Постанова

від 03.04.2013 по справі 809/882/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2013 р. справа № 809/882/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представника позивача: Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби - Гавадзина М.В.

представника відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоекосервіс" - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоекосервіс" про стягнення податкового боргу в сумі 5 583,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 21.03.2013 року відкрито провадження у справі за позовом Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі по тексту - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоекосервіс" (далі по тексту - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 5 583,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, не погашено в повному обсязі заборгованість по пені за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за зовнішньоекономічними операціями та штрафних (фінансових) санкціях за порушення строків декларування валютних цінностей у сфері зовнішньоекономічної діяльності в загальному розмірі 5 583,00 грн., застосованих податковими повідомлення-рішеннями за №0000172200 та №0000182200 від 17.12.2012 року, за порушення вимог декларування валютних цінностей, як неповернута валютна виручка від нерезидента, при виконанні контракту. Визначені рішеннями від 17.12.2012 року зобов'язання сплачені частково і станом на день звернення до адміністративного суду заборгованість по них, яка є податковим боргом, становить 5 583,00 грн. та несплачена відповідачам не до бюджету.

В судовому засіданні призначеному на 03.04.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у адміністративному позові. Податкові повідомлення-рішення від 17.12.2012 року, якими відповідачу нараховано грошове зобов'язання у загальній сумі 7 583,00 грн., і по яких числиться борг у сумі 5 583,00 грн., не оскаржувалися, а тому є узгодженими. Просив позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача 5 583,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 03.04.2013 року не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке містяться в матеріалах справи (а.с. 27). Причини неявки суду не повідомив, своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33 і частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.02.2011 року Тисменицькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоекосервіс", що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АО1 №661788 (а.с. 7), та 11.02.2011 року взяте на облік Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби як платник податків і зборів (а.с. 9).

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України, Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185/94-ВР від 23.09.1994 року, Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" № 319/94 від 18.06.1994 року та Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З приводу податкового боргу по пені за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за зовнішньоекономічними операціями та штрафних (фінансових) санкціях за порушення строків декларування валютних цінностей у сфері зовнішньоекономічної діяльності, визначеного відповідачу за наслідками перевірки, суд зазначає наступне.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Із матеріалів справи у судовому засіданні встановлено, що 14.12.2012 року Тисменицькою міжрайонною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області Державної податкової служби за наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та повноти оподаткування доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України за період з 01.02.2012 року по 30.11.2012 року, складено акт за №32/22-5/37529768, якими встановлено порушення відповідачем статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", статті 1 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами", статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", а саме: при здійсненні експортних операцій відповідачем з нерезидентом - фірмою "Lightberg Trade LTD" 48 Queen Anne Street, London, WIG 9jj England, Great Britain за товар експортований на виконання умов контракту №003/EPUA/12 від 01.02.2012 року не задекларовано станом на 01.10.2012 року валютних цінностей в сумі 2 268,00 євро, які належать відповідачу, як неповернута валютна виручка від нерезидента "Lightberg Trade LTD"48 Queen Anne Street, London, WIG 9jj England, Great Britain при виконанні контракту № 003/EPUA/12 від 01.02.2012 року (а.с. 10-16).

Відповідно до підпункту 20.1.28. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Тисменицькою міжрайонною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області Державної податкової служби на підставі згаданого акту перевірки за виявлені порушення 17.12.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення за №0000172200 на суму 7 413,00 грн., як пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що нарахована на не задекларовану суму неповернутої валютної виручки в розмірі 2 268,00 євро). Податковим повідомлення-рішенням за №0000182200 від 17.12.2012 року застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 170,00 грн. за недекларування - не подачу звіту про неповернуті нерезидентом валютні цінності, які належать відповідачу у сфері зовнішньоекономічної діяльності (а.с. 33, 34). Вказані податкові повідомлення-рішення 17.12.2012 року отримані уповноваженою особою відповідача, про що свідчить відповідний запис на корінцях податкових повідомлень-рішень, копії яких міститься в матеріалах справи (а.с. 33, 34).

З приводу підставності прийняття рішень від 17.12.2012 року суд зазначає, що порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті регулюється Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР від 23.09.1994року. Відповідно до статті 1 даного Закону (чинній на момент спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Статтею 4 даного Закону передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Щодо нарахованої пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, а саме з акту перевірки від 14.12.2012 року та розрахунком нарахованої згідно податкового повідомлення-рішення №0000172200 пені в розмірі 7 413,00 грн. (додаток №4 до акту перевірки), підставою для її нарахування є порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за здійснений експорт піддонів дерев'яних хвойних, бувших у використанні, згідно контракту №003/EPUA/12 від 01.02.2012 року, укладеного з фірмою "Lightberg Trade LTD"48 Queen Anne Street, London, WIG 9jj England, Great Britain). Граничними термінами надходження валютної виручки за ВМД № 000392 від 04.02.2012 року вартістю 1 134,00 євро (11 863,58 грн.) та за ВМД №000774 від 24.02.2012 року вартістю 1 134,00 євро (12 046,15 грн.) є 08.08.2012 року та 22.08.2012 року відповідно (а.с. 17, 19).

В порушення вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" валютна виручка за поставлений товар не надійшла на валютний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоекосервіс", відкритий в публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Правекс-Банк".

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність нарахування податковим органом товариству з обмеженою відповідальністю "Теплоекосервіс" пені за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.

Щодо застосування до відповідача штрафних санкцій за порушення строків декларування валютних цінностей, доходів та майно, що належать товариству з обмеженою відповідальністю "Теплоекосервіс" і знаходяться за її межами, в сумі 170,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" №319/94 від 18.06.1994 року та частини 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" №15-93 від 19.02.1993року валютні цінності, що незаконно знаходяться за межами України, підлягають щоквартальному декларуванню до Головної державної податкової інспекції України та Національно банку України в терміни, встановлені для подання квартальної та річної фінансової звітності.

За невиконання резидентами вимог щодо строків декларування тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період (абзац 8 пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" та пункт 2.7 Положення "Про валютний контроль", затвердженого Постановою Правління Національно банку України №49 від 08.02.2000 року).

Пунктом 3 Указу Президента України "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" зазначено, зокрема, що санкції, передбачені, пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" застосовуються Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної податкової служби - до інших резидентів та нерезидентів України.

В судовому засіданні встановлено, що станом на 01.10.2012 року за межами України знаходились валютні цінності в сумі 2 268,00 євро, які належать товариству з обмеженою відповідальністю "Теплоекосервіс", як неповернута валютна виручка від нерезидента "Lightberg Trade LTD"48 Queen Anne Street, London, WIG 9jj England, Great Britain при виконанні контракту № 003/EPUA/12 від 01.02.2012 року за експорті пиломатеріали згідно ВМД №000392 від 04.02.2012 року вартість 1 134,00 євро і ВМД № 000774 від 24.02.2012 року вартість 1 134,00 євро, які не були задекларовані в податковій інспекції.

За таких обставин податковим органом правомірно застосовані до товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоекосервіс" штрафні санкції в розмірі 170,00 грн.

Положеннями пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

За таких обставин суд вважає врученими 17.12.2012 року відповідачу податкові повідомлення-рішення за №0000172200 та №0000182200.

На час розгляду справи пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та штрафна (фінансова) санкція за порушення строків декларування валютних цінностей у сфері зовнішньоекономічної діяльності, застосовані податковими повідомлення-рішеннями за №0000172200 та №0000182200 від 17.12.2012 року, відповідачем сплачені частково в сумі 2 000,00 грн. і заборгованість по них становлять 5 583,00 грн. Залишок несплачених таких грошових зобов'язань до бюджету не сплачений.

За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання, визначеного податковими повідомлення-рішеннями за №0000172200 та №0000182200 від 17.12.2012 року, суд приходить до переконання, що застосована позивачем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та штрафна (фінансова) санкція за порушення строків декларування валютних цінностей у сфері зовнішньоекономічної діяльності, з урахуванням часткової сплати в розмірі 5 583,00 грн., є узгодженими та являється податковим боргом.

Відповідно до підпункту 54.3.3. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно вимог підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем 02.01.2013 року надсилалася відповідачу податкова вимога форми "Ю" за №80 від 29.12.2012 року, про що свідчить квитанція (фіскальний чек) Укрпошти за №3432, копія якої(го) містяться в матеріалах справи (а.с. 37). Відповідач податкову вимоги не оскаржував у строк передбачений законом.

Згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими повідомлення-рішеннями за №0000172200 та №0000182200 від 17.12.2012 року, податковою вимогою форми "Ю" за №80 від 29.12.2012 року, зворотнім боком облікових карток платника та довідкою про стан розрахунків з бюджетом станом на 07.03.2013 року №5/681/10, які містяться в матеріалах справи (а.с. 33, 34, 37, 35, 36, 23).

Таким чином, визначені позивачем податковими повідомлення-рішеннями від 17.12.2012 року грошові зобов'язання по пені за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за зовнішньоекономічними операціями та штрафних (фінансових) санкціях за порушення строків декларування валютних цінностей у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 5 583,00 грн., являється податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 5 583,00 грн. у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоекосервіс" податкового боргу в сумі 5 583,00 грн. є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоекосервіс" (ідентифікаційний код 37529768, вул. Суха Ліщина, 30, корпус "а", с. Нова Гута, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77420) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Теплоекосервіс" в дохід бюджету податковий борг в сумі 5 583 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят три) гривні 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 08.04.2013 року.