Постанова

від 18.04.2013 по справі 812/2888/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2013 року Справа № 812/2888/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі суду:

головуючого судді: Лагутіна А.А.,

при секретарі судового засідання: Рязанській Є. О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Індустрієвої А. О. (довіреність № 03/280 від 01.04.2013 року),

від відповідача: Юрченко С. С. (довіреність № б\н від 06.02.2013 року),

Берчак С. В. (довіреність № б\н від 06.02.2013 року),

від третьої осіб: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Старорбільському районі Луганської області до дочірнього підприємства «Старобільська пересувна механізована колона» Луганської обласної спілки споживчих товариств, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення капіталізованих коштів в сумі 69439,19 грн., -

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Старорбільському районі Луганської області (далі - Позивач або ВВДФССНВВПЗУ) до дочірнього підприємства «Старобільська пересувна механізована колона» Луганської обласної спілки споживчих товариств (далі - Відповідач або ДП «СПМК») про стягнення капіталізованих коштів в сумі 69439,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ВВДФССНВВПЗУ з 01.04.2001 року була прийнята та продовжена страхова виплата потерпілому на виробництві ОСОБА_4, а з 09.01.2002 року розпочато страхові виплати ОСОБА_5, які у різний час ушкодили здоров'я під час виконання ними трудових обов'язків у ДП «СПМК».

Згідно зі ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві здійснюється за рахунок, зокрема, капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідач перебуває в стадії ліквідації, яка не пов'язана з банкрутством, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не виключена.

Статтею 1205 Цивільного Кодексу України передбачено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки позивачем здійснюються страхові виплати постраждалим, які ушкодили здоров'я під час роботи на підприємстві, тому позивач просить стягнути з відповідача суму капіталізованих платежів в розмірі 69439,19 грн.

Ухвалою суду від 04.04.2013 року залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов.

Представники відповідача в судовому засіданні надали заперечення на позовну заяву, просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (аркуші справи 46-47).

Треті особи у судове засідання не з'явились, надали суду відзиви на позов, у якому просили задовольнити позовні вимоги та просили розглянути справу за їх відсутністю (аркуші справи 51-53).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про таке.

Судом встановлено, що Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Старобільському районі Луганської області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Дочірнє підприємство «Старобільська пересувна механізована колона» Луганської обласної спілки споживчих товариств як платник страхових внесків зареєстровано у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Старобільському районі Луганської області.

Відповідно до наданих актів про нещасні випадки за період існування ДП «СПМК» з співробітниками підприємства ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ставались нещасні випадки (аркуші справи 18-19, 22-23). Висновками МСЕК цим співробітникам визначені ступені втрати професійної працездатності (аркуші справи 17, 24).

Постановами про призначення потерпілим перерахованої щомісячної страхової виплати позивач призначив потерпілим щомісячні страхові виплати з 01.09.2012 року безстроково. (аркуші справи 15, 25).

Сума капіталізованих платежів була розрахована на підставі інформації Державної служби статистики України щодо середньої очікуваної тривалості життя чоловіків та жінок в Україні у 2011 році, оскільки згідно плану статистичних спостережень показник фактичної середньої тривалості життя чоловіків та жінок Державною службою статистики не розраховується (аркуші справи 11-13).

У зв'язку з наведеним, позивачем зроблено розрахунок капіталізації платежів для продовження страхових виплат особам, потерпілим на підприємстві протягом їх життя, згідно якого сума капіталізованих платежів склала 69439,19 грн. (аркуш справи 10).

Станом на день розгляду справи, ДП «СПМК» перебуває в стадії ліквідації, яка не пов'язана з банкрутством, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не виключена (аркуші справи 48-50).

Ліквідація юридичної особи відповідно до вимог законодавства відбувається без правонаступництва; юридична особа є такою, що припинилася чи є ліквідованою, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 2 ст. 104 та ч. 5 ст. 111 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві здійснюється за рахунок, зокрема, капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зазначеною нормою законодавець зобов'язує страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством), із застосуванням порядку, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 6 травня 2000 року "Про порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю".

