Рішення

від 17.04.2013 по справі 910/4089/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4089/13 17.04.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Ерде банк» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Консалтинг Груп» простягнення 20634792,37 грн. СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача - Харитончук С.М., представник за довіреністю; від відповідача - Якубовський Д.Є., представник за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

У березні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Ерде банк» (далі - позивач або ПАТ «Ерде Банк») звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Консалтинг Груп» (далі - відповідач) про стягнення 20634792,37 грн., з яких:

- 19611386 грн. - прострочений кредит;

- 555655,94 грн. - прострочені проценти за період з 01.10.2012 до 30.11.2012;

- 282382,53 грн. - нараховані та несплачені проценти за період з 01.12.2012 до 31.12.2012;

- 185367,90 грн. - пеня за кредитом за період з 03.01.2013 до 31.12.2012.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором №107/11-КЛ від 08.06.2011 (далі - Кредитний договір).

У процесі розгляду справи уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію відповідача звернулась із клопотанням про залучення останньої в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, зважаючи на те, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як установи, що виконує спеціальні функції у сфері виведення неплатоспроможного банку з ринку (ліквідації). Суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання за необґрунтованістю, оскільки вже на момент звернення до суду ПАТ «Ерде Банк» діяв в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію, а з вказаним позовом безпосередньо зверталась уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Ерде Банк», яка і представляє інтереси банку в судовому процесі, як особа яка здійснює ліквідацію позивача.

У задоволенні заяви про забезпечення позову суд відмовив з тих підстав, що позивачем у порушення статті 66 ГПК України не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідач звернувся до суду із клопотанням про припинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Вказане клопотання було обґрунтовано тим, що у пункті 7.4.1 Кредитного договору міститься третейське застереження (третейська угода) про передачу всіх спорів, що витікають з цього Договору або у зв'язку із ним, у тому числі, що стосуються його виконання, на вирішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Захисту прав споживачів фінансових послуг». Відповідач наполягає на вирішенні данного спору саме вказаним третейським судом.

Заслухавши в судовому засіданні думки представників сторін з приводу даного клопотання, дослідивши матеріали справи, суд відмовив у його задоволенні виходячи з нижчевикладеного.

Пунктами 6, 11 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство, а також інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.

Судом встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 09.01.2013 № 4 відкликано ліцензію та розпочато ліквідацію ПАТ «Ерде Банк», а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 10.01.2013 № 3 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Ерде Банк» призначено Куреного О.В. Останнім від імені ПАТ «Ерде Банк» було подано даний позов до суду.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону (пункт 17 статті 2, частина 1 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

З інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка відображається на веб-сайті даного Єдиного державного реєстру ( http://irc.gov.ua/ua/search.html ), технічним адміністратором (розпорядником) якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр», доступ до якої впроваджено відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1846/5, убачається, що Фонд є державною організацією.

Отже, на момент звернення позивача до господарського суду, ПАТ «Ерде Банк» діяв не як самостійна установа, а безпосередньо як організація в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію.

Водночас, відповідно до пунктів 5, 9 частини 1 статті 48, пункту 5 частини 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду з дня свого призначення у встановленому законодавством порядку вживає заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, зокрема, має право заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду .

У Рішенні Конституційного Суду України від 10.01.2008 № 1-рп/2008 визначено, що третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці 7 статті 2, статті 3 Закону України «Про третейські суди», є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною 5 статті 55 Конституції України.

Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (стаття 125 Конституції України).

Таким чином, третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Отже, враховуючи викладене та з огляду на приписи пунктів 5, 9 частини 1 статті 48, пункту 5 частини 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виключно судом, віднесеним до системи судів загальної юрисдикції, розглядаються спори за позовами уповноваженої особи Фонду, яка діє від імені банку, про стягнення заборгованості позичальників перед банком.

Крім того, частина 1 статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Тому, з урахуванням зазначеного, та на підставі пунктів 6, 11 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди», даний спір не може бути переданий на розгляд третейського суду, а тому підлягає вирішенню господарським судом.

