Постанова

від 03.04.2013 по справі 825/857/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/857/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді В.В. Падій,

за участю секретаря О.В. Кондратенко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Прилуки Чернігівської області про стягнення витрат на виплату і доставку пенсій по інвалідності, -

В С Т А Н О В И В:

28.02.2013 управління Пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Прилуки Чернігівської області (далі - відповідач) про стягнення витрат на виплату і доставку пенсій по інвалідності в зв'язку з трудовим каліцтвом за період з 01.03.2012 по 01.02.2013, за пенсійними справами ОСОБА_1 №130277, ОСОБА_2 №111911, ОСОБА_3 № 119554, на загальну суму 25393,95 грн. Свої вимоги мотивує тим, що позивачем було подано до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Прилуки Чернігівської області акти щомісячної звірки на відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій вказаним особам за період з 01.03.2012 по 01.02.2013. Зазначені акти були підписані відповідачем за виключенням суми пенсій по інвалідності, витрат на виплату та доставку державної адресної допомоги та підвищень до неї таким пенсіонерам, як ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які отримали каліцтво відповідно 19.08.1992, 10.03.1983 та 03.04.1983 на виробництвах в Російській Федерації. Загальна сума витрат становить 25393,95 грн. Відповідач відмовляється відшкодувати вказані витрати, посилаючись на те, що трудове каліцтво було отримано вказаними особами не на території України, а тому у відповідача відсутній обов'язок щодо відшкодування цих витрат. Вказані доводи відповідача вважає необґрунтованими та незаконними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі та пояснив, що відповідачем правомірно не прийнято до заліку суми основного розміру пенсій та суми витрат на її доставку, оскільки особи, які отримали трудове каліцтво за межами України повинні вирішувати ці питання з підприємствами - роботодавці, тобто за межами України. Також зазначив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача сум державної адресної допомоги та витрати на її виплату та доставку є безпідставними, оскільки одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону №1105-XIV кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням. Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та законів України не наділено повноваженнями щодо розпорядження коштами Фонду. Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів, Фонд не може нести витрати на виплату і доставку щомісячної державної адресної допомоги.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачем в період з 01.03.2012 по 01.02.2013 було виплачено пенсії по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві, громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, які отримали каліцтво відповідно 10.03.1983, 03.04.1983, 19.08.1992 на підприємствах в Російській Федерації на території колишнього СРСР, що підтверджується списками осіб, яким виплачено пенсії (а.с.28-49).

Позивачем подано відповідачу акти щомісячної звірки на відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій. Зазначені акти були підписані відповідачем, за виключенням сум пенсій по інвалідності, державної адресної допомоги та сум витрат на їх виплату та доставку, пенсіонерам: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, що підтверджується актами та таблицями розбіжностей, наявними в матеріалах справи (а.с. 17-27, 50-60).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР встановлено, до загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України (стаття 4 Основ).

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).

За пенсійним страхуванням згідно з пунктом 1 статті 25 цих Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з частиною 4 статті 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Частиною другою статті 24 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон №1105-XIV) встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.

За змістом частини 2 статті 2 Закону №1105-XIV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Прикінцевих положень Закону №1105-XIV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Як вбачається з абзацу 7 пункту 3 Прикінцевих положень Закону №1105-XIV Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Вказана позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові № 21-116а11 від 06 червня 2011 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Чигиринському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Черкаському районі Черкаської області про зобов'язання вчинити дії та стягнення заборгованості.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області щодо стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Прилуки Чернігівської області суми основного розміру пенсії, виплаченої ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у розмірі 4774,99 грн і суми витрат на її доставку в розмірі 11,66 грн підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про відшкодування державної адресної допомоги та витрат на її доставку, то вказана вимога не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З аналізу постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» (далі - Постанова №265), якою передбачено надання щомісячної державної адресної допомоги, вбачається, що така допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 4 Постанови №265 встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Вирішуючи питання чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону України №1105-XIV.

Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до статті 46 Закону № 1105-XIV кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги визначена Постановою №265 не відноситься до страхових виплат, передбачених Законом №1105, а тому Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.

Отже, суд приходить до висновку, що дія Постанови №265 не розповсюджується на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати щомісячної державної адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає обов'язки саме органів Пенсійного фонду України.

Вказана позиція була висловлена у постанові Верховного Суду України від 05.12.2011 у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим про визнання протиправною відмови у відображенні в акті щомісячної звірки витрат та стягнення державної адресної допомоги.

Згідно статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Прилуки Чернігівської області підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Прилуки Чернігівської області - задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Прилуки Чернігівської області (р/р 37173400902006 ВДК у м. Прилуки Чернігівської області, МФО 853592, код ЄДРПОУ 25932058) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області (р/р 2560130301431 в Прилуцькому відділенні №221 ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 343154, код ЄДРПОУ 37787797) суму основного розміру пенсії - 4774,99 грн і суму витрат на її доставку - 11,66 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

.

Суддя В.В. Падій