Постанова

від 04.02.2009 по справі 04/1903

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

04/1903

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 04 лютого 2009 р.                                                                                    № 04/1903  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючий),

Катеринчук Л.Й. (доповідач),Заріцької А.О.

розглянувши касаційну скаргусільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківське»

на рішеннята постановугосподарського суду Черкаської області від 24.06.2008Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.10.2008

у справі господарського суду№ 04/1903Черкаської області

за позовомакціонерного товариства відкритого типу «Родючість»

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківське»

про стягнення 52866,62 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від позивачане з'явились

від відповідачаДрачук С.В. (дов. від 01.07.2008)

В С Т А Н О В И В  :

Акціонерне товариство відкритого типу „Родючість” (далі –позивач) звернулося з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Шевченківське” (далі –відповідач) про стягнення 52866,62 грн., в тому числі 35570грн. основного боргу, 5961,12 грн. пені та 11335,50 грн. штрафу (а.с.3-5).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 24.06.2008 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідача 35570,70 грн. В іншій частині позову відмовлено (а.с.42).

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.10.2008 року рішення господарського суду Черкаської області від 24.06.2008 року залишено без змін, апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 12, 13, 14, 251, 530, 538, 598, 609, 627, 628, 638, 901, 903 Цивільного кодексу України, статей 1, 4-2, 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник зазначав про помилкову оцінку судами обставин справи, про ненастання строку виконання зобов'язань по розрахунку за надані послуги, про те, що перебування відповідача в стані самоліквідації не є перешкодою для належного виконання сторонами спірного договору своїх зобов'язань, зокрема, обов'язку позивача звернутися з вимогою до відповідача в порядку, визначеному договором, що є необхідною умовою виникнення у відповідача обов'язку розрахуватися.

Колегія суддів Вищого господарського суду України переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства

Згідно з частиною 5 статті 111 Цивільного кодексу України, підприємство, що прийняло рішення про ліквідацію, не звільняється від виконання зобов'язань, які виникли у них внаслідок укладання господарських договорів.

Статтями 60 та 61 Господарського кодексу України встановлений загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання та порядок його розрахунків з кредиторами, відповідно до якого ліквідаційна комісія здійснює виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання; складає ліквідаційний баланс та інше. Претензії кредиторів до суб'єкта господарювання що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, оцінку та облік якого має забезпечити ліквідаційна комісія.

Згідно з частиною 4 статті 105 Цивільного кодексу України, комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Відповідно до статті 111 Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.08.2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір №20 про надання послуг по збиранню врожаю 2006року (т.1 а.с.9-11).

Відповідно до пункту 1.1 договору №20, позивач зобов'язався надати відповідачу послуги по збиранню врожаю сільськогосподарських та/або технічних культур власною технікою, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити зазначені послуги.

Згідно з пунктом 3.1 цього договору за надані послуги по збирання врожаю, відповідач зобов'язується протягом двох банківських днів оплатити повну вартість послуг або передати позивачу сільськогосподарську продукцію на суму повної вартості наданих послуг по наданню послуг по збиранню врожаю.

Судами встановлено, що на виконання договору №20, позивач провів роботи по збиранню врожаю, що підтверджується актом виконаних робіт від 19.08.2006 року на загальну вартість послуг 75570,00 грн. (т.1 а.с.12).

Позивачем відповідачу було виставлено рахунок №87 від 21.08.2006 року на суму 75570,00 грн. (т.1 а.с.18) за послуги по збирання зернових.

Відповідач за надані відповідно до договору №20 послуги розрахувався частково, на загальну суму 40000,00 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами від 23.08.2006 року, від 28.08.2006 року, від 29.08.2006 року та від 30.08.2006 року (т.1 а.с.15-17, 19). Решту суми позивач просить стягнути з відповідача, як основний борг на суму 35570,00 грн.

Зазначені докази суди прийняли до уваги та дали їм оцінку як належним доказам в обґрунтування подання позивачем вимоги про оплату до відповідача.

Матеріалами справи також підтверджується, що згідно протоколу зборів засновників СТОВ „Шевченківське” №23 від 01.12.2006 року прийнято рішення про ліквідацію відповідача та про обрання головою ліквідаційної комісії - директора СТОВ „Шевченківське” Орендарчука П.М., а в газеті Монастирищенської районної ради „Зоря” від 06.12.2006 року, вміщено оголошення про ліквідацію відповідача, де зазначено, що претензії кредиторів приймаються протягом двох місяців (а.с.35).

12.12.2006 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи щодо припинення юридичної особи, що підтверджується довідкою з даного реєстру №113592 та листом державного реєстратору Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області № 18/01-24 від 09.10.2008 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає про те, що в межах компетенції апеляційного суду було дано оцінку Рахунку №87 від 21.08.2006р. на суму 75570,00грн. за послуги по збиранню зернових комбайнами, виставлений позивачем, як  такому, що є за своїм правовим змістом вимогою до  СТОВ „Шевченківське” про оплату зазначеної в ньому суми, а касаційна інстанція не вправі здійснювати переоцінку доказів, яким уже дана оцінка судами першої та апеляційної інстанцій.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, про те, що надруковане в регіональній газеті  оголошення про самоліквідацію відповідача не має правових наслідків припинення зобов'язань відповідача за наслідком неподання кредиторами грошових вимог у процедуру самоліквідації відповідно до частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Черкаської області від 24.06.2008 року та постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.10.2008 року у справі, а доводи скаржника вважає необґрунтованими та такими, що виходять за межі касаційного перегляду справи (в частині необхідності переоцінки доказів касаційним судом).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5,111-7,111-9,111-11 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківське»залишити без задоволення.

2.          Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.10.2008 та рішення господарського суду Черкаської області від 24.06.2008 залишити без змін.

Головуючий                                                                             Н. Ткаченко

Судді                                                                                                 Л. Катеринчук

                А. Заріцька