Рішення

від 16.04.2013 по справі 915/369/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р. Справа № 915/369/13-г

Господарський суд Миколаївської області у складі судді: Бритавської Ю.С.,

при секретарі судового засідання: Мартиненко М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Громова Л.А., довіреність №6867/Юр від 22.10.2012р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5а, код ЄДРПОУ 31319242)

до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Заря-7» (юридична адреса: 54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 64; фактична адреса: 54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 64, кв. 32; код ЄДРПОУ 23614638)

про: стягнення 70238,62 грн., -

Суть спору: Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Заря-7» 70238,62 грн., з яких: 67942,80 грн. основного боргу за договором №3273.10 на постачання теплової енергії бюджетним організаціям та госпрозрахунковим підприємствам від 22.01.2008р., 1820,28 грн. пені, 27,56 грн. збитків від інфляції та 447,98 грн. трьох відсотків річних.

Підставою позовних вимог ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» стало порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасної сплати поставленої йому теплової енергії за період з 01.04.2012р. по 31.01.2013р. за договором №3273.10 на постачання теплової енергії бюджетним організаціям та госпрозрахунковим підприємствам від 22.01.2008р.

02.04.2013р. від позивача надійшла заява за вх.№6414/13, в якій останній повідомив суд про сплату відповідачем 25.03.2013р. частини заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 10000 грн., на підтвердження чого надана відповідна банківська виписка по рахунку позивача від 25.03.2013р., у зв'язку з чим просить суд припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу на суму 10000 грн. та стягнути з відповідача залишок заборгованості в сумі 60238,62 грн., з яких основний борг становить 57942,80 грн., пеня - 1820,28 грн., збитки від інфляції - 27,56 грн., 3% річних - 447,98 грн.

У судових засіданнях представник позивача підтримав вимоги заяви ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» за вх.№6414/13 від 02.04.2013р. та просив задовольнити її в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.04.2013р. визнав наявну заборгованість у повному обсязі, вказавши на відсутність у нього грошових коштів для остаточного погашення боргу.

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 05.04.2013р. оголошувалась перерва до 16.04.2013р.

У судове засідання 16.04.2013р. представник відповідача (ОСББ «Заря-7») не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача на розписці від 05.04.2013р. про оголошення перерви у судовому засіданні (а.с. 64), з огляду на що господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача в судовому засіданні 16.04.2013р.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 16.04.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

22 січня 2008 року між Обласним комунальним підприємством «Миколаївоблтеплоенерго» (Постачальник, позивач) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Заря-7» (Споживач, відповідач) був укладений договір №3273.10 на постачання теплової енергії бюджетним організаціям та госпрозрахунковим підприємствам, згідно з п.1.2 якого Постачальник зобов'язався відпускати, а Споживач - використовувати теплову енергію для об'єктів, перерахованих у Додатку №1 цього договору.

Відповідно до п.1.7 договору розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно тарифу, розрахованого і затвердженого керівником підприємства Постачальника. При розрахунках за надані послуги нараховується податок на додану вартість додатково до тарифу.

За п.1.8 договору всі розрахунки по даному договору здійснюються щомісячно протягом опалювального періоду, або року шляхом перерахування авансових платежів на поточний місяць у розмірі, вказаному у Додатку №1 до договору до 5 числа поточного місяця.

У відповідності до п.1.9 договору остаточний розрахунок здійснюється відповідно рахунку-фактури: до 30 числа поточного місяця бюджетними організаціями; до 5 числа місяця наступного за звітним госпрозрахунковими підприємствами.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати послуг у строки, визначені в п.1.9 договору, Споживач зобов'язаний сплатити на користь Постачальника суму заборгованості з урахуванням за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Договір укладений з 22 січня 2008 року на строк до 22 січня 2013 року, враховується щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не поступає заява однієї з сторін про відмову від діючого договору (п.6.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищевказаного договору позивач відпустив відповідачу теплову енергію за період з 01.04.2012р. по 31.01.2013р. на загальну суму 67942,80 грн., що підтверджується копіями нарядів на включення та відключення системи опалення №2181 від 11.10.2011р., №4093 від 23.03.2012р., №8277 від 08.10.2012р. (а.с. 15-17), відомостей про споживання теплової енергії абонентом та відомостей обліку (а.с. 18-27).

Позивачем були виставлені та направлені відповідачеві рахунки на оплату спожитої теплоенергії на загальну суму 67942,80 грн. (копії та докази надсилання - а.с. 32-41).

Таким чином, позивачем свої договірні зобов'язання були виконані в повному обсязі.

