Постанова

від 17.04.2013 по справі 804/4031/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 р. Справа № 804/4031/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

при секретарі Світка Н.В.

за участю:

представника позивача Фрідмана В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Молагробізнес» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2013 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Молагробізнес» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач) з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2013 р. № 0000551502, яким збільшено податок на додану вартість на суму 36 800,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9 200,00 грн., що було виписане на підставі Акту перевірки № 3414/153/32495188 від 15.11.2012 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. Підприємством 21.03.2011 р. подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 р., в якій до складу податкового кредиту включено суми на підставі податкових накладних, виписаних у грудні 2009 р. та січні 2010 р. Передбачений чинним на момент виникнення правовідносин законодавством строк для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних становить 1 095 днів з дня виписки таких накладних. Положення податкового кодексу не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, відповідачем порушений порядок проведення перевірки, а саме, не було повідомлено підприємство про проведення такої перевірки. Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 07.02.2013 р. № 0000551502 підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Податковим органом були дотримані вимоги чинного законодавства при проведенні перевірки, оскільки зазначений вид перевірок - документальна невиїзна перевірка, проводиться за умов винесення керівником контролюючого органу відповідного наказу без повідомлення платника податків. Позивачем допущено порушення ст. 198 Податкового кодексу України, відповідно до якої право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних зберігається за платником податку протягом 365 днів з дати складання податкової накладної. Зазначений строк пропущений позивачем. Враховуючи вказане, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Молагробізнес» зареєстроване як юридична особа 10.06.2003 р., включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за ідентифікаційним кодом 32495188 та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (а.с. 12, 13).

21.03.2011 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Молагробізнес» було подано до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 р. (а.с. 19).

15.11.2012 р. начальником Державної податкової інспекцієї у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби прийнято рішення № 4218/15-3 про надання дозволу на проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Молагробізнес» (а.с. 26).

15.11.2012 р. Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну невиїзну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, щодо виявлених помилок.

За результатами перевірки складено акт № 3414/153/32495188 від 15.11.2012 р. (а.с. 19-20).

Перевіркою встановлено, що в порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України Товариством з обмеженою відповідальністю «Молагробізнес» до складу податкового кредиту за лютий 2011 р. включено суму ПДВ на підставі податкових накладних за грудень 2009 р. та січень 2010 р., тобто за податкові періоди, по яких минуло 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Порушення призвело до заниження суми податкових зобов'язань за лютий 2011 р. (а.с. 19).

Зазначений акт перевірки направлений Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Молагробізнес», проте до податкового органу був повернутий конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 21-25).

На підставі акту перевірки № 3414/153/32495188 від 15.11.2012 р. Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення № 0000551502 від 07.02.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 46 000,00 грн., з яких за основним платежем - 36 800 грн. та 9 200, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 4).

Відповідно до п. 75.1 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п. 75.1.2 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.п. 79.1-79.2 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 01 січня 2011 року.

Відповідно до п. 15.1.1. ч. 15.1. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пп. 15.3.1. вказаного Закону України заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В п. 2 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 р. зазначено: «В регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.»

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

В період виникнення правовідносин був чинним Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», положення якого встановлюють право платника податку на повернення надміру сплачених або невідшкодованих сум, котрі можуть бути отримані платником лише в тому випадку, якщо з моменту здійснення переплати минуло не більше 1 095 днів.

У відповідності до цих норм позивачем протягом 1 095 днів було використане право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних. Податкова декларація, на підставі якої до складу податкового кредиту включено суми податкових накладних за грудень 2009 р., січень 2010 р., було подано в межах 1 095 днів та до початку проведення перевірки.

На момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» втратив чинність.

Положеннями Податкового кодексу України передбачено право платника податків на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом 365 днів з дати складання податкової накладної.

При цьому, законодавство, чинне на момент виникнення правовідносин, не містило зазначеної норми.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 58 Конституції України та п. 2 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 р., суд приходить до висновку, що положення ст. 198 Податкового кодексу України не підлягали застосуванню при винесенні податкового повідомлення-рішення, оскільки звужують права платника податків.

Крім того, Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби не було дотримано вимоги ст. 79 Податкового кодексу України, а саме, позивач не був повідомлений про проведення перевірки.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000551502 від 07.02.2013 р. не відповідає вимогам п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством, та без урахування обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа), тому судові витрати в розмірі 460,00 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Молагробізнес».

Керуючись ст.ст. 2, 8, 10, 11, 69, 71, 72, 86, 94, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Молагробізнес» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.02.2013 р. № 0000551502, яким збільшено податок на додану вартість на суму 36 800,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9 200,00 грн., що було виписане на підставі Акту перевірки № 3414/153/32495188 від 15.11.2012 р.

Судові витрати в розмірі 460,00 грн. стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Молагробізнес».

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 22.04.2013 р

Суддя О.С. Рябчук