Відповідач позов не визнав. Його представник у судовому засіданні зазначив, що позивач не має права стягувати суму кредиту достроково, оскільки прострочення у сплаті відсотків за листопад 2012 року, і на яке посилається позивач, відбулося з поважних причин. Відповідач неодноразово звертався до позивача з пропозицією відстрочити сплату вказаних відсотків на більш пізню дату, проте позивач не йшов на дану поступку.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі заявлених вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.06.2011 між ПАТ «Ерде Банк» (Банком, Кредитором) та відповідачем (Позичальником) був укладений кредитний договір (договір зростання) №107/11-КЛ (далі - Кредитний договір).

Відповідно до пункту 1.1 Кредитного договору Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим Договором та Додатковими договорами/угодами до нього, що складають невід'ємну частину Договору.

Згідно з підпунктом 1.1.1 пункту 1.1 Кредитного договору кредит надається у формі кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування в сумі 11111386 грн.

Згідно з підпунктом 1.1.2 пункту 1.1 Кредитного договору термін остаточного повернення Кредиту 09 червня 2014 року включно.

Процентна ставка за користування Кредитом - 17 процентів річних (п.п. 1.1.3 п. 1.1 Кредитного договору).

10 червня 2011 року між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду до Кредитного договору (далі - Додаткова угода №1), згідно з якою максимальний ліміт кредитування збільшено до 12711386 грн.

23 червня 2011 року між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду до Кредитного договору (далі - Додаткова угода №2), відповідно до якої максимальний ліміт кредитування було збільшено до 17711386 грн.

29 грудня 2011 року між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду до Кредитного договору (далі - Додаткова угода №3), відповідно до якої максимальний ліміт кредитування було збільшено до 19611386 грн.

Відповідно до пункту 2.7.1 Кредитного договору в редакції додаткової угоди №2 проценти нараховані за червень та липень місяці 2011 року відповідно до п. 2.6 цього Договору, Позичальник зобов'язаний сплачувати на рахунок №2068.5.00012.006 відкритий у Кредитодавця, щомісячно, не пізніше 30 серпня 2011 року. Після сплати процентів нарахованих за червень та липень 2011 року встановлюється наступний графік сплати процентів, а саме: проценти, нараховані за місяць відповідно до п. 2.6 цього Договору, Позичальник зобов'язаний сплачувати на рахунок №2068.5.00012.006 відкритий у Кредитодавця, щомісяця, не пізніше 25 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

На виконання умов Кредитного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується випискою з позичкового рахунку відповідача за період з 08.06.2011 до 23.01.2013, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідно до підпункту 2.9.1 пункту 2.9 Кредитного договору, Кредитодавець має право вимагати дострокового погашення заборгованості у повному обсязі у разі наявності простроченої заборгованості за Кредитом, нарахованими процентами та комісіями, штрафними санкціями, передбаченими цим Договором.

Пунктом 4.4 Кредитного договору передбачено, що сторони погодилися, що Кредитодавець має право у разі невиконання Позичальником будь-якого із зобов'язань, визначених цим Договором, вимагати погашення Кредиту, сплати процентів за фактичний час користування Кредитом, комісій та штрафних санкцій, інших належних платежів згідно з цим Договором, а Позичальник зобов'язаний виконати цю вимогу за реквізитами та у день, що вказані Кредитодавцем у письмовій вимозі.

Відповідно до підпункту 3.3.5 пункту 3.3 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний на вимогу Кредитодавця дострокового повернути наявну заборгованість за кредитом та сплатити проценти за його користування, комісій, можливі штрафні санкції у випадках, визначених п.п. 2.9, 4.4, 5.2 цього Договору.

У зв'язку з невиконанням обов'язків за Кредитним договором позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про усунення порушень по Кредитному договору та погашення заборгованості (вих. № 7472 від 18.12.12), згідно якої Кредитодавець вимагав достроково погасити заборгованість за Кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач прийняті на себе зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконував та прострочив виконання зобов'язань по сплаті процентів, у зв'язку з чим станом на 25.01.2013 заборгованість відповідача перед позивачем становила 20449424,47 грн., з яких:

- 19611386 грн. заборгованість за кредитом;

- 555655,94 грн. прострочені проценти за період з 01.10.2012 до 30.11.2012;

- 282382,53 грн. нараховані та несплачені проценти за період з 01.12.2012 до 25.01.2013.

