство, з підстав передбачених у ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерементально науково-виробниче об'єднання "Гармет" повернуто заявнику без розгляду, на підставі ст. 7, ч.1 ст.9 Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2013 року (Головуючий суддя - Геза Т.Д., судді: Кододова О.В., Мартюхіна Н.О.) апеляційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.01.2013 року у справі №908/220/13-г - залишено без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.01.2013 року у справі №908/220/13-г залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими процесуальними актами, Вільнянська міжрайонна державна податкова інспекція Запорізької області Державної податкової служби звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою з проханням їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 1, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Повертаючи без розгляду заяву ініціюючого кредитора, суд першої інстанції виходив з того, що факт відсутності боржника-юридичної особи не може підтверджуватися іншими засобами доказування, крім відомостей з Єдиного державного реєстру, а заявником не надано доказів відсутності боржника за місцезнаходженням.

Також суд встановив, що у якості доказу відправлення боржнику заяви про порушення справи про банкрутство та доданих до неї доказів додано опис вкладення від 15.01.2013 року, згідно якого на адресу боржника надіслано "заяву", проте, вказана заява жодним чином не конкретизована (не зазначено вихідного номеру, дати тощо), хоча кредитором надана заява №33/10/10-013 від 14.01.2013 року, тобто, заявником не доведено у належний спосіб того факту, що боржнику надіслана саме така ж заява про порушення провадження справи про банкрутство, яка надана господарському суду.

Крім того, суд першої інстанції послався на те, що документи подані ініціюючим кредитором, в порушення приписів ст. 36 ГПК України, подані у копіях які не засвідчені належним чином.

Апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що Вільнянська міжрайонна державна податкова інспекція Запорізької області, звертаючись до господарського суду Запорізької області із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Експериментально науково-виробниче об'єднання "Гартмет", в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, посилалась, як на підставу правомірності порушення такого провадження на відсутність боржника за його місцезнаходженням.

Підтримуючи висновки суду першої інстанції про повернення заяви без розгляду, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у оскаржуваній постанові виходила з того, що ініціюючим кредитором не доведено належним чином факту відсутності боржника за місцезнаходженням, а відтак, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про необґрунтованість вимог кредитора.

Заперечуючи висновки попередніх судових інстанцій, заявник касаційної скарги зазначив, що апеляційний господарський суд підтримуючи висновки суду першої інстанції, дійшов у оскаржуваній постанові хибних висновків про те, що грошові вимоги ініціюючого кредитора є штрафними санкціями, отже, не можуть вважатись грошовими зобов'язаннями та відповідно не можуть бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів касаційної інстанції, з огляду на текст оскаржуваної постанови суду другої інстанції, наведені доводи оскаржувача залишає поза увагою, оскільки, у названій постанові суду вказані зовсім інші мотиви, ніж ті, на які посилається Вільнянська міжрайонна державна податкова інспекція у своїй касаційній скарзі.

Разом з тим, оскаржувач вважає, що Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.12.2012 року №15350213, який додано до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, містить інформацію про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Експериментально науково-виробниче об'єднання "Гартмет" за вказаною у статутних документах адресою не знаходиться, що є належним доказом відсутності підприємства боржника за місцезнаходженням та підставою для порушення провадження у справі за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 52 Закону про банкрутство.

Між тим, суд касаційної інстанції не погоджується із даними запереченнями, у зв'язку з чим зазначає про таке.

При розгляді заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника господарський суд повинен перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника розмір вимог кредитора та їх безспірність та відсутність боржника за місцезнаходженням. При цьому заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або в разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

У п. 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 роз'яснено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про повернення без розгляду заяви Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області, був правомірно підтриманий судом апеляційної інстанції, з огляду на те, що у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 12.12.2012 року, доданого ініціюючим кредитором до заяви про порушення провадження у справі (а.с.66), вказано, що за критерієм пошуку ідентифікаційний код: 13626445 (код боржника) у Єдиному державному реєстрі записів не знайдено, що не є тотожним запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

При цьому слід зазначити, що при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство за правилами ст. 52 Закону про банкрутство належні документи на підтвердження наявності підстав для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника (у тому числі ознак відсутнього боржника) повинні бути подані на момент звернення із такою заявою та не можуть бути витребувані судом після порушення справи про банкрутство.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому оскаржувана ухвала господарського суду Запорізької області від 17.01.2013 року та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2013 року підлягають залишенню без змін.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України та ч. 2 ст. 9 Закону про банкрутство повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення, про що також зазначалось в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 7, 9, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 63, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2013 року та ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.01.2013 року у справі №908/220/13-г залишити без змін.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді А.О. Заріцька

М.І. Хандурін