Рішення

від 17.02.2009 по справі 8073-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

8073-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 308

РІШЕННЯ

Іменем України

17.02.2009Справа №2-22/8073-2008

За позовом – ТОВ «Праймпродукт», м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 21, к. 8

До відповідача – Фізичної особи – підприємця Негрій Сергія Володимировича,                       м. Сімферополь, вул. Куйбишева, 19, кв. 68

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Парк – готель «Марат»,  м. Ялта, смт Гаспра, Алупкінське шосе, 60

Про стягнення 17465,22 грн.

Суддя Калініченко А.А.

Представники:

Від позивача –    не з'явився  

Від відповідача –  не з'явився

Від третьої особи -    не з'явилась

Обставини справи:

Позивач -  ТОВ «Праймпродукт» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною завою до відповідача - Фізичної особи – підприємця Негрій Сергія Володимировича, просить суд стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 17465,22 грн., у тому числі: сума боргу у розмірі 15702,88 грн., пеня – 1762,34 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що  відповідач,  у порушення взятих на себе зобов'язань за договором поставки від 23 березня 2007 року, не здійснив оплату  поставленого товару  у зв'язку з чим за відповідачем склалась заборгованість у розмірі 15702,88 грн.

16 жовтня 2008 року сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення даного спору відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 16 жовтня 2008 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Парк – готель «Марат»,  продовжено строк вирішення даного спору.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву.

Розгляд справи відклався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд –

встановив:

23 березня 2007 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки, відповідно до п. 1.2. якого, на виконання договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця належний постачальнику товар, а покупець у свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити даний товар на умовах, визначених даним договором.

Пунктами 3.1. та 3.3. договору встановлено, що  розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника; оплата за кожну партію товару здійснюється на умовах відстрочення платежу на протязі 10 банківських днів з моменту підписання відвантажувальних документів.

Відповідно до п. 5.2.  у випадку прострочення платежу  покупець оплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ  за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором поставки від 23 березня 2007 року, позивачем, відповідачу був поставлений товар, що підтверджується витратними накладними, наявними  в матеріалах справи, а.с. 19-49.

Як вказує позивач, при поданні позову, внаслідок припинення оплати поставленого  товару з боку відповідача, станом на 07 серпня 2008 року за відповідачем склалась   заборгованість у розмірі 15702,88 грн.

Крім того, суду наданий акт звірки взаєморозрахунків  за період з 01 березня 2007 року по 31 грудня 2007 року, скріплений підписами сторін та печатками.

Так, відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, сума боргу відповідача перед позивачем складає  15702,88 грн.

21 травня 2008 року за вих. № 1 позивач звернувся до відповідача з претензією про погашення суми боргу у  розмірі 15702,88 грн., та пені в сумі 863,44 грн., нарахованої станом на 01 травня 2008 року.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі  15702,88 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1762,34 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Статтею   3  Закону України  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, суд критично ставиться до тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, з огляду на наступне.

Так, відповідач стверджує, що товар, який поставлявся за накладними, наявними у матеріалах справи, отримували треті особи, відповідачу не відомі.

Однак, в судовому засіданні, суду були надані усні та письмові пояснення Воробйова С.П., комірника ТОВ «Парт  - готель «Марат» (копія трудової книжки, а.с.  94-95), який пояснив суду, що продукти від ТОВ «Праймпродукт» були отримані ним для  Фізичної особи – підприємця Негрій Сергія Володимировича, він усвідомлював що в якості отримувача в видаткових накладних зазначено саме Фізичну особу – підприємця Негрій Сергія Володимировича.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що твердження відповідача, викладені  у відзиві на позов, не відповідають дійсності.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконуються належним чином умови та взяті на себе зобов'язання за договором, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на  відповідача.  

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України  23 лютого 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

                                                          вирішив:

1.          Позов задовольнити у повному обсязі.

2.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Негрій Сергія Володимировича                       (м. Сімферополь, вул. Куйбишева, 19, кв. 68, рахунок № 2600011832(980) в АППБ «АВАЛЬ», МФО 324021, ЄДРПОУ 2635012414) на користь  ТОВ «Праймпродукт»                  (м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 21, к. 8, рахунок № 26004000131857 в АКБ «ЧБРР»              м. Сімферополь, МФО 384577, ЄДРПОУ 34946505) заборгованості у розмірі 17465,22 грн., у тому числі: сума боргу у розмірі 15702,88 грн., пеня – 1762,34 грн.

3.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Негрій Сергія Володимировича                       (м. Сімферополь, вул. Куйбишева, 19, кв. 68, рахунок № 2600011832(980) в АППБ «АВАЛЬ», МФО 324021, ЄДРПОУ 2635012414) на користь  ТОВ «Праймпродукт»                  (м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 21, к. 8, рахунок № 26004000131857 в АКБ «ЧБРР»              м. Сімферополь, МФО 384577, ЄДРПОУ 34946505) 175,00 грн. державного мита.

4.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Негрій Сергія Володимировича                       (м. Сімферополь, вул. Куйбишева, 19, кв. 68, рахунок № 2600011832(980) в АППБ «АВАЛЬ», МФО 324021, ЄДРПОУ 2635012414) на користь  ТОВ «Праймпродукт»                  (м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 21, к. 8, рахунок № 26004000131857 в АКБ «ЧБРР»              м. Сімферополь, МФО 384577, ЄДРПОУ 34946505) 118,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.           Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.