Рішення

від 10.04.2013 по справі 910/3691/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3691/13 10.04.13

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕРУДБУДТОРГ"

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРУМ-ДС І КО"

про: стягнення 46.722,89 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Пшик І.М. - представник за довіреністю від 19.02.2013 № 19/02-2;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРУМ-ДС І КО» та товариством з обмеженою відповідальністю «НЕРУДБУДТОРГ» договору поставки від 05.01.2012 № 05/01-12, останній поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 679.165,45 грн., проте розрахувався із позивачем лише частково.

За таких підстав позивач просить суд задовольнити вимоги та стягнути з відповідача 46.722,89 грн., з яких: 39.731,95 грн. - основний борг; 2.448,26 грн. - пеня; 53,03 грн. - збитки від інфляції; 489,65 грн. - 3 % річних та збитки у сумі 4.000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2013 порушено провадження у справі № 910/3691/13.

Відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлений судом належним чином, що в свою чергу підтверджується повідомленням поштового зв'язку про вручення товариству з обмеженою відповідальністю "ФОРУМ-ДС І КО" поштового відправлення суду.

В судове засідання 10.04.2013 повноважний представник відповідача не з'явився, відповідач обґрунтованих заяв чи клопотань із зазначенням поважних причин неявки його представника у дане судове засідання до суду не подав. Крім того, відповідач своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов суду не надав.

Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 10.04.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю «НЕРУДБУДТОРГ» (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРУМ-ДС І КО» (далі - відповідач) укладено договір поставки від 05.01.2012 № 05/01-12 (далі - Договір).

Згідно предмету Договору, в порядку та на його умовах, позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити наступну продукцію: щебінь гранітний фракцій 5-10 мм, 5-20 мм, 20-40 мм, 10-20 мм, 40-70 та 0-5 мм (відсів гранітний), пісок, керамзит, камінь бутовий (далі - товар) (п. 1.1 Договору).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування відповідачем повної суми вартості товару в безготівковій формі на банківський рахунок позивача.

Відповідно п. 5.2 Договору, відповідач зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання цієї партії за накладною.

Датою оплати товару сторони вважають дату надходження грошей на банківський рахунок позивача (п. 5.4 Договору).

Згідно п. 7.1 Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 21.12.2012. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії Договору, жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про намір припинити дію Договору, його дія автоматично продовжується на наступний календарний рік. Настання терміну, зазначеного у п. 7.1 Договору не звільняє сторін від обов'язку належним чином завершити виконання взятих на себе обов'язків за Договором (п. 7.2 Договору).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив відповідачеві товар на загальну суму 679.165,45 грн., а останній його отримав, що в свою чергу підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, які міститься у матеріалах даної справи.

Даний спір виник внаслідок того, що відповідач отриманий ним товар оплатив на користь позивача лише частково у сумі 639.433,50 грн. Внаслідок порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором в останнього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 39.731,95 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 692 передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту погашення відповідачем заборгованості за отриманий ним товар на користь позивача до суду не подано.

Отже, виходячи з наведеного вище, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 39.731,95 грн. належним чином позивачем доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 39.731,95 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки Відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Позивач, окрім позовної вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості, заявив позовні вимоги про застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді пені у розмірі 2.448,26 грн.

Відповідно п. 8.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків за Договором сторони несуть відповідальність визначену чинним законодавством, Договором та додатками до нього.

У разі порушення строків остаточної оплати відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення (п. 8.4 Договору).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, виходячи з наведеного вище, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2.448,26 грн. підлягає задоволенню, за розрахунками позивача, які, в свою чергу, перевірені та визнані судом вірними.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 489,65 грн. та збитків від інфляції у сумі 53.03 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 489,65 грн. підлягає задоволенню, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.

Щодо заявленої позивачем позовної вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції у сумі 53,03 грн., то вона задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, а також беручи до уваги лист Верховного Суду України від 03.04.1997 р. N 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування інфляції під час розгляду судових справ» при нарахуванні інфляції, індекс нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому індекс інфляцій застосовується лише тоді коли заборгованість була наявна протягом конкретного місяця та кількість днів, протягом яких була наявна заборгованість, перевищує Ѕ кількості днів у даному місяці.

Проте, згідно розрахунку позивача, останній нараховує інфляційні втрати на суму боргу на кількість днів, протягом яких була наявна заборгованість, які не перевищують половину кількості днів у відповідному місяці.

Отже, підсумовуючи викладені вище обставини та наведені норми матеріального права, вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Водночас позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним збитки, які полягають у витратах по сплаті юридичних послуг у сумі 4.000,00 грн.

Суд, стосовно зазначеної вище вимоги позивача, зазначає наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

По-перше: витрати по оплаті юридичних послуг (послуг адвоката) не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків. Зазначена правова позиція знайшла своє підтвердження у постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року № 7 (ч. 1 вказаної постанови).

По-друге: абзацом 4 пункту 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року № 7 встановлено, що за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі .

До матеріалів даної справи позивачем додано укладений між позивачем та фізичною особою-підприємцем Пшик І.М. (далі - ФОП Пшик І.М.) договір від 14.02.2013 № 48-ГС/1402, предметом якого є надання останнім позивачеві консультацій та юридичних послуг. Позивачем також надано суду виписку з банківського рахунку останнього про перерахування на користь ФОП Пшик І.М. - 2.000,00 грн., в якості оплати юридичних послуг.

Отже, вищенаведені факти свідчать про те, що позивачеві юридичні послуги надані не адвокатом та оплачені ці послуги на користь фізичної особи-підприємця, в той час як адвокат не може займатися підприємницькою діяльністю (ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача витрат по сплаті юридичних послуг у розмірі 4.000,00 грн. задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРУМ-ДС І КО» (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 1; код ЄДРПОУ: 37226541, з будь якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕРУДБУДТОРГ» (04107, м. Київ, вул. Пугачова, буд. 11/15, квартира 20; код ЄДРПОУ: 36353052, на будь який його рахунок виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) - 39.731,95 (тридцять дев'ять тисяч сімсот тридцять одна) грн. 95 коп. - основної заборгованості; 2.448,26 (дві тисячі чотириста сорок вісім) грн. 26 коп. - пені; 489,65 (чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 65 коп. - 3 % річних; 1.718,36 (дві тисячі двісті дев'ять) грн. 36 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.04.2013 року.

Суддя С.В. Балац