Постанова

від 04.02.2009 по справі б2/108-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Б2/108-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 04 лютого 2009 р.                                                                                    № Б2/108-08  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючий),

Катеринчук Л.Й. (доповідач),Заріцької А.О.

розглянувши касаційне поданняпершого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі державної податкової адміністрації в Київській області

на постанову та ухвалугосподарського суду Київської області від 22.07.2008господарського суду Київської області від 14.10.2008

у справі господарського суду№ Б2/108-08Київської області

за заявоютовариства з обмеженою відповідальністю «Продзабезпечення-техно»

про визнання банкрутомтовариства з обмеженою відповідальністю «Ніра Цай Шасе»

ліквідатор Нестеренко С.С.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від ДПА у Київській областіБерезовий Є.П. (дов. №234/Б/10-021 від 18.09.2008)

від заявникане з'явились

від боржникаКосаківський В.В. (дов. від 02.02.2009)

від прокуратури Київської областіІвченко О.А. (посв. №184 від 27.11.2007)

В С Т А Н О В И В  :

ухвалою господарського суду Київської області від 07.07.2008 року порушено провадження у справі про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю «Ніра Цай Шасе»(далі –боржника) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Продзабезпечення-техно»(далі - ініціюючого кредитора) з урахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою суду від 22.07.2008 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру ліквідатором призначено арбітражного керуючого Нестеренка С.С., зобов'язано ліквідатора у п'ятиденний строк опублікувати в офіційному друкованому органі оголошення про визнання боржника банкрутом, зобов'язано ліквідатора надати суду звіт та ліквідаційний баланс.

30.09.2008 року до господарського суду м. Києва на затвердження надано звіт ліквідатора про проведену роботу та ліквідаційний баланс.

Ухвалою суду від 14.10.2008 року звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника  затверджено, боржника ліквідовано, провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі постановою та ухвалою, перший заступник прокурора Київської області звернувся до Вищого господарського суду України в інтересах держави в особі державної податкової адміністрації в Київській області (далі –скаржник) з касаційним поданням, в якому просив скасувати постанову та ухвалу суду першої інстанції, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 7, 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закону), статей 17, 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України переглянувши у касаційному порядку постанову та ухвалу суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до вимог частин 1, 5 статті 52 Закону в разі, якщо громадянин –підприємець - боржник або керівні органи боржника  - юридичної особи  відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до  органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до боржника.

Отже, законодавцем передбачено особливу процедуру встановлення всіх відомих ліквідатору кредиторів за статтею 52 Закону, яка є спеціальною по відношенню до загальних процедур банкрутства. До таких потенційних кредиторів належать органи податкової служби, фонди соціального страхування і їх повідомлення ліквідатором здійснюється шляхом надіслання письмових повідомлень таким кредиторам, а всі інші кредитори можуть бути встановлені за наслідками публікації в офіційних друкованих органах про визнання боржника банкрутом.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та  перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

          Наслідком припинення господарської діяльності боржника є те, що в ліквідаційній процедурі не виникають зобов'язання по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". З таким висновком погоджується Верховний суд України у Постанові №04/153 від 06.04.2004 року у справі №17/124.

          Відповідно до частини 5.3.1 статті 5.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 статті 4 цього Закону для поданні податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

          Відтак, незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання, а момент виникнення податкових зобов'язань згідно податкових повідомлень пов'язаний з моментом прийняття таких повідомлень-рішень.

          Наведене дозволяє зробити висновок про право податкового органу на оскарження постанов про визнання боржника банкрутом в порядку статті 107 ГПК України, як судових актів за наслідком прийняття яких змінюється правовий статус юридичної особи і вона втрачає статус суб'єкта, щодо якого можуть виникати  податкові зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою суду від 22.07.2008 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру в порядку статті 52 Закону (т.1 а.с.36-37).

30.09.2008 року до господарського суду на затвердження подано звіт ліквідатора про проведену роботу та ліквідаційний баланс. Матеріалами справи підтверджується подання звіту ліквідатора без запитів ліквідатора до державних реєстраторів застав рухомого та нерухомого майна з метою встановлення активів боржника, які перебувають у заставі, без повідомлення ліквідатором в порядку статті 52 Закону органу фондів та податкової служби, як потенційних кредиторів про визнання боржника банкрутом з метою встановлення їх кредиторських вимог (т.1 а.с.39-53).

