Рішення

від 16.02.2009 по справі 57/247-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

57/247-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2009 р.                                                            Справа № 57/247-08

вх. № 8866/4-57

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Литвиненко О.С., дов. № 12-12/08 від 12.12.2008 р.  відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітжитло"  

до  ТОВ "ЛІК - Харківське будівельне управління", м. Харків  

про стягнення 1533600,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю „Елітжитло” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про  стягнення з відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю  „ЛІК –ХБУ” 1500000,00 грн. боргу, 25 % річних за користування чужими коштами у сумі 33600,00 грн., всього – 1533600,00 грн., а також позивач просить віднести на відповідача свої витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем договору  № 22/09-08 позики від 22 вересня 2008 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 грудня 2008 року  було прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17 грудня 2008 року о 10:10.

17 грудня 2008 року через канцелярію господарського суду Харківської області позивачем надані  в порядку ст. 22 ГПК України уточнення до позовної заяви (вх. № 2129), з яких вбачається збільшення позовних вимог, а саме, позивач просить стягнути з відповідача 1522500,00 грн. заборгованості за договором № 22/09-08 позики  від 22 вересня 2008 року з урахуванням індексу інфляції, 58800,00 грн. пені, 25 % річних за користування чужими коштами у сумі 33600,00 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказані уточнення прийняті судом та розгляд справи продовжено з їх урахуванням .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 грудня 2008 року розгляд справи відкладався в зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача та невиконанням сторонами вимог попередньої ухвали суду щодо подання витребуванних судом доказів.

20.01.2009 року позивачем через канцелярію господарського суду Харківської області  надані  в порядку ст. 22 ГПК України уточнення до позовної заяви (вх. № 1079 2129), з яких вбачається збільшення позовних вимог, а саме, позивач просить стягнути з відповідача 1554000,00 грн. заборгованості за договором № 22/09-08 позики  від 22 вересня 2008 року з урахуванням індексу інфляції, 85140,00 грн. пені, 25 % річних за користування чужими коштами у сумі 88356,16 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказані уточнення прийняті судом та розгляд справи продовжено з їх урахуванням.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 січня 2009 року  продовжено строк розгляду даної справи за межами строку, встановленого ч. 1 ст. 69 ГПК України за згодою сторін, розгляд справи відкладено на 16 лютого 2009 року о 11:10 год., зобов'язано АКБ «Європейський» надати інформацію щодо операції, яка була проведена на користь відповідача у сумі 1500000,00 грн. платіжним дорученням № 152 від 23.09.2008 року.

На виконання вимог суду на адресу господарського суду Харківської області від АКБ «Європейським» надано довідку, з якої вбачається, що банк підтверджує інформацію щодо операції, яка була здійснена на користь клієнта ТОВ «ЛІК ХБУ» (відповідача) щодо перерахування коштів безвідсоткової позики згідно договору позики № 22/09-08 від 22 вересня 2008 року на п/р 26008000561301, де платником є ТОВ «ЕЛІТЖИТЛО» (позивач) банк платника АКБ «КИЇВ» у м. Києві, п/р № 26000000545501, від якого надійшла сума 1500000,00 грн. вх. документом № 152 від 23.09.2009 року.

У призначеному 16 лютого 2008 року судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов з урахуванням уточнень та просив суд його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи, вимоги ухвали суду не виконав,  відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов'язок з'ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 16.02.2009 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТЖИТЛО» (далі - позивач) та Товариством обмеженою відповідальністю “ЛІК-ХБУ”(далі - відповідач) було укладено договір № 22/09-08 позики (далі договір), у відповідності до умов якого позикодавець (позивач) передав Позичальнику (відповідачу) одноразово грошові кошти у сумі 1500000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору, позикодавець (позивач) передає позику позичальникові (відповідачеві) протягом десяти днів з моменту підписання договору.

Пунктами 4.1, 4.2, 6.1 договору передбачено, що  строк позики розпочинається з моменту передання позики позичальникові (відповідачу) і становить один календарний місяць, позичальник зобов'язується повернути безвідсоткову позику в повному обсязі не пізніше, ніж 22 жовтня 2008 року, строк позики може бути продовжений виключно за домовленістю сторін, зміни у договір можуть бути внесені тільки за домовленістю  та оформлюються додатковою угодою до договору.

Факт перерахування безвідсоткової позики на рахунок відповідача згідно договору  у сумі 1500000,00 грн. підтверджується платіжним  дорученням № 152 від 23.09.2008 року, актом звіряння розрахунків № 1 від 29.01.2009 року та довідками від АКБ «КИЇВ» вих. № 5 – 03/4705 від 15.12.2008 року та АКБ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ» вих. № 150 від 29.01.2009 року, які є в матеріалах справи, з яких вбачається, що грошові кошти в сумі 1500000,00 грн. були перераховані з  рахунка  позивача на рахунок відповідача вх. документом № 152 від 23.09.2008 року, вищевказана сума на рахунок позивача не поверталась.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до  відповідача з претензією вих. № 6/10-08 від 06 листопада 2008 року, з вимогою повернути грошові кошти у сумі 1500000,00 грн. у повному обсязі.

