Ухвала

від 23.04.2013 по справі 2/532/130/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/532/130/13

Номер провадження 22-ц/786/1603/2013 Головуючий у 1-й інстанції Тесленко Т.В.

Доповідач Антонов В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого: судді Антонова В.М.,

суддів: Кузнєцової О.Ю., Чічіля В.А.,

при секретарі: Гнатюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Добробут»

на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 2 березня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Добробут» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ Агрофірма «Добробут», в якій просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 01 квітня 2008 року між нею та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Здобуток», яке реорганізоване у ТОВ «Агрофірма «Добробут». Позов обґрунтовувала тим, що у серпні та жовтні 2012 року зверталася до відповідача з вимогами розірвати укладений між ними договір у зв'язку із закінченням терміну його дії, однак товариство заперечило проти її заяв, спочатку посилаючись на те, що земельна ділянка засіяна, а потім - на те, що термін договору спливає у 2014 році.

Позивачка вважала, що при укладенні даного договору не додержані істотні умови, визначені ст.15 Закону України «Про оренду землі», а саме: конкретні умови збереження стану об'єкта оренди, умови та строки передачі земельної ділянки орендарю, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 22 березня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Здобуток», реорганізованим в подальшому в Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Добробут», площею 2,95 га (ділянка №200), розташованої в межах Бутенквської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, кадастровий номер 5321880700:00:003:0165, який зареєстрований у Кобельцькому відділі Полтавської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» 24 грудня 2010 року за №041055701687.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач ТОВ Агрофірма «Добробут». Посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що суд першої інстанції помилково вказав, що СТОВ «Здобуток» реорганізовано в ТОВ «Добробут», оскільки останнє припинилося внаслідок приєднання.

Вказує, що договір тривалий час не було зареєстровано через складнощі розробки відповідної технічної документації, постійні зміни в законодавстві, зміни тарифів та відповідних державних органів. Крім того, зазначає, що діючими нормативними актами не передбачені терміни реєстрації договорів оренди землі.

Посилається на повне виконання вимог ст.ст.15,17 Закону України «Про оренду землі» та відповідно вважає, що підстави для визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним - відсутні. Вказує також на те, що товариство ретельно дотримувалося умов договору, своєчасно вносило орендну плату та використовувало землю за цільовим призначенням, будь-яких зауважень з боку орендодавця не надходило.

Вказує на те, що спірний договір укладено 01 квітня 2008 року, а умови щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки визнані істотними відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких актів законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16 вересня 2008 року. В силу того, що акти цивільного законодавства не мають зворотної дії в часі, вважає, що суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин норми, які не діяли на час їх виникнення.

Зазначає, що відсутність у договорах оренди такої умови як збереження стану об'єкта оренди, не є безумовною підставою для визнання правочинів недійсними.

Вважає, що факт державної реєстрації підтверджує наявність всіх істотних умов та невід'ємних частин договору на момент вчинення відповідного правочину.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Здобуток» укладено договір оренди земельної ділянки /а.с.6-7/.

Відповідно до умов зазначеного договору орендодавець передає, а орендар приймає в користування земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах Бутенківської сільської ради. Об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 2,95 га. Строк дії договору визначено на 5 років.

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки, що належать позивачці, остання передана СТОВ «Здобуток» у день укладення договору оренди землі, а саме 01 квітня 2008 року /а.с.8/.

Встановлено, що спірний договір оренди зареєстрований Кобеляцьким відділом Полтавської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомзему України» за №041055701687 24 грудня 2010 року.

На даний час СТОВ «Здобуток» реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ Агрофірма «Добробут», яке в свою чергу є його правонаступником

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду землі» відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Частиною 1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» визначені істотні умови договору оренди. До них належать: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в оспорюваному договорі відсутні умови збереження стану об'єкта оренди, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують з огляду на наступне.

Доводи відповідача про те, що суд першої інстанції некоректно посилався на реорганізацію СТОВ «Здобуток», оскільки відбулося приєднання вказаної юридичної особи до ТОВ Агрофірма «Добробут», а не злиття, - не спростовують правильність висновків щодо визнання недійсним договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст.59 ГК України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Таким чином, приєднання є одиничними поняттями, а реорганізація - загальним поняттям, яке поширюється як на злиття, так і на приєднання.

Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст.18 Закону України «Про оренду землі» (яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже суд першої інстанції правомірно послався на статтю 15 вказаного закону, в редакції чинній на час проходження оспорюваним договором державної реєстрації, а саме на абзац 12, який визнає істотними умовами договору оренди землі умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Умови збереження стану землі визначені ст.36 Закону України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 року та Земельним кодексом України: це збереження родючості ґрунтів, максимально можливе запобігання втрат і виснаження сільськогосподарських земель, та інші заходи.

Доводи відповідача про те, що пункт 17 договору чітко передбачає таку істотну умову, як умови збереження стану об'єкту оренди, не заслуговують на увагу оскільки вказаний пункт договору є формальним, викладений без дотримання вимог цитованих актів.

Таким чином, суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких прийшов до висновку про відхилення позовних вимог.

При цьому суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами та в межах заявлених позовних вимог.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Добробут» - відхилити.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 2 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ В.М. Антонов

СУДДІ: /підпис/ О.Ю. Кузнєцова

/підпис/ В.А. Чічіль

ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області В.М. Антонов