Натомість відповідач своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати за поставлену теплову енергію належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за період з 01.04.2012р. по 31.01.2013р. у сумі 67942,80 грн.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача основного боргу за договором №3273.10 на постачання теплової енергії бюджетним організаціям та госпрозрахунковим підприємствам від 22.01.2008р. у сумі 67942,80 грн., а також нарахованих за неналежне виконання договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати наданих послуг з постачання теплової енергії за період з 06.05.2012р. по 28.02.2013р. пені в сумі 1820,28 грн., збитків від інфляції в сумі 27,56 грн. та 3% річних у сумі 447,98 грн.

В процесі розгляду справи позивачем було надано до суду заяву за вх.№6414/13 від 02.04.2013р., в якій останній повідомив суд про сплату відповідачем в процесі розгляду справи частини заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 10000 грн., на підтвердження чого надана відповідна банківська виписка по рахунку позивача від 25.03.2013р., у зв'язку з чим просить суд припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу на суму 10000 грн. та стягнути з відповідача залишок заборгованості.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Така ж правова позиція викладена і у п.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2012р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Враховуючи встановлення матеріалами справи того факту, що в процесі розгляду справи внаслідок сплати відповідачем частини заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 10000 грн., предмет спору по справі №915/369/13-г в частині стягнення з відповідача 10000 грн. основного боргу припинив своє існування, господарський суд вважає за належне припинити провадження у справі №915/369/13-г в частині стягнення з відповідача 100000 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Щодо решти позовних вимог ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач свої зобов'язання в частині оплати за спожиту теплову енергію виконав частково, в результаті чого у нього наявна заборгованість перед позивачем за договором №3273.10 на постачання теплової енергії бюджетним організаціям та госпрозрахунковим підприємствам від 22.01.2008р. у розмірі 57942,80 грн., господарський суд вважає, що позовні вимоги ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» про стягнення з відповідача вартості спожитої теплової енергію у сумі 57942,80 грн. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Водночас відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України також передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сплата відповідачем пені передбачена п.5.1 договору, згідно з яким в разі несвоєчасної оплати послуг у строки, визначені в п.1.9 договору, Споживач зобов'язаний сплатити на користь Постачальника суму заборгованості з урахуванням за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення пені за неналежне виконання договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати теплової енергії за період з 06.05.2012р. по 28.02.2013р. в сумі 1820,28 грн. - є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі п.5.1 договору, вимог ст.ст. 230-232 ГК України, ст.ст. 549-552 ЦК України.

При цьому господарський суд приймає до уваги розрахунок пені (а.с. 58), наданий позивачем до суду в додатку до заяви за вх.№6414/13 від 02.04.2013р., вважає його обґрунтованим та таким, що зроблений з повним дотриманням норм чинного законодавства України.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку про підставність та необхідність задоволення позовних вимог ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» в частині стягнення з відповідача пені за неналежне виконання договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати теплової енергії за період з 06.05.2012р. по 28.02.2013р. в сумі 1820,28 грн.

Щодо стягнення з відповідача індексу інфляції та трьох відсотків річних слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд приймає до уваги розрахунки 3% річних та індексу інфляції (а.с. 29, 59), надані позивачем до суду в додатку до позовної заяви та до заяви за вх.№6414/13 від 02.04.2013р., вважає їх обґрунтованими та такими, що зроблені з повним дотриманням норм чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, є підставними та підлягають задоволенню позовні вимоги ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» в частині стягнення з відповідача за період з 06.05.2012р. по 28.02.2013р. збитків від інфляції в сумі 27,56 грн. та 3% річних у сумі 447,98 грн.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» про стягнення з ОСББ «Заря-7» 60238,62 грн. є повністю обґрунтованими, правомірними, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Провадження у справі №915/369/13-г за позовом Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Заря-7» в частині стягнення 10000 грн., - припинити.

2.Позов Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» задовольнити.

3.Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Заря-7» (юридична адреса: 54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 64; фактична адреса: 54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 64, кв. 32; р/р №26008640875990, МОФ АКБ УСБ, МФО 326018, код ЄДРПОУ 23614638) на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5а, р/р №260029130, МОД «Райффайзен банк Аваль», МФО 326182, код ЄДРПОУ 31319242)

57942 (п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 80 коп. основного боргу, 1820 (одну тисячу вісімсот двадцять) грн. 28 коп. пені, 27 (двадцять сім) грн. 56 коп. збитків від інфляції, 447 (чотириста сорок сім) грн. 98 коп. трьох процентів річних та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.

Повне рішення складено 22 квітня 2013 року.

Суддя Ю.С. Бритавська