Постанова

від 16.04.2013 по справі 34/5005/9466/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року Справа № 34/5005/9466/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю., суддів:Білошкап О.В., Хандуріна М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 у справі господарського суду№ 34/5005/9466/2012 Дніпропетровської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арабіс Плюс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Делос" про визнання банкрутом, за участю представників сторін: не з'явились;

встановив:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2012 (суддя Примак С.А.) визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Делос" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором Товариство з обмеженою відповідальністю "Делос" призначено ініціюючого кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю "Арабіс Плюс".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 (колегія суддів у складі: Швець В.В. - головуючий, Павловський П.П., Науменко І.М.) постанову господарського суду від 13.11.2012 залишено без змін.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 14.02.2012 та постанову суду першої інстанції від 13.11.2012, провадження у справі припинити. В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанови судів першої та апеляційної інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2012 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Делос" з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до частини 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Тобто, згідно з особливостями банкрутства відсутнього боржника за ст. 52 Закону предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника, факт відсутності особи за її місцезнаходженням, а також неплатоспроможність боржника.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в п. 8 ст. 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

За приписами частини 8 статті 1 Закону безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Тобто, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Крім того, ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", який набув чинності з 01.07.2004 року, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, заборгованість боржника перед кредитором підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення боржником не надано. Так, заборгованість перед ініціюючим кредитором - ТОВ "Арабіс Плюс" в сумі 52600,00 грн. підтверджується виконавчим написом нотаріуса від 23.05.2012 про стягнення заборгованості за опротестованим векселем.

Неплатоспроможність боржника підтверджена постановою Амур-Нижньодніпровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції від 03.09.2012 про повернення виконавчого документа стягувачеві через відсутність майна боржника.

Отже, судами встановлено безспірність вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство.

Крім того, судом обґрунтовано прийнято як належний доказ відсутності боржника за адресою місцезнаходження Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.11.2012 сер. АА № 827996, в якому містяться відомості про відсутність юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Делос" за місцезнаходженням.

Таким чином, відомості щодо юридичної особи, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені та приймаються судом до уваги як належні докази.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про правомірність порушення справи про банкрутство з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону є такими, що ґрунтуються на вимогах Закону та підтверджуються матеріалами справи.

Судова колегія вважає безпідставними доводи скаржника про те, що саме винесення судом першої інстанції оскаржуваної постанови від 13.11.2012, якою відкрито ліквідаційну процедуру боржника, позбавлено податковий орган можливості виконати завдання визначені законом щодо виконання підприємством-банкрутом конституційного обов'язку стосовно сплати податків та, у випадку виявлення податкової заборгованості, звернутися з грошовими вимогами до банкрута.

Так, матеріали справи підтверджено, що п. 7 ухвали від 05.11.2012 про порушення справи про банкрутство ТОВ "Делос" зобов'язано ДПІ у 7-денний строк надати суду інформацію про дату надання боржником останньої податкової звітності.

На виконання ухвали ДПІ листом від 13.12.2011 № 28.143/10/19-033 повідомила ліквідатора про відсутність податкового боргу та надати первинні фінансово-господарські документи для проведення перевірки (а.с. 69).

Тобто, про факт порушення справи про банкрутство скаржник був обізнаний та має час для здійснення податкової перевірки боржника з метою заявлення до нього додаткових грошових вимог.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази в розумінні ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України на підтвердження вжиття ДПІ усіх необхідних та можливих заходів для проведення позапланової перевірки банкрута, в т.ч. наказ про її призначення, результатів перевірки, оскарження неправомірних дій ліквідатора щодо відмови у проведенні перевірки до суду, проведення перевірки непрямими методами шляхом дослідження через банк фінансових операцій банкрута з іншими господарюючими суб'єктами та інше.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції немає.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 у справі № 34/5005/9466/2012 залишити без змін.

Головуючий Панова І.Ю.

Судді Білошкап О.В.

Хандурін М.І.