cpg1251
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2013 року справа № 919/319/13
За позовом прокурора Гагарінського району міста Севастополя
(вул. Корчагіна, 16, м. Севастополь, 99014) в інтересах держави в особі
Фонду комунального майна Севастопольської міської ради
(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)
до товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційно-будівельний комплекс»
(вул. Ліговська, 4, м. Севастополь, 99024)
про стягнення 556828,84 грн.
Суддя Архипенко О.М.
За участю представників учасників судового процесу:
від прокурора - Джавлах С.М., посвідчення від 12.02.2013 №015173;
від позивача - Тельнова Є.П., довіреність від 09.01.2013;
від відповідача - не з'явився.
Прокурор Гагарінського району міста Севастополя (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (далі - позивач, ФКМ СМР) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційно-будівельний комплекс» (далі - відповідач, ТОВ «ІБК») про стягнення заборгованості у розмірі 556828,84 грн, з яких: сума основного боргу - 553040,90 грн; пеня - 1106,08 грн; 3% річних - 2681,86 грн.
Позовні вимоги, із посиланням на статті 525, 526, 549, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору № 390/11ф від 18.08.2011 про пайову участь замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя в частині своєчасного перерахування суми пайового внеску до відповідного цільового фонду.
Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.
За приписами статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.
У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України визначено, що державні інтереси є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Прокурор при визначені у позовній заяві органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, зазначив, що відповідно до Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням сесії Севастопольської міської Ради від 26.01.2010 № 9128, Фонд є виконавчим органом Севастопольської міської Ради, якому передані права зі здійснення підготовки та укладення договорів про пайову участь забудовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, і контроль за їх виконанням. Невиконання суб'єктами господарювання, які здійснюють забудову територій населених пунктів, положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» завдає шкоди економічним інтересам територіальної громади з розпорядження комунальною власністю і не дає можливості у повному обсязі реалізувати завдання у сфері сталого розвитку території з урахуванням державних, громадських та особистих інтересів.
Ухвалою суду від 18.03.2013 позовна заява прокурора Гагарінського району міста Севастополя прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №919/319/13.
Ухвалою суду від 04.04.2013 відмовлено у задоволенні заяви прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача, які обліковуються на його банківських рахунках.
Ухвалою суду від 04.04.2013 розгляд справи було відкладено на 18.04.2013.
До початку судового засідання відповідач надав через канцелярію суду клопотання про зупинення провадження у справі №919/319/13, у зв'язку із поданням до суду позову про визнання недійсним договору № 390/11ф від 18.08.2011 про пайову участь замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя.
Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання відповідача з підстав відсутності доказів прийняття до розгляду господарським судом міста Севастополя поданої ним позовної заяви та порушення провадження у справі. Крім того, як вбачається з доданих до клопотання документів, прохальна частина позовної заяви, на яку посилається відповідач як на підставу зупинення провадження у справі №919/319/13, взагалі не містить вимоги про визнання договору № 390/11ф від 18.08.2011 недійсним.
У судовому засіданні прокурор уточнив позовні вимоги в частині стягнення 1106,08 грн, а саме правової природи цієї суми - як інфляційних втрат. Представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог та просить стягнути з відповідача 556692,48 грн, з яких: сума основного боргу за договором № 390/11ф від 18.08.2011 про пайову участь замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя - 553040,90 грн; інфляційні втрати - 1106,08 грн; 3% річних - 2545,50 грн.
Прокурор підтримав заяву позивача про зменшення позовних вимог.
Враховуючи приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд прийняв до розгляду зазначену заяву про зменшення позовних вимог.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Явку представника у судові засідання не забезпечив.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки явка сторін обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 ГПК України, у відсутність представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд
В С Т А Н О В И В:
18.08.2011 між ФКМ СМР (Уповноважений орган) та ТОВ «ІБК» (Замовник) укладено договір №390/11ф про пайову участь замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя (далі - Договір).
Згідно з пунктом 1.1 Договору Замовник здійснює пайову участь замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя шляхом перерахування грошових коштів до цільового фонду створення та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя Севастопольської міської ради.
