Рішення

від 26.03.2013 по справі 5011-69/16016-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-69/16016-2012 26.03.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-18" про стягнення 207 735,72 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Іваненко (дов. № 91/2012/12/261 від 26.12.2012 року.) від відповідача Кузнецова М.І. (голова правління)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26 березня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (надалі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-18" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 207 735,72 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань відповідно до договору № 1410091 від 01.11.2000 року про постачання теплової енергії у гарячій воді в частині оплати за надані позивачем послуги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.11.2012 року порушено провадження у справі № 5011-69/16016-2012, слухання справи призначено на 18.12.2012 року.

Представник відповідача в судове засідання 18.12.2012 року не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 08.11.2012 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 року розгляд справи було відкладено на 08.01.2012 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування доказів у справі.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 08.01.2013 року справу № 5011-69/16016-2012 передано для розгляду судді Удаловій О.Г., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.01.2013 року суддя Удалова О.Г. прийняла справу № 5011-69/16016-2012 до свого провадження, розгляд справи призначено на 05.02.2013 року.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 05.02.2013 року справу № 5011-69/16016-2012 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 5011-69/16016-2012 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 08.01.2013 року.

У судовому засіданні 05.02.2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.02.2013 року заперечив проти задоволення позовних вимог.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 05.02.2013 року судом було оголошено перерву до 26.02.2013 року, про що сторони були повідомлені під розписку.

21.02.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 26.02.2013 року не з'явився, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні 26.02.2013 року щодо вирішення поданого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи поклався на розсуд суду.

Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою господарського суду міста Києва розгляд справи було відкладено на 26.03.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні 26.03.2013 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 26.03.2013 року представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та подав заяву про зупинення провадження у справі, з тих підстав, що в провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа № 28/40-б за заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-18" про визнання банкрутом.

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначив про те, що у відповідності до пункту 4 ухвали про порушення провадження у справі № 28/40-б з моменту порушення провадження у даній справі було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, згідно зі статтею 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Розглянувши вищезазначену заяву відповідача про зупинення провадження у даній справі, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла на момент винесення ухвали про порушення провадження у справі № 28/40-б) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Судом встановлено, що провадження у справі № 28/40-б було порушено 13.01.2011 року.

Із матеріалів позову та пояснень представників сторін вбачається, що позивач заявляє вимогу про стягнення заборгованості з відповідача за спожиту теплову енергію за період з 01.02.2011 року по 01.10.2012 року, тобто після порушення провадження у справі № 28/40-б.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2000 року між Акціонерною енергопостачальною організацією "Київенерго", яка у квітні 2011 року у відповідності до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17 вересня 2008 року перейменована на Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Академічний-18" (споживач) було укладено договір № 1410091 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов Договору.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору, постачальник зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до цього Договору.

У відповідності до пункту 2.3.1 Договору, споживач зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку № 1, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії

Пунктом 2.3.2. Договору сторони погодили, що абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.

Згідно з пунктом 2 Додатку № 4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у міжрайонному відділенні із збуту теплової енергії № 4 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу - доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними в пункті 2 цього Додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця (пункт 3 Додатку № 4 до Договору).

Пунктом 8.4. Договору сторони погодили, що Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно з договором № 1410091 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2000 року, внаслідок чого, у останнього, за період з 01.02.2011 року по 01.10.2012 року, виникла заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Київенерго" у розмірі 190 810,17 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 190 810,17 грн. основної заборгованості за договором № 1410091 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2000 року, 9 815,03 грн. пені, 634,21 грн. інфляційних втрат, 6 476,31 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Умови спірного Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень частин 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з відомостей обліку споживання теплової енергії, облікових карток та довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої енергії, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 190 810,17 грн.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача до Житлово-будівельним кооперативом "Академічний-18" в частині стягнення 190 810,17 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, а відповідач в установленому законодавством порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення з Житлово-будівельним кооперативом "Академічний-18" 190 810,17 грн. основного боргу за договором № 1410091 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2000 року та додатками до нього, визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача 9 815,03 грн. пені, 634,21 грн. інфляційних втрат, 6 476,31 грн. 3% річних.

Пунктом 3.5. Додатку № 4 до Договору сторони погодили, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Таким чином, встановивши прострочення відповідача щодо оплати боргу за Договором, беручи до уваги пункт 3.5. Додатку № 4 до Договору, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені, за період з березня 2012 року по вересень 2012 року, у розмірі 9 815,03 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-18" трьох процентів річних на загальну суму 6 476,31 грн.

Разом з тим, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-18" інфляційних нарахувань на загальну суму 634,21 грн. є обґрунтованими.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-18" (03179, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, 44/50, код ЄДРПОУ 22895150) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 190 810 (сто дев'яносто тисяч вісімсот десять) грн. 17 коп. заборгованості, 9 815 (дев'ять тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 03 коп. пені, 634 (шістсот тридцять чотири) грн. 21 коп. інфляційних втрат, 6 476 (шість тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 31 коп. три проценти річних, 4 154 (чотири тисячі сто п'ятдесят чотири) грн. 72 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення 01.04.2013 року

Суддя С.В. Стасюк