Рішення

від 03.04.2013 по справі 922/571/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2013 р.Справа № 922/571/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Харків) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітеко" (м. Харків) про стягнення 510000,00 грн. за участю представників сторін:

позивач - особисто;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ФО-П ОСОБА_1 (м. Харків), звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ТОВ "Юнітеко" (м. Харків) на свою користь заборгованість за договором про надання юридичних послуг від 10.01.11 р. Відповідно до вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 510000,00 грн. Судовий збір у розмірі 10200,00 грн. просить суд покласти на відповідача.

03.04.13 р. до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів згідно додатку.

Суд, розглянувши клопотання про долучення до матеріалів справи документів згідно додатку.

Позивач в судовому засіданні 03 квітня 2013 р. підтримав позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 03 квітня 2013 р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи повідомлявся за адресою вказаною в позовній заяві.

Вищий господарський суд України у п.4 Інформаційного листа № 01-8/1228 від 02 червня 2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив про те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "у зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення відповідним судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18 вересня 1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10.01.11 р. між ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ "Юнітеко" було укладено договір про надання юридичних послуг.

Відповідно до п. 1.1. договору, виконавець на оплатній основі надає замовнику наступні види юридичних послуг: 1.1.1. Представляє і захищає права та інтереси замовника і третіх осіб за його дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких належить вирішення відповідних питань; 1.1.2. Дає консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні чи письмові довідки за законодавством 1.1.3. Складає договори, скарги, заяви та інші документи правового характеру; 1.1.4. Здійснює перевірку зразків текстів договорів, довіреностей, заяв та інших документів на предмет відповідності їх відповідності до чинного законодавства.

Відповідно до п. 3.1. договору, за надання юридичних послуг замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі 510000,00 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору, розрахунок проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця або готівковою оплатою.

Відповідно до п. 3.3. договору, розрахунок проводиться замовником на протязі 5 днів з моменту підписання акту прийому-передачі послуг за договором.

Факт отримання відповідачем послуг від позивача підтверджується наявним в матеріалах справи належним чином засвідченою копією акту прийому-здачі виконаних робіт за договором про надання юридичних послуг б/н від 10.01.11 р., які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств.

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору про надання юридичних послуг б/н від 10.01.11 р., не сплатив заборгованість за надані послуги, у наслідок чого у відповідача перед позивачем наявна заборгованість по договору в сумі 510000,00 грн.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач підтвердив у відзиві на позовну заяву заборгованість перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 510000,00 грн. правомірна та обґрунтована, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 10200,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 612, 625, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітеко" (61070, м. Харків, Київський р-н., Білгородське шосе, буд. 2; код ЄДРПОУ 32136993; п/р 26004000156120 в ПУАТ "Фідобанк" м. Харків, МФО 300175) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1; п/р НОМЕР_2 в АКБ "Правекс-банк" м. Київ, МФО 321983) заборгованість в сумі 510000,00 грн. та судовий збір в сумі 10200,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.04.2013 р.

Суддя Сальнікова Г.І.