Пунктом 1.2 Договору встановлено, що Замовник здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями по вул. Ліговська, 4, відповідно до рішення сесії Севастопольської міської ради від 15.02.2006 №4735 «Про надання Чорноморському флоту Російської Федерації згоди на забудову частини земельної ділянки площею 13,5 га військового містечка №116 (автодром) у б. Козача житловими будинками та об'єктами соціально-побутового призначення» та договору пайової участі з розробки та виготовлення проектно-кошторисної документації та будівництва багатоповерхових житлових будинків з інженерними мережами і благоустроєм від 14.07.2008 з Міністерством оборони Російської Федерації.
Відповідно до пунктів 2.1 Договору Замовник перераховує суму пайової участі в розмірі 583040,90 грн на розрахунковий рахунок цільового фонду згідно з розрахунком.
Підпунктом 3.1.1 Договору (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 27.02.2012) встановлено, що замовник зобов'язується здійснити розрахунок за цим договором у строк, не пізніше 31.12.2012.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виконав зобов'язання зі сплати пайового внеску у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя частково, на суму 30000,00 грн /арк. с. 16/.
Несплата відповідачем у повному обсязі до місцевого бюджету суми пайового внеску за Договором, і стало причиною звернення прокурора до господарського суду з даним позовом.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, статтею 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.
За приписами статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як раніше встановлено судом, остаточною датою розрахунку відповідача щодо внесення пайового внеску до цільового фонду за Договором є 31.12.2012.
Відповідач не надав господарському суду доказів сплати у повному обсязі суми пайового внеску за Договором, тоді як відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що станом на день звернення прокурора з позовом до суду та на час вирішення спору сума основної заборгованості відповідача за Договором складає 553040,90 грн.
З урахуванням вищевикладеного, суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 553040,90 грн обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
За порушення строків внесення пайового внеску прокурор також просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за січень 2013 року в сумі 1106,08 грн та 3% річних за період прострочення з 03.01.2013 по 28.02.2013 у розмірі 2545,50 грн (згідно із заявою про зменшення позовних вимог).
За змістом статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснені прокурором у позовній заяві та позивачем у заяві про зменшення позовних вимог розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про їх відповідність вимогам чинного законодавства України та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1106,08 грн та 3% річних в сумі 2545,50 грн такими, що також підлягають задоволенню.
Таким чином, позов прокурора Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради підлягає задоволенню у повному обсязі: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу за договором № 390/11ф від 18.08.2011 про пайову участь замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя у розмірі 553040,90 грн; інфляційні втрати у розмірі 1106,08 грн та 3% річних у розмірі 2545,50 грн.
Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого прокурор у встановленому порядку звільнений, підлягає стягненню з відповідача в доход державного бюджету.
Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов прокурора Гагарінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційно-будівельний комплекс» про стягнення 556692,48 грн, з яких: основна сума боргу у розмірі 553040,90 грн, інфляційні втрати у розмірі 1106,08 грн та 3% річних у розмірі 2545,50 грн, - задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційно-будівельний комплекс» (вул. Ліговська, 4, м. Севастополь, 99024, ідентифікаційний код 20708304) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 38022717; розрахунковий рахунок 31517932700001 в ГУ ДКСУ м. Севастополя, МФО 824509, отримувач - місцевий бюджет) суму основного боргу у розмірі 553040,90 грн (п'ятсот п'ятдесят три тисячі сорок грн 90 коп.), 3% річних у розмірі 2545,50 грн (дві тисячі п'ятсот сорок п'ять грн 50 коп.) та інфляційні втрати у розмірі 1106,08 грн (одна тисяча сто шість грн 08 коп.).
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційно-будівельний комплекс» (вул. Ліговська, 4, м. Севастополь, 99024, ідентифікаційний код 20708304) в доход державного бюджету (код отримувача за ЄДРПОУ - 38022717, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО - 824509, рахунок отримувача - 31215206783001, код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір, Державна судова адміністрація України, 050») судовий збір в розмірі 11133,85 грн (одинадцять тисяч сто тридцять три грн 85 коп.).
Повне рішення складено 22.04.2013.
Суддя О.М.Архипенко
Суд | Господарський суд м. Севастополя |
Дата ухвалення рішення | 18.04.2013 |
Оприлюднено | 23.04.2013 |
Номер документу | 30837754 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд м. Севастополя
Архипенко Олександр Михайлович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні