Рішення

від 17.04.2013 по справі 359/58/13- ц

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

дата документу :

Справа №2/359/526/2013

359/120/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

17 квітня 2013 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Величка В.П.,

при секретарі судового засідання- Леоненко А.О.,

за участю представника позивача - Кулішенко О.Ю.,

представників відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою заступника прокурора Київської області до Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу і державних актів на право власності на земельні ділянки та повернення земельних ділянок, -

ВСТАНОВИВ:

Зважаючи на складність у викладені повного рішення суду, пов'язаного з необхідністю додаткового часу для обґрунтування його мотивувальної частини, суд вважає за необхідне проголосити вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст., 3, 10, 60, 88, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

З мотивованим рішенням суду сторони зможуть ознайомитись 22.04.2013р.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду

Київської області В.П. Величко

Копія

Справа №2/359/526/2013

359/120/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Величка В.П.,

при секретарі судового засідання- Леоненко А.О.,

за участю представника позивача - Кулішенко О.Ю.,

представників відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою заступника прокурора Київської області до Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу і державних актів на право власності на земельні ділянки та повернення земельних ділянок, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов вищевказаний позов, обґрунтовуючи який позивач зазначає, що Бориспільською міжрайонною прокуратурою проведено перевірку щодо законності відведення у власність громадян земельних ділянок на території Бориспільського району в адміністративних межах Головурівської сільської ради.

Вказує, що за наслідками проведеної перевірки встановлені численні порушення норм діючого законодавства України, у зв'язку з чим просив визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок, державних актів на право власності на земельні ділянки та повернути земельні ділянки.

В судовому засіданні прокурор підтримав позов та просив суд його задовольнити.

Представники Відповідачів в судовому засіданні заперечили проти позовних вимог, вважали їх необґрунтованими та недоведеними.

Заслухавши учасників цивільного процесу, які з'явились у судове засідання, та дослідивши всі докази, суд дійшов до висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Рішенням Головурівської сільської ради від 21.11.2008р. № 1198-27-V затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства в с. Кийлів та надано земельну ділянку у власність площею 1,5997 га.(а.с. 17).

На підставі вищезазначеного рішення Головурівської сільської ради ОСОБА_4 30.01.2009р. отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 016761 площею 0,7650 га. для ведення особистого селянського господарства, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010932300038, земельній ділянці присвоєно кадастровий 3220882903:03:036:0003 та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 016760 площею 0,8347 га для ведення особистого селянського господарства, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010932300039, земельній ділянці присвоєно кадастровий 3220882903:03:036:0002(а.с.18-19).

Між продавцем ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_5 09.03.2010 року укладено договір № 563 купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,8347 га., що знаходиться в межах с. Кийлів Головурівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3220882903:03:036:0002(а.с.86).

Право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 перейшло шляхом проставляння відмітки про перехід права власності на державному акті.

Позивач вказує, що згідно актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 13.07.2012р. № А78/06 та від 07.11.2012р. № А293/79, проведеної Державною інспекцією сільського господарства в Київській області за участю Бортницького міжрайонного управління водного господарства, управління Держкомзему у Бориспільському районі, ДП «Бориспільський лісгосп», відділу містобудування та архітектури Бориспільської районної державної адміністрації, Головурівської сільської ради, Інспекції ДАБК у Київській області, ТОВ «Геоцентрпроект», інженера - геодезиста, яким проведено винесення в натуру вказаних земельних ділянок та встановлено, що земельна ділянка, яка набута у власність ОСОБА_4 площею 0,7650 га. з кадастровим номером 32208829003:03:036:0003 знаходиться з південно-західної сторони на відстані 11,44 м, західної сторони на відстані 21,56 до 25 м від урізу води Канівського водосховища (згідно план-схеми додатку до акту) та земельна ділянка, яка набута у власність ОСОБА_5 площею 0,8347 га з кадастровим номером 32208829003:03:036:0002 знаходяться на острові - по колу оточена водою (протокою Канівського водосховища): на відстані від 3,8 м (зі східного боку), 22,04 м (з північного боку), 25,82 м (з західного боку), а також частково накладається на водне плесо з південного боку (згідно план-схеми додатку до акту). Вказані землі знаходяться в прибережній захисній смузі Канівського водосховища, оскільки згідно даних відділу містобудування та архітектури Бориспільської районної державної адміністрації прибережно-захисна смуга Канівського водосховища у межах вказаних земельних ділянок згідно генерального плану затвердженого рішенням Головурівської сільської ради від 12.07.07 № 373-14-У становить 25 метрів від урізу води Канівського водосховища, тобто вказані землі частково відносяться до земель водного фонду(а.с.10-16).

Однак з такими твердженнями позивача суд не погоджується виходячи з наступного.