Проте, відповідач листом вих. №  307 від 10.11.2008 року повідомив позивача, що не може виконати умови договору позики та просив розглянути питання про пролонгацію договору.

Як вказує позивач у позовній заяві, позичальник  (відповідач) порушив умови договору щодо своєчасного повернення  безвідсоткової позики у сумі 1500000,00 грн. в повному обсязі не пізніше, ніж 22 жовтня 2008 року, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

          У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Статтями 610, ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Згідно статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти  або  інші речі,  визначені  родовими ознаками,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, договір позики  є  укладеним  з  моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею  1048 Цивільного кодексу України передбачено, договір позики вважається безпроцентним, якщо позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Обов'язок позичальника своєчасно і в повному обсязі повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі  або  речі,  визначені  родовими ознаками,  у  такій  самій кількості,  такого самого роду та такої самої якості,  що були передані йому позикодавцем) у  строк  та  в порядку, що передбачені договором, встановлений частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що позика   вважається   повернутою   в   момент   передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Станом на момент розгляду справи, відповідач позику у сумі 1500000,00 грн.  не повернув  та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

          Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання щодо повернення позики за договором № 22/09-08 позики від 22 вересня 2008 року, який був укладений між сторонами по справі.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, інших  актів цивільного  законодавства,  а  за  відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших  вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та  те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував повернення з позики, документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога  в частині стягнення з відповідача суми неповернутої позики в розмірі 1500000,00 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України,  неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

          Частою 3 зазначеної норми передбачено, що  пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

У відповідності до п. 5.2 договору № 22/09-08 позики від 22 вересня 2008 року  сторонами цього договору була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час такого прострочення платежу.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За неповернення позики, у строки, передбачені договором № 22/09-08 позики від 22 вересня 2008 року  позивач нарахував відповідачу пеню, яка за період з 23 жовтня 2008 року по 16 січня 2009 року, склала 85140,00 грн.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховане відповідачу пеню на всю суму заборгованості за період з 23 жовтня 2008 року по 16 січня 2009 року (за 86 днів) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 85140,00 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

          Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором виник спір, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 85140,00 грн.

Згідно зі статтею 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув  суму  позики,  він зобов'язаний  сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.  Якщо позичальник своєчасно не повернув  речі,  визначені родовими ознаками,  він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу,  яка нараховується від дня,  коли речі   мали  бути  повернуті,  до  дня  їх  фактичного  повернення позикодавцеві,  незалежно  від  сплати  процентів,  належних  йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до статті  625 Цивільного кодексу України, боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 вказаної норми передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

          У відповідності до п. 5.2 договору № 22/09-08 позики від 22 вересня 2008 року  сторонами цього договору була встановлена відповідальність за несвоєчасне повернення позики у вигляді 25% річних за користування чужими коштами.

Відповідно до наданих позивачем суду розрахунків, за невиконання боржником (відповідачем ) грошового зобов'язання, позивачем нараховане відповідачу індекс інфляції за період з 23.10.2008 року по 16.01.2009 року у сумі 54000,00 грн. та   25 % річних від простроченої суми за користування чужими коштами  у сумі 88356,16 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача індексу інфляції за період з 23.10.2008 року по 16.01.2009 року у сумі 54000,00 грн. та  25 % річних від простроченої суми за користування чужими коштами  у сумі 88356,16 грн. обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню (розрахунки перевірені судом з урахуванням вимог діючого законодавства).

У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита пропорційно задоволених вимог та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються  на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11,179, 509, 526, 530, 611, 612, 629, 1046, 1048, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, статтями 232, 283, 286, 343 Господарського кодексу України,  статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49,  75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІК – ХБУ” ( 61002, м. Харків, вул. Мельникова, 2-а, р/р № 26001010110980 у ФБ «Фінанси та кредит» у Харківській області, МФО 350697, код ЄДРПОУ 25185839) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЛІТЖИТЛО” (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10,  р/р № 26000000545501 в АКБ “Київ”, МФО 322498, код ЄДРПОУ 32525182) 1500000,00 грн. суми неповернутої позики, пені у сумі 85140,00 грн., індекс інфляції у сумі 54000,00 грн. та   25 % річних від простроченої суми за користування чужими коштами  у сумі 88356,16 грн., а також  17274,96  грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст Рішення підписано 20 лютого 2009 року.

Суддя                                                                                            

справа № 57/247-08