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії, уповноважена ним особа або ліквідатор після закінчення процедури ліквідації, передбаченої законом, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові певні документи, в тому числі, зокрема, довідку відповідного органу про відсутність заборгованості із сплати страхових коштів фондів соціального страхування.

Отже, статтею 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" законодавець зобов'язав страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у всіх випадках ліквідації страхувальника, не залежно від підстави такої ліквідації.

Статтею 1205 Цивільного Кодексу України передбачено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки, відсутній механізм капіталізації платежів для задоволення вимог, виниклих із зобов'язань підприємства, яке ліквідується на підставі рішення засновників та дані відносини подібні між собою у своїх рисах та ознаках, тобто вирішуються однаково і необхідно застосовувати закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Така правова позиція зазначена в постанові від 26.06.2012 року Верховного суду України, в якій визначено, що вимоги Порядку поширюються на правовідносини щодо стягнення заборгованості по капіталізації платежів з підприємств, які ліквідуються поза процедурою банкрутства.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення.

Згідно ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин, до спірних правовідносин слід застосовувати положення Постанови Кабінету Міністрів України № 765 від 06.05.2000 року.

Положеннями Порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 06 травня 2000 року №765 передбачено, що у вимогах відповідного Фонду до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутства, зазначається сума, визначена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації. При цьому, суми платежів, капіталізованих відповідно до зазначених вимог у процесі ліквідації підприємства-банкрута, перераховуються ліквідатором робочому органу виконавчої дирекції Фонду, у якому підприємство перебуває на обліку.

Отже, для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані, кошти до Фонду сплачуються страхувальником, згідно з Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року № 765.

Відповідно до п. 1 Порядку, капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів.

Пункт 2 Порядку визначає порядок розрахунку щодо кожного платежу, що підлягає капіталізації.

У відповідності до вимог п. 3 Порядку капіталізація платежів, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 2 цього Порядку, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Іншого нормативно-правового акту, який визначав би порядок капіталізації платежів, Кабінетом Міністрів України прийнято не було.

Сума платежів, яка підлягає капіталізації підтверджується розрахунком потреби в капіталізації коштів, долученим до матеріалів справи.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача сум капіталізованих платежів правомірними.

Оскільки капіталізовані платежі сплачені не були, тому вони підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася в рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема, в ухвалах від 04 листопада 2010 року в справі № К-6533/08, від 20 квітня 2011 року в справі № К/9991/1045/11, від 09 червня 2011 року в справі №К-25422/10.

Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення, ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки позивачем не були здійснені судові витрати, та відповідач звільнений від їх сплати, питання про розподіл судових витратах не вирішується.

Керуючись статтями 23, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Старорбільському районі Луганської області до дочірнього підприємства «Старобільська пересувна механізована колона» Луганської обласної спілки споживчих товариств, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення капіталізованих коштів в сумі 69439,19 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з дочірнього підприємства «Старобільська пересувна механізована колона» Луганської обласної спілки споживчих товариств (92762, Луганська область, Старобільський район, с. Бутове, вул.. Жукова, 1, р\р 26001301012609, код 01739977 в філії Луганське обласне управління ПАТ «Державний Ощадний банка України», МФО 304058) на користь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Старорбільському районі Луганської області (92762, Луганська область, м. Старобільськ, вул. Пролетарська, 5, р\р 37175412001217, код 25938440, МФО 804013, ГУДКСУ у Луганській області, одержувач - відділення ВД фонду СНВ у Старорбільському районі) суму капіталізованих платежів у розмірі 69439,19 грн. (шістдесят дев'ять тисяч чотириста тридцять дев'ять гривень дев'ятнадцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 22 квітня 2013 року.

Суддя А.А. Лагутін