Рішення

від 24.02.2009 по справі 17/1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.09                                                                                           Справа№ 17/1

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Хрунь І.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ТзОВ “ТД Віленд”, с. Петропавлівська Борщагівка

до відповідача: ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет”, м. Львів

про стягнення 345 830,11 грн

Представники:

Від позивача: Романенко О.А. –представник (Довіреність б/н від 01.01.2009р., Свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 1012 від 23.09.2004р.)

Від відповідача: Галадій А.М. –представник (Довіреність б/н від 19.11.2008р.)  

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору: Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.01.2009р. порушено провадження у справі за позовом ТзОВ “ТД Віленд”, с. Петропавлівська Борщагівка до ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет”, м. Львів про стягнення                           345 830,11 грн. та призначено до розгляду на 27.01.2009р.

З підстав, викладених в Ухвалах суду від 27.01.2009р. та 10.02.2009р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 24.02.2009р. представник позивача надав суду Доповнення та уточнення до позовної заяви, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача                     374 383,04 грн. основного боргу, 29 858,84 грн. пені, 24 468,47 грн. інфляційних втрат,                         3 732,36 грн. 3 % річних, 15 000,00 грн. витрат на послуги адвоката, а також судові витрати по справі.

Представник відповідача проти вимог ТзОВ “ТД Віленд” заперечив, з підстав, викладених у Відзиві на позовну заяву. Як зазначається у Відзиві Договір №  ТП-822 від 01.09.2007р. в порушення положень ч. 4 ст. 265 ГК України не приведений у відповідність до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів “Інкотермс”, що є безумовною підставою для визнання такого договору недійсним. Окрім того, зазначений Договір підписаний генеральним директором від імені ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет” з перевищенням своїх повноважень, оскільки відповідно до положень п. 9.48.1. Статуту відповідача генеральний директортовариства не має права без попередньої згоди наглядової ради товариства укладати договори на суму, що перевищує 100 000,00 грн. Згоди наглядової ради на укладення Договору №  ТП-822 від 01.09.2007р. генеральний директор не отримував.

На підставі вищевикладеного представник ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет” просив суду у задоволенні позовних вимог відмовити.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

01.09.2007р. між сторонами у справі укладено Договір № ТП-822 із Протоколом розбіжностей від 01.09.2007р., відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання систематично поставляти відповідачу визначений Договором товар, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати вказаний товар

На виконання договірних зобов'язань позивач передав відповідачу товар на загальну суму 374 383,04 грн., що підтверджується Видатковими накладними із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін (оригінали накладних оглянуті судом в судовому засіданні, копії долучені до матеріалів справи).

Згідно із п. 3.4. Договору розрахунки за поставлений товар відповідач зобов'язався здійснювати в безготівковому порядку один раз в 30 днів за реалізований товар (з правом повернення та обміну) за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених даним Договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається.

У відповідності із п. 3.6. Договору позивач зобов'язаний щомісячно проводити звірку взаєморозрахунків з відповідачем, а відповідач у свою чергу зобов'язаний представляти позивачу фактичні залишки товару на дату звірки.    

Однак, як стверджує позивач оплати реалізованого товару ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет” не здійснено. Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків за січень 2009р. із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін станом на 31.01.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 374 383,04 грн.

25.11.2008р. ТзОВ “ТД Віленд” направлено на адресу відповідача Претензію-вимогу             № 387 про сплату заборгованості. Однак, вимога позивача залишена відповідачем без задоволення та реагування, що стало підставою для звернення  ТзОВ “ТД Віленд” до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

За прострочення оплати товару на підставі п. 6.2. Договору позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що становить 29 858,84 грн.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача 24 468,47 грн. інфляційних втрат та 3 732,36 грн. 3% річних.

Загальна сума уточнених позовних вимог становить 432 442,71 грн.

Суд, розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення  з наступних підстав:  

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

За правилами ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором  або законом.  

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено в процесі розгляду справи, відповідач зобов'язань щодо оплати отриманого товару належно не виконав, а відтак вимоги позивача про стягнення 374 383,04 грн. основного боргу є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та підлягають до задоволення.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо дійсності Договору №  ТП-822 від 01.09.2007р., виходячи з наступного:

Статтями 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому зміст договору становлять умови,  визначені на розсуд сторін і   погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Разом з тим, п. 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може  суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею 215 ЦК України, за якою  недійсною визнається та угода, що не відповідає вимогам закону.

Як встановлено судом Договір №ТП-822 від 01.09.2007р. вимогам чинного законодавства України, а також моральним засадам суспільства не суперечить.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У поданому Відзиві відповідач зазначає, що Договір №ТП-822 від 01.09.2007р. підписаний представником ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет” з перевищенням наданих йому повноважень.

Згідно із ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Як вбачається із Договору від імені ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет” його підписано директором у справах постачання Свистун Людмилою Йосипівною, яка діяла на підставі Довіреності від 30.11.2006р.

Водночас, відповідно до п. 9.31.5. Статуту ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет” укладення договорів (угод, контрактів) на суму, що перевищує 100 000,00 грн. передбачає отримання згоди наглядової ради Товариства.

Як стверджує представник відповідача згода на укладення Договору №  ТП-822 від 01.09.2007р. наглядовою радою не надавалася.

Однак, як встановлено судом, умовами Договору №  ТП-822 не визначено його суми.

Окрім того, згідно із положеннями ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Схвалення Договору №ТП-822 від 01.09.2007р. ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет” підтверджується підписами повноважних представників відповідача в графі “Отримав” на видаткових накладних, в яких міститься посилання на вказаний Договір як на підставу поставки товару, а також підписанням Акту звірки взаєморозрахунків за січень 2009р.

Також слід зазначити, що вищевказаний Договір жодною із сторін в судовому порядку не оскаржувався, а відтак підлягає до виконання.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

У п. 3.4. Договору визначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються один раз на 30 днів за реалізований товар.

Однак, як вказано представниками сторін в судовому засіданні щомісячних довідок про залишки товарів відповідач позивачу не надавав, а відтак неможливим видається встановлення терміну виконання обов'язку щодо оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалося, Претензію-вимогу № