Постанова

від 03.02.2009 по справі 23/253-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

23/253-Б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 лютого 2009 р.                                                                                    № 23/253-Б  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоПанової І.Ю.,

суддівЗаріцької А.О. (доповідач у справі),Продаєвич Л.В.

розглянувши касаційну скаргу

державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову

господарського суду міста Києва від 16 жовтня 2008 року

у справігосподарського суду № 23/253-бміста Києва

за заявоютовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Український бізнес"

до

товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Оркан"

про визнання банкрутом

за участю представників: державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Мишковець О.В.,

   В С Т А Н О В И В  :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Український бізнес" (далі –ТОВ "Компанія "Український бізнес") звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про порушення справи про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Оркан" (далі –ТОВ "НВП "Оркан") на підставі ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закон).

Постановою господарського суду міста Києва від 16 жовтня 2008 року ТОВ "НВП "Оркан" визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора.

Не погоджуючись з винесеною постановою, державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва (далі –ДПІ) звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати зазначену постанову аргументуючи порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 52 Закону, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців". В обґрунтування касаційної скарги заявник також вказує, що на момент визнання боржника банкрутом останній звітував перед ДПІ з показниками фінансово-господарської діяльності, та що боржник органами ДПІ жодного разу не перевірявся.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржувану постанову суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, свою заяву про порушення справи про банкрутство за ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»ТОВ "Компанія "Український бізнес" обґрунтувало відсутністю боржника та його керівних органів за місцезнаходженням, в підтвердження чого послалось на акт складений за своєю участю та ТОВ "Консталтингова компанія "Стайлінг" від 25 червня 2008 року № 28/06/МС/07-В про відсутність боржника за місцезнаходженням, а також визнану боржником претензію, а отже наявність перед ініціюючим кредитором заборгованості у розмірі 28 293, 37 грн. (а.с. 17, 20). Крім того, ініціюючий кредитор надав витяг з Єдиного державного реєстру щодо боржника станом на 15 вересня 2008 року, в якому вказано, що статус відомостей про ТОВ "НВП "Оркан" не підтверджено –відсутність за місцезнаходженням (а.с.22)

Визнаючи боржника банкрутом за ст. 52 Закону, суд першої інстанції виходив з того, що ініціюючий кредитор ТОВ "Компанія "Український бізнес" заявив про порушення справи про банкрутство через неплато- спроможність боржника і його вимоги документально підтверджені та визнаються судом.

Втім, такий висновок суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Інше передбачено ч. 1 ст. 52 Закону, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника. Згідно з вказаною нормою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, за приписами Закону для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

У відповідності до ст. 1 Закону безспірними є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

З матеріалів справи вбачається, що додані до заяви про порушення справи про банкрутство матеріали, подані у підтвердження наявності заборгованості, містять лише копію договору комісії на продаж товару № 0307/07-К від 3 липня 2007 року та копію відповіді ТОВ "НВП "Оркан" на претензію на суму 28 923, 37 грн.

           Вважаючи достатніми докази у підтвердження вимог про порушення справи про банкрутство суд не врахував, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів щодо виконання судових рішень" від 15 березня 2006 року № 3541-IV було змінено редакцію ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" (Виконавчі документи за рішеннями, що підлягають                виконанню державною виконавчою службою) і визнана у встановленому порядку претензія перестала бути виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою, а відтак, доказом, що підтверджує безспірність вимог ініціюючого кредитора.

Таким чином, ініціюючим кредитором не було надано суду доказів безспірності грошових вимог до боржника, що виключає обґрунтованість висновків суду першої інстанції, викладених у постанові про визнання боржника банкрутом.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно до п. 8.2 Наказу державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року № 80 "Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів)" у зв'язку з проведенням реорганізації чи ліквідації юридичної особи органом державної податкової служби приймається рішення про проведення позапланової виїзної перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей): відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про реорганізацію чи ліквідацію юридичної особи; відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про закриття відокремленого підрозділу; судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків.

Отже, податкові органи не позбавлені права проводити позапланові перевірки своєчасності, достовірності і повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) у випадку реорганізації (ліквідації) підприємств відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" до внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (ч. 2 ст. 32 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців").

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 1115, 1117 ГПК України, не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що оскільки справа про банкрутство ТОВ "НВП "Оркан" порушена за відсутності належних доказів у підтвердження підстав, передбачених ст. 52 Закону, висновки господарського суду міста Києва про наявність підстав для визнання боржника банкрутом є передчасними, а оскаржувана постанова такою, що підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.

При розгляді справи суду слід врахувати наведене, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку доказам, зібраним у підтвердження підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за приписами ст. 52 Закону, і в залежності від встановленого прийняти законне рішення.          

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити.

Постанову господарського суду міста Києва від 16 жовтня 2008 року у справі № 23/253-б скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий                                                                             І. Панова        

Судді                                                                                                А. Заріцька

                                                                                                        Л. Продаєвич