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Матеріалами справи підтверджується, що ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не містить аналізу звіту ліквідатора; не дає оцінки наявності (відсутності) необхідних додатків до звіту ліквідатора, зокрема, витягу з реєстру застав рухомого та нерухомого майна, даних інвентаризації майна боржника; не дає оцінки відсутності запитів до фондів та податкового органу на предмет встановлення їх кредиторських вимог; не встановлює переліку кредиторів, чиї вимоги виявились незадоволеними за наслідками проведеної ліквідаційної процедури; не мотивує висновків суду про необхідність ліквідації юридичної особи боржника.

Окрім того, згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Пунктом 5 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних  осіб –підприємців»передбачено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», який набув чинності з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором  (пункт 7 статті 19 зазначеного Закону).

Згідно з частиною 8 статті 19 зазначеного Закону, якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обґрунтовуючи відсутність боржника за місцезнаходженням, ініціюючий кредитор надав до матеріалів справи акт (т.1 а.с. 17), про відсутність боржника за місцезнаходженням за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Чубинське, вул. Липнева, 1. Разом з тим, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію №А00 759607, довідки №31/2008 (т.1 а.с. 25-26) адреса місцезнаходження боржника є Київська область, Бориспільський район, с. Чубинське, вул. Липнева, 1.

Зважаючи на викладене, з посиланням на приписи частин 1, 3 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», суд при порушенні справи про банкрутство відповідно до статті 52 Закону не надав оцінки зазначеній відповіді на предмет її належності в обґрунтування обставин відсутності боржника за адресою місцезнаходження (з такими висновками погодився Верховний Суд України в постанові №07/297 від 06.11.2007 року у справі №43/427).

Окрім того, частиною 3 статті 6 Закону встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.

При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в пункті 8 статті 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

За приписами частини 8 статті 1 Закону безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Як вбачається із змісту заяви про порушення справи про банкрутство та додатків до неї, ініціюючий кредитор обґрунтовував безспірність своїх вимог визнанням боржником суми боргу відповідно до претензії №07-04/08 від 04.04.2008 року (т.1 а.с.14), згідно відповіді №16/04-08 від 16.04.2008 року (т.1 а.с.15), та не надав виконавчих документів чи розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Перший заступник прокурора Київської області обґрунтовував порушення прав державної податкової адміністрації в Київській області в особі Бориспільської ОДПІ у процедурі банкрутства неповідомленням з боку ліквідатора про відкриття ліквідаційної процедури в порядку статті 52 Закону, що позбавило його можливості заявити грошові вимоги у справі, що є порушенням статті 2 Закону України "Про державну податкову службу" та провести перевірку боржника, як суб'єкта господарювання, що ліквідується, відповідно п.8.2 Інструкції №80 "Про порядок обліку платників податків". Колегія суддів касаційного суду погоджується із зазначеними доводами боржника як такими, що зачіпають його права уповноваженого державою органу щодо справляння податків та веденню обліку платників податків і зборів. З доводами про можливість порушення прав податкового органу в процедурах банкрутства, як такого, що справляє податки та веде облік платників податків, погодився Верховний Суд України у Постанові №06/229 від 06.06.2006 року у справі №Б48/12-05.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій ліквідатором по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема,  встановлення судом обставин неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, встановлення неможливості задоволення визначених за звітом ліквідатора вимог кредиторів та необхідності у зв'язку з цим ліквідації боржника, обґрунтування оплати послуг арбітражного керуючого, якщо до звіту ліквідатора додається звіт про його витрати та оплату послуг), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, вважає постанову господарського суду Київської області від 22.07.2008 року про визнання боржника банкрутом та ухвалу господарського суду Київської області від 14.10.2008 року про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі прийнятими з порушенням норм матеріального та процесуального права, а отже такими, що підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду належить перевірити відповідність приписам законодавства про банкрутство поданих ініціюючим кредитором доказів безспірності грошових вимог до боржника, доказів відсутності боржника за адресою місцезнаходження як сукупності загальних та спеціальних підстав порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 52 Закону, та з врахуванням встановлених обставин дійти висновку про обґрунтованість порушення провадження у справі про банкрутство такого боржника за спрощеною процедурою відповідно до статті 52 Закону, а також можливість подальшого провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5,111-7,111-9,111-11 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційне подання першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

2.          Ухвалу господарського суду Київської області від 14.10.2008 та постанову господарського суду Київської області від 22.07.2008 скасувати, справу №Б2/108-08 передати для розгляду до господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Головуючий                                                                             Н. Ткаченко

Судді                                                                                                 Л. Катеринчук

                А. Заріцька