Рішення

від 01.04.2013 по справі 922/1036/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2013 р.Справа № 922/1036/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехснаб" (м. Полтава) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дом сварки" (м. Харків) про стягнення 38772,65 грн. за участю представників сторін:

позивача - Гавриленко Т.Г. (довіреність №15 від 27.03.13 р.);

відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Агротехснаб", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, ТОВ "Дом сварки", про стягнення з останнього на свою користь збитків завданих невиконанням зобов"язання в розмірі 31496,40 грн., пеню за порушення строків виконання зобов"язання в розмірі 5071,50 грн. та штраф у розмірі 2204,75 грн., а всього 38772,65 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов"язань за усним договором, шляхом формування замовлення через інтернет сайт ТОВ "Дом сварки". Також судові витрати просить суд покласти на відповідача, а саме судовий збір в розмірі 1720,50 грн., судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 1720,50 грн. та оплату послуг адвоката Гавриленко Т.Г. в розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.03.2013 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 01.04.2013 р. о 10:30.

01.04.2013 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів згідно додатку.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи документів згідно додатку, вирішив за можливе задовольнити його.

01.04.2013 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому він відмовляється від позовних вимог до ТОВ "Дом сварки" в частині стягнення пені в розмірі 5071,50 грн. та штрафу у розмірі 2204,75 грн., інші позовні вимоги залишив без змін.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд, перевіривши повноваження особи, що підписала клопотання (вх. №82018 від 01.04.13 р.), а також те, що відмова позивача від позову в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 5071,50 грн. та штрафу у розмірі 2204,75 грн. не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, вважає за можливе прийняти її і припинити провадження у справі в цій частині відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України.

Представник позивача надав до канцелярії суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з ТОВ "Дом сварки" на свою користь заборгованість за невиконання зобов"язання взятого на себе відповідно до рахунку №х/д 0002787 від 05.09.2012 р. в розмірі 31496,40 грн., інші позовні вимоги просить залишити без змін.

Суд, розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог, вирішив за можливе прийняти її.

Представник позивача у судовому засіданні 01.04.13 р. підтримує позов у повному обсязі з урахуванням клопотання (вх. №82018 від 01.04.13 р.) про часткове припинення провадження у справі та заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 01.04.13 р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, яке залучене до матеріалів справи.

Вищий господарський суд України у п.4 Інформаційного листа № 01-8/1228 від 02 червня 2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив про те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "у зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення відповідним судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18 вересня 1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між ТОВ "Агротехснаб" та ТОВ "Дом сварки" було досягнуто домовленості щодо поставки товару шляхом формування замовлення через інтернет сайт ТОВ "Дом сварки", а саме, електроди (надалі Товар) на загальну суму 31496,40 грн. Сторони письмового договору не укладали, строку оплати не встановлювали.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав від відповідача факсимільним зв"язком рахунок на оплату замовлення №х/д 0002787 від 05.09.12 р.

06.09.12 р. позивач на рахунок відповідача оплатив товар відповідно замовлення №х/д 0002787 від 05.09.12 р. в розмірі 31496,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1691 від 06.09.12 р.

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України, не поставив позивачу товар.

В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до частини 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, позивачем на адресу відповідача було надіслано лист №04.10.12 р. та претензію від 27.11.12 р. з вимогою повернути перераховану суму коштів відповідно замовлення №х/д 0002787 від 05.09.12 р. в розмірі 31496,40 грн., які залишились без відповіді.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 633 ЦК України, умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 3 ст. 633 ЦК України, підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 633 ЦК України, підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

Суд зазначає, що досягнута між сторонами домовленість щодо поставки товару шляхом формування замовлення через інтернет сайт ТОВ "Дом сварки" є за своєю суттю публічним договором поставки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за невиконання зобов"язання взятого на себе відповідно до рахунку №х/д 0002787 від 05.09.2012 р. в розмірі 31496,40 грн. правомірна, обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

Стосовно вимог позивача, викладених у позові про стягнення 5000,00 грн. адвокатських послуг слід зазначити наступне.

Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»№5076-VI від 05.07.2012р. адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна плата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розглядаючи питання щодо суми, яка підлягає сплаті за послуги адвоката, суд, врахувавши тривалість розгляду і складність справи; вартість економних транспортних послуг; час, який був витрачений на підготовку матеріалів; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; професійний досвід адвоката; роль адвоката в досягненні результату, якого бажає клієнт; тощо, тобто, фактори, за якими визначаються співмірність та розумна необхідність розміру оплати послуг адвоката для вирішення спору, прийшов до висновку про встановлення оплати за послуги адвоката в розмірі 3000 грн.

Відповідно до пункту 4.2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 N 02-5/78, зі змінами та доповненнями «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612, 629, 633, 692, 712 ЦК України, ст. 181, 193, 265 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 49, 75, п.4 ст.80, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дом сварки" (61001, м. Харків, вул. Дніпровська, 1, кв. 40; код ЄДРПОУ 35243848; р/р 26007010060023 в ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехснаб" (36034, м. Полтава, вул. Половки, 72-а; код ЄДРПОУ 23813042, р/р 2600719995572 в ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012) заборгованість в розмірі 31496,40 грн., витрати оплаті послуг адвоката Гавриленко Т.Г. в розмірі 3000,00 грн. та судовий збір в сумі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з відповідача пені в розмірі 5071,50 грн. та штрафу у розмірі 2204,75 грн. провадження у справі припинити.

В частині стягнення з відповідача послуг адвоката в розмірі 2000,00 грн. в позові відмовити.

Повне рішення складено 05.04.2013 р.

Суддя Сальнікова Г.І.