Постанова

від 17.04.2013 по справі 21/148-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року Справа № 21/148-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Корсака В.А.., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 у справігосподарського суду Київської області за позовомприватного підприємства "Транспортна компанія "Східний Експрес-Універсал" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" простягнення 42 610, 50 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача:не з'явились; від відповідача:Суховерк О.В. - дов. № 90/КАМ/Ю від 02.01.2013; ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 18.12.2012 господарського суду Київської області (суддя: Ярема В.А.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з ТОВ "Комплекс Агромарс" на користь ПП "Транспортна компанія "Східний Експрес-Універсал" 34 714,61 грн. заборгованості та судові витрати. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою від 26.02.2013 Київського апеляційного господарського суду (судді: Шапран В.В. - головуючий, Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) рішення від 18.12.2012 господарського суду Київської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач не надав належних доказів повної сплати наданих відповідачем транспортних послуг з перевезення вантажу.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Комплекс Агромарс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 526, 594 Цивільного кодексу України та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 31.01.2012 ПП "ТК "Східний Експрес-Універсал" (виконавець) та ТОВ "Комплекс Агромарс" (замовник) уклали договір на транспортні послуги з перевезення автомобільним транспортом №0131ДК12-1, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язався здійснити перевезення вантажів у міжнародному сполученні від імені та за рахунок замовника.

Пунктом 4.2.3 договору сторони обумовили, що замовник оплачує остаточні рахунки-вимоги, надані виконавцем, протягом 3-х банківських днів після доставки вантажу до місця призначення, фіксування передачі вантажу за упакувальним листом на вантаж та підписання акту-звіту про виконання транспортування вантажу без претензій кожної із сторін.

Замовленням №0131 від 06.02.2012 сторони погодили умови перевезення, зокрема, маршрут перевезення: Dk-Sonderso-Копенгаген-Рига-Мінськ-Мозир-т/п "Виступовичи-Нова Рудня" - т/п. "Святошин" КОТ -с. Гаврилівка/Україна. Фрахтова сума 82 500,00 євро за міжбанківським курсом НБУ на момент надання рахунку-фактури.

Частиною 1 ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ПП "Транспортна компанія "Східний Експрес-Універсал" перевезення вантажу за визначеним замовленням маршрутом здійснено, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR LV-170025.

Позивачем надіслано відповідачу акт-звіт виконаних робіт (послуг) №0131ДК12-1 від 28.03.2012, вимогу про сплату №18/07 від 18.07.2012 та рахунки на оплату послуг за договором №31-01/1 від 31.01.2012 на суму 606 375,00 грн., №33-01/2 від 27.03.2012 на суму 224 375,00 грн. Акт-звіт, наданий позивачем, відповідач не підписав, від його підписання у встановленому порядку не відмовився, отже, надані позивачем послуги, за висновками господарських судів попередніх інстанцій, вважаються прийнятими.

Відповідач частково виконав умови договору з оплати наданих позивачем послуг в розмірі 792 637,50 грн.

За уточненим в судовому засіданні господарського суду розрахунком вартості наданих позивачем послуг за договором, з урахуванням курсу НБУ євро до гривні, станом на день підписання транспортної заявки - 06.02.2012, становить 827 352,11 грн. (82 500,00 євро). Отже, розмір заборгованості відповідача становить 34 714,61 грн. (827 352,11 грн. - 792 637,50 грн.).

Приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України та статей 173, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф). У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що сторони у вищевказаному договорі №0131ДК12-1 від 31.01.2012 не передбачили відповідальність за порушення строків оплати вартості наданих послуг у вигляді пені та її розміри, тому дійшли висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати вартості наданих послуг за договором є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач, в порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції, не надав належних доказів, за якими можливо встановити період, з якого відповідач вважається таким, що прострочив у розумінні ст. 612 Цивільного кодексу України, тому господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111 5 , п.1 ст. 111 9 , ст.111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 26.02.2013 Київського апеляційного господарського суду зі справи № 21/148-12 залишити без змін.

Головуючий В.С.Божок

Судді: В.А. Корсак

О.М. Сибіга