Постанова

від 17.02.2009 по справі 23/258-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

23/258-Б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 лютого 2009 р.                                                                                    № 23/258-Б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Панової І.Ю.–головуючого

Заріцької А.О.,

Продаєвич Л.В.

розглянувши касаційну скаргуДПІ у Голосіївському районі м.Києва

на постанову

господарського суду м.Києва від 16.10.2008

у справі господарського суду№ 23/258-бм.Києва   

за заявою Приватного підприємства "Айкон Плюс"

ДоПриватного підприємства "Гласіс"

Провизнання банкрутом

за участю представників сторін:

від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва – Корнелюк М.П.

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду м. Києва від 16.10.2008 року у справі № 23/258-б на підставі ст.ст.22,23,24,52 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",  Приватне підприємство "Гласіс" визнано банкрутом; припинено процедуру розпорядження майном; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора –Приватне підприємство "Айкон Плюс"; ліквідатора зобов'язано у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; надати суду докази такої публікації; зобов'язано ліквідатора письмово повідомити про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів; підприємницьку діяльність банкрута завершено; строк виконання усіх грошових зобов'язань вважати таким, що настав з 16.10.2008 року.

Не погоджуючись з вказаною постановою, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову  господарського суду міста Києва від 16.10.2008 , а справу направити до господарського суду міста Києва на новий розгляд в іншому складі суду, посилаючись на порушення місцевим судом норм ГПК України, ст. 52  Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши в касаційному порядку постанову місцевого господарського суду,   на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування  місцевим судом норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга   підлягає  задоволенню, виходячи з такого.

Ухвалою господарського суду міста Києва від  10.10.2008 порушено провадження у справі за заявою Приватного підприємства "Айкон Плюс" до Приватного підприємства "Гласіс" про банкрутство в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Визнаючи боржника банкрутом в порядку  статті  52 Закону України              "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд першої інстанції виходив з того, що до суду надійшла заява ініціюючого кредитора –Приватного підприємства "Айкон Плюс" про визнання відсутнього боржника –ПП "Гласіс" банкрутом, оскільки останній відсутній за місцем знаходження, про що свідчить витяг Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.09.2008, де зазначено що ПП "Гласіс" –відсутнє за місцем знаходження.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова господарського суду не відповідає вимогам спеціального Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", виходячи з такого.

Відповідно до вимог  ч. 3 ст.6 вказаного  Закону , яка регулює загальні підстави для порушення справи про банкрутство,   справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора ( кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку,якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею  52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка має назву "Особливості банкрутства відсутнього боржника"  передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець -  боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

      За приписами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

У відповідності до ст. 1 вказаного Закону безспірними,  є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Виходячи з вимог ст. 52 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка регулює спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника , для звернення  з заявою  про порушення справи про банкрутство, в даному випадку, вирішального значення не має розмір грошових  вимог  до боржника.

З  заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника кредитор має право звернутися до господарського суду до закінчення трьохмісячного строку,  встановленого ч. 3 ст. 6 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при наявності виконавчих документів, які підтверджують  грошові вимоги кредитора.  

З матеріалів справи вбачається, що додані до заяви про порушення справи про банкрутство матеріали містять лише відповідь на претензію та акт звірки взаєморозрахунків, складений 25.03.2008 р. між боржником та ініціюючим кредитором, за яким сума заборгованості боржника перед ініціюючим кредитором за договором поставки 04/01-2008  від 04.01.2008 р. становить 31934,16 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що з 14.04.2006 набула чинності нова редакція Закону України " Про виконавче провадження", відповідно до вимог статті 3 якого передбачений перелік документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, у вказаному переліку відсутній такий документ, як визнана у встановленому порядку претензія.

Таким чином, ініціюючим кредитором при зверненні до суду з заявою про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою не надано суду доказів безспірності грошових вимог до боржника.

Отже, при дослідженні певних обставин, з якими Закон пов'язує визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою, господарський суд у разі відсутності або неналежності поданих заявником доказів, передбачених Законом України  " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", повинен припинити   провадженні у справі.

Враховуючи наведене, оскаржувана постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури підлягає скасуванню, як така, що не відповідає приписам чинного законодавства, а справа направленню на розгляд до місцевого господарського суду.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва задовольнити.

Постанову господарського суду м. Києва від 16.10.2008 року у справі № 23/258-б  скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий                                                                           І.Ю. Панова

Судді                                                                                                   А.О. Заріцька

          Л.В. Продаєвич