Порядок припинення прав на землю регулюється гл. 22 ЗК України.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених ст.ст. 140-149 ЗК України.

Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначений ст. 140 ЗК України.

Так, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Указаний перелік є вичерпним.

Оскільки ОСОБА_5 є добросовісним покупцем відповідно до договору купівлі-продажу, підстави для припинення права власності на земельну ділянку та скасування договору купівлі-продажу, державних актів на право приватної власності на земельні ділянки за протестом прокуратури та на основі перегляду правомірності прийняття рішення органу виконавчої влади та місцевого самоврядування у суду відсутні.

«Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначений ст. 140 ЗК України. Так, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Указаний перелік є вичерпним.

Отже, такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, ЗК України не передбачено.»

Окрім цього, згідно ст. 87 Водного і ст. 58 Земельного Кодексів України та Постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.1996 р. №486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» передбачено порядок встановлення меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг водних об'єктів.

Згідно ст.ст. 79, 88 Водного і ст. 60 Земельного Кодексів, процедура відведення прибережної захисної смуги водного об'єкту починається з встановлення категорії цього об'єкту та меженного урізу води.

В даному випадку, це малі водні об'єкти, ширина прибережної захисної смуги яких становить 25,0 м. Меженний уріз води Канівського водосховища, згідно Правил експлуатації водосховищ Дніпровського каскаду (введені в дію наказом Держвдгоспу України від 05.03.2002 р., №50) становить 91,0 м. Від урізу води при рівні 91,0 м відміряється в бік суші 25 м., саме ця смуга землі і буде прибережною захисною смугою в даному випадку. За межами цієї смуги і відводиться земельна ділянка у власність.

Враховуючи, що топографічні вимірювання, використані в актах перевірки проведені в липні та листопаді 2012 р., коли рівні води у водосховищі підтримуються, згідно Правил експлуатації каскаду, на відмітках, близьких до 91,5м., вбачається, що частина прибережної захисної смуги затоплюється водою і, отже, її ширина може бути меншою 25 м., що встановлено результатами перевірок.

Посилання прокуратури на те, що прибережна захисна смуга має бути обчислена як для великих річок - 100 метрів не заслуговує на увагу, адже відповідно до класифікації річок України, приведеній у статті 79 Водного кодексу України до великих належать річки, які розташовані у кількох географічних зонах і мають площу водозбору понад 50 тис. квадратних кілометрів, як вбачається з матеріалів справи Канівське водосховище покриває площу 675 квадратних кілометрів, а спірні земельні ділянки географічно граничать з ним лише в частині, а в іншій частині розташовані у басейні малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів для яких прибережна смуга складає 25 метрів, що встановлено перевірками.

Відповідно до п.п. а), б), в) ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України передбачено, що до земель водного фонду належать земельні ділянки, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 85 Водного кодексу України громадянам та юридичним особам органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передавати на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Згідно з п.п. д) ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, зокрема, належать землі водного фонду.

Надані відповідачами по справі документи спростовують доводи позивача.

Так, згідно Висновку державної експертизи землевпорядної документації від 08.10.2008 року № 4-847е, в якому вказано про те, що земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення(67-68).

Відповідно до Пояснювальної записки до Проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок у власність 2008 року, в якій зазначено, що згідно польових обстежень земельних ділянок встановлено, що ділянки загальною площею 1,5997 га відносяться до сіножатей та знаходяться в с. Кийлів на території Головурівської сільської ради(а.с.69).

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України сіножаті належать до земель сільськогосподарського призначення.

Окрім цього, Висновок Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі №18572 від 04.07.2008 року, яким погоджено проект землеустрою щодо відведення у власність Відповідачу-2 спірних земельних ділянок(а.с.70).

Висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області № 06-13/5081/1 від 13.08.2008 року, в якому зазначено, що склад угідь спірних земельних ділянок - сіножаті(а.с.71-72).

Листом Дніпровського басейнового управління водних ресурсів № 1С/8-1368 від 08.09.2008 року, погоджено проект землеустрою щодо відведення у власність Відповідачу-2 спірних земельних ділянок(а.с.73-74).

В листі директора Державного Підприємства «Український Науково-Дослідний І Проектний Інститут Цивільного Будівництва «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» вказується, що відповідно до проектних рішень Генерального плану села Кийлів, розробленого інститутом в 2007 році, ділянки (державні акти ЯЖ №016760, ЯЖ №016761, ЯЖ №876529) розташовані в існуючих межах населеного пункту.

Ділянки, що розглядаються не мають містобудівних обмежень та обтяжень та знаходяться за межами прибережно-захисної смуги. Прибережно-захисна смуга в Генеральному плані встановлена відповідно до Проекту водоохоронної зони та прибережної захисної смуги Канівського водосховища, річок Павлівка і Старий Дніпро в районі с. Кийлів Бориспільського району Київської області, розробленого Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів у 2006 році(а.с.91-92).