Станом на момент розгляду справи у матеріалах справи відсутні докази погашення вищевказаної суми заборгованості за кредитом.

За таких обставин справи позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як убачається з матеріалів справи, у відповідача в зв'язку із порушеннями строків сплати процентів за листопад 2012 року, станом на 18.12.2012 виникла прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитною лінією у сумі 555 655,94 грн.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання.

Отже, враховуючи дані норми та умови підпункту 2.9.1 пункту 2.9, підпункту 3.3.5 пункту 3.5, пункту 4.4 Кредитного договору, позивач правомірно просить стягнути з відповідача достроково заборгованість за Кредитним договором.

Таким чином, станом на 25.01.2013 за відповідачем обліковується заборгованість за Кредитним договором, а саме:

- за кредитом у сумі 19611386 грн.;

- за простроченими процентами за період з 01.10.2012 до 30.11.2012 у сумі 555655,94 грн.;

- за нарахованими та несплаченими процентами за період з 01.12.2012 до 25.01.2013 в сумі 282382,53 грн.

Доказів сплати вказаної суми заборгованості станом на момент вирішення спору матеріали справи не містять.

Разом з тим, посилання відповідача на те, що у останнього були відсутні грошові кошти, судом не береться до уваги, зважаючи на те, що відповідно до приписів частини 1 статті 625 ЦК України відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, оскільки гроші завжди є в обігу і способи їх придбання особою теж є різні.

Відтак, суд вважає за законні та обґрунтовані вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати суми кредиту за період з 03.01.2013 до 25.01.2013 у сумі 185367,90 грн.

Пунктом 4.2 Кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасного погашення Кредиту, сплати процентів та комісій визначених цим Договором, Позичальник сплачує Кредитодавцю пеню в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.1.3 цього Договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними Кредитодавцем.

Судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням обов'язків за Кредитним договором 18.12.2012 позивачем на адресу відповідача було направлено Вимогу про усунення порушень по Кредитному договору (вих. № 7472) та погашення заборгованості, згідно якої позивач вимагав достроково погасити кредит та сплатити заборгованість за кредитом в строк до 28.12.2012 включно.

Таким чином, на підставі підпункту 2.9.1 пункту 2.9, підпункту 3.3.5 пункту 3.5, пункту 4.4 Кредитного договору, було змінено строк повернення кредиту. Проте, відповідач у вказаний строк кредит у загальній сумі 19611386 грн. позивачу не повернув.

На підставі вищевикладеного позивачем нарахована пеня за кредитом за період з 03.01.2013 до 25.01.2013 в сумі 185367,90 грн. При цьому, судом враховано, що при нарахуванні пені, позивач обмежив її розмір подвійною обліковою ставкою Національного банку України, відповідно до вимог статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», частини 2 статті 343 Господарського кодексу України.

Перевіривши розрахунок суми пені, який міститься в матеріалах справи, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та відповідність умовам Кредитного договору та вимогам чинного законодавства України, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача пені за період з 03.01.2013 до 25.01.2013 в сумі 185367,90 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Консалтинг Груп» (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2, Н/П, №43, ідентифікаційний код 32109116) на користь Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного/Ігорівська, буд. 10/5, літера А, ідентифікаційний код 34817907) 19611386 (дев'ятнадцять мільйонів шістсот одинадцять тисяч триста вісімдесят шість) грн. заборгованості за кредитом, 838038 (вісімсот тридцять вісім тисяч тридцять вісім) грн. 47 коп. заборгованості за відсотками, 185367 (сто вісімдесят п'ять тисяч триста шістдесят сім) грн. 90 коп. пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Консалтинг Груп» (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2, Н/П, №43, ідентифікаційний код 32109116) у доход Державного бюджету України 68820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. судового збору.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.04.2013

СуддяР.Б. Сташків