Рішення

від 16.04.2013 по справі 108/10075/12

КЕРЧЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

справа №108/10075/12

провадження № 2/107/162/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року Керченський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді - Кисельова Є. М.,

при секретарі - Дробот К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Керчі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрокар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить стягнути з нього на користь позивача 8990 грн. непогашеної заборгованості, 1518 грн. 55 коп. індексу інфляції та 3 процентів річних а також судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_1 працював у позивача на посаді водія - експедитора з 17.03.2010 року по 20.08.2010 року за контрактом. З відповідачем було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Робота, що її виконував відповідач, полягала у перевезенні вантажів на території України та Європи. В зв'язку з виконанням зазначеної роботи відповідачу видавались грошові кошти під звіт а також за корпоративною карткою підприємства. На час звільнення у розпорядженні відповідача знаходились вищевказані кошти в сумі 8990 грн., отримані ним на касі підприємства і за корпоративною карткою, які, не зважаючи на попередження позивача, відповідач так і не повернув, в зв'язку з чим позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю Гловацький С.Б. просив позовні вимоги задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач до зали судового засідання не з'явився, про причини його неявки суд не повідомив, про відкладення справи суд не просив.

Дослідивши матеріали цивільної справи, вислухавши думку представника позивача, суд прийшов до висновку про те, що позовна заява підлягає задоволенню при заочному розгляді справи з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи убачається, що наказом № 24 від 16.03.2010 року ОСОБА_1, відповідач по справі, був прийнятий на посаду водія - експедитора ТОВ «Електрокар» з 17 березня 2010 року на контрактній основі( а.с.7, 18).

Згідно посадової інструкції водія - експедитора , з якою відповідач ознайомлений під підпис 17.03.2010 року ( а.с.16,17) а саме п. 3.26 вказаної інструкції, водій зобов'язаний при поверненні з чергового рейсу повністю відзвітувати за використані матеріальні засоби за час перебування у рейсі, тобто підготувати звіт про витрату коштів, заміну запчастин автомобіля і т.п.

З копії накладної на внутрішні переміщення від 29.06.2010 року убачається, що відповідач отримав картку віза-електрон № НОМЕР_2 ( а.с.19) , а також 1800 грн. згідно видаткового касового ордеру № 1471 року( а.с.19.)

З виписки по картці № НОМЕР_2 за період з 05.07.2010 року по 20.07.2010 року по переданій відповідачу картці було видано готівкових коштів на загальну суму 7 190 грн.( а.с.20)

Відповідно до п.1 ст. 134 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Аналогічне викладено у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», який зазначає, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п.1 ст.134 КЗпП), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з ст.135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений.

Згідно вимог ст. 135-1 КЗпП України, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Так, згідно копії договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 17.03.2010 року укладеним між ТОВ «Електрокар» та ОСОБА_1 працівник зобов'язаний вести облік, складати і надавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки довірених йому матеріальних цінностей. Як пояснив суду представник позивача у судовому засіданні, кошти, що знаходились на вказаній картці повинні були витрачатися лише для безготівкового розрахунку на території країн Європи за маршрутом, за яким мав слідувати відповідач ( а.с.15).

Як вбачається з копії тексту заяви відповідача про звільнення, остання містить відмітку про те, що відповідач просить адміністрацію підприємства повідомити йому про час і місце передачі підзвітних коштів повідомити додатково ( а.с.11), з чого суд приходить до висновку, що відповідачу відмово про необхідність проведення такої передачі.

Наявність вищевказаного договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність між сторонами по справі дозволяє суду визначити характер спірних правовідносин між ними, як таких, що виникли з договору.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також, ст. 625 ЦК України передбачений обов'язок боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно бухгалтерської довідки наданої позивачем , сума знецінення грошових коштів за період несплати дорівнює 916,98 грн. а три проценти річних від суми заборгованості складає 601,57 грн. ( а.с.4) про що наданий відповідний розрахунок ( а.с.5-6).

Враховуючи вищенаведене, суд знаходить позов таким, що є підтвердженим доказами, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем та підтверджені документально судові витрати по справі. Так з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачений позивачем судовий збір в сумі 214,60 грн. а також, передбачені ст. 84 ЦПК України добові витрати представника позивача, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту в сумі 456,20 грн. а також компенсація за відрив від звичайних занять в сумі 104 грн.

Керуючись ст.ст. 60, 84, 88, 213-215, 224-226 ЦПК України, ст. 134, 135-1 КЗпП України, ст.ст. 11, 509, 526, 625 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрокар» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрокар», ОКПО 31821030, непогашену заборгованість з підзвітних коштів в сумі 8990 грн. , індекс інфляції та 3 проценти річних від суми боргу в сумі 1518, 55 грн. та судові витрати в сумі 774,80 грн., а разом 11283,35 грн. ( одинадцять тисяч двісті вісімдесят три гривні 35 коп.)

Заочне рiшення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою вiдповiдача, поданою протягом десяти днiв з дня отримання його копiї. У разi залишення заяви про перегляд заочного рiшення без задоволення заочне рiшення може бути оскаржене вiдповiдачем в апеляцiйному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду АР Крим через Керченський міський суд АР Крим протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кисельов Є. М.