Виходячи з викладеного, аналізуючи всі наявні документи, які містяться в матеріалах цивільної справи, суд приходять до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, тому у пред'явленому позові слід відмовити.

Керуючись ст., 3, 10, 60, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду виготовлено 22.04.2013р.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду

Київської області (підпис) В.П. Величко

Згідно оригіналу:

Суддя В.П. Величко

Справа №2/359/526/2013

359/120/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Величка В.П.,

при секретарі судового засідання - Леоненко А.О.,

за участю представника позивача - Кулішенко О.Ю.,

представників відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою заступника прокурора Київської області до Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу і державних актів на право власності на земельні ділянки та повернення земельних ділянок, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов вищевказаний позов, обґрунтовуючи який позивач зазначає, що Бориспільською міжрайонною прокуратурою проведено перевірку щодо законності відведення у власність громадян земельних ділянок на території Бориспільського району в адміністративних межах Головурівської сільської ради.

Вказує, що за наслідками проведеної перевірки встановлені численні порушення норм діючого законодавства України, у зв'язку з чим просив визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок, державних актів на право власності на земельні ділянки та повернути земельні ділянки.

В судовому засіданні прокурор підтримав позов та просив суд його задовольнити.

Представники Відповідачів в судовому засіданні заперечили проти позовних вимог, вважали їх необґрунтованими та недоведеними.

Заслухавши учасників цивільного процесу, які з'явились у судове засідання, та дослідивши всі докази, суд дійшов до висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Рішенням Головурівської сільської ради від 21.11.2008р. № 1198-27-V затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства в с. Кийлів та надано земельну ділянку у власність площею 1,5997 га.(а.с. 17).

На підставі вищезазначеного рішення Головурівської сільської ради ОСОБА_4 30.01.2009р. отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 016761 площею 0,7650 га. для ведення особистого селянського господарства, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010932300038, земельній ділянці присвоєно кадастровий 3220882903:03:036:0003 та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 016760 площею 0,8347 га для ведення особистого селянського господарства, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010932300039, земельній ділянці присвоєно кадастровий 3220882903:03:036:0002(а.с.18-19).

Між продавцем ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_5 09.03.2010 року укладено договір № 563 купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,8347 га., що знаходиться в межах с. Кийлів Головурівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3220882903:03:036:0002(а.с.86).

Право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 перейшло шляхом проставляння відмітки про перехід права власності на державному акті.

Позивач вказує, що згідно актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 13.07.2012р. № А78/06 та від 07.11.2012р. № А293/79, проведеної Державною інспекцією сільського господарства в Київській області за участю Бортницького міжрайонного управління водного господарства, управління Держкомзему у Бориспільському районі, ДП «Бориспільський лісгосп», відділу містобудування та архітектури Бориспільської районної державної адміністрації, Головурівської сільської ради, Інспекції ДАБК у Київській області, ТОВ «Геоцентрпроект», інженера - геодезиста, яким проведено винесення в натуру вказаних земельних ділянок та встановлено, що земельна ділянка, яка набута у власність ОСОБА_4 площею 0,7650 га. з кадастровим номером 32208829003:03:036:0003 знаходиться з південно-західної сторони на відстані 11,44 м, західної сторони на відстані 21,56 до 25 м від урізу води Канівського водосховища (згідно план-схеми додатку до акту) та земельна ділянка, яка набута у власність ОСОБА_5 площею 0,8347 га з кадастровим номером 32208829003:03:036:0002 знаходяться на острові - по колу оточена водою (протокою Канівського водосховища): на відстані від 3,8 м (зі східного боку), 22,04 м (з північного боку), 25,82 м (з західного боку), а також частково накладається на водне плесо з південного боку (згідно план-схеми додатку до акту). Вказані землі знаходяться в прибережній захисній смузі Канівського водосховища, оскільки згідно даних відділу містобудування та архітектури Бориспільської районної державної адміністрації прибережно-захисна смуга Канівського водосховища у межах вказаних земельних ділянок згідно генерального плану затвердженого рішенням Головурівської сільської ради від 12.07.07 № 373-14-У становить 25 метрів від урізу води Канівського водосховища, тобто вказані землі частково відносяться до земель водного фонду(а.с.10-16).

Однак з такими твердженнями позивача суд не погоджується виходячи з наступного.

Порядок припинення прав на землю регулюється гл. 22 ЗК України.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених ст.ст. 140-149 ЗК України.

Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначений ст. 140 ЗК України.

Так, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Указаний перелік є вичерпним.

Оскільки ОСОБА_5 є добросовісним покупцем відповідно до договору купівлі-продажу, підстави для припинення права власності на земельну ділянку та скасування договору купівлі-продажу, державних актів на право приватної власності на земельні ділянки за протестом прокуратури та на основі перегляду правомірності прийняття рішення органу виконавчої влади та місцевого самоврядування у суду відсутні.

«Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначений ст. 140 ЗК України. Так, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Указаний перелік є вичерпним.

Отже, такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу виконавчої влади, на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, ЗК України не передбачено.»

Окрім цього, згідно ст. 87 Водного і ст. 58 Земельного Кодексів України та Постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.1996 р. №486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» передбачено порядок встановлення меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг водних об'єктів.

Згідно ст.ст. 79, 88 Водного і ст. 60 Земельного Кодексів, процедура відведення прибережної захисної смуги водного об'єкту починається з встановлення категорії цього об'єкту та меженного урізу води.

В даному випадку, це малі водні об'єкти, ширина прибережної захисної смуги яких становить 25,0 м. Меженний уріз води Канівського водосховища, згідно Правил експлуатації водосховищ Дніпровського каскаду (введені в дію наказом Держвдгоспу України від 05.03.2002 р., №50) становить 91,0 м. Від урізу води при рівні 91,0 м відміряється в бік суші 25 м., саме ця смуга землі і буде прибережною захисною смугою в даному випадку. За межами цієї смуги і відводиться земельна ділянка у власність.

Враховуючи, що топографічні вимірювання, використані в актах перевірки проведені в липні та листопаді 2012 р., коли рівні води у водосховищі підтримуються, згідно Правил експлуатації каскаду, на відмітках, близьких до 91,5м., вбачається, що частина прибережної захисної смуги затоплюється водою і, отже, її ширина може бути меншою 25 м., що встановлено результатами перевірок.

Посилання прокуратури на те, що прибережна захисна смуга має бути обчислена як для великих річок - 100 метрів не заслуговує на увагу, адже відповідно до класифікації річок України, приведеній у статті 79 Водного кодексу України до великих належать річки, які розташовані у кількох географічних зонах і мають площу водозбору понад 50 тис. квадратних кілометрів, як вбачається з матеріалів справи Канівське водосховище покриває площу 675 квадратних кілометрів, а спірні земельні ділянки географічно граничать з ним лише в частині, а в іншій частині розташовані у басейні малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів для яких прибережна смуга складає 25 метрів, що встановлено перевірками.

Відповідно до п.п. а), б), в) ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України передбачено, що до земель водного фонду належать земельні ділянки, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 85 Водного кодексу України громадянам та юридичним особам органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передавати на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Згідно з п.п. д) ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, зокрема, належать землі водного фонду.

Надані відповідачами по справі документи спростовують доводи позивача.

Так, згідно Висновку державної експертизи землевпорядної документації від 08.10.2008 року № 4-847е, в якому вказано про те, що земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення(67-68).

Відповідно до Пояснювальної записки до Проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок у власність 2008 року, в якій зазначено, що згідно польових обстежень земельних ділянок встановлено, що ділянки загальною площею 1,5997 га відносяться до сіножатей та знаходяться в с. Кийлів на території Головурівської сільської ради(а.с.69).

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України сіножаті належать до земель сільськогосподарського призначення.

Окрім цього, Висновок Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі №18572 від 04.07.2008 року, яким погоджено проект землеустрою щодо відведення у власність Відповідачу-2 спірних земельних ділянок(а.с.70).

Висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області № 06-13/5081/1 від 13.08.2008 року, в якому зазначено, що склад угідь спірних земельних ділянок - сіножаті(а.с.71-72).

Листом Дніпровського басейнового управління водних ресурсів № 1С/8-1368 від 08.09.2008 року, погоджено проект землеустрою щодо відведення у власність Відповідачу-2 спірних земельних ділянок(а.с.73-74).

В листі директора Державного Підприємства «Український Науково-Дослідний І Проектний Інститут Цивільного Будівництва «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» вказується, що відповідно до проектних рішень Генерального плану села Кийлів, розробленого інститутом в 2007 році, ділянки (державні акти ЯЖ №016760, ЯЖ №016761, ЯЖ №876529) розташовані в існуючих межах населеного пункту.

Ділянки, що розглядаються не мають містобудівних обмежень та обтяжень та знаходяться за межами прибережно-захисної смуги. Прибережно-захисна смуга в Генеральному плані встановлена відповідно до Проекту водоохоронної зони та прибережної захисної смуги Канівського водосховища, річок Павлівка і Старий Дніпро в районі с. Кийлів Бориспільського району Київської області, розробленого Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів у 2006 році(а.с.91-92).

Виходячи з викладеного, аналізуючи всі наявні документи, які містяться в матеріалах цивільної справи, суд приходять до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, тому у пред'явленому позові слід відмовити.

Керуючись ст., 3, 10, 60, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду виготовлено 22.04.2013р.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду

Київської області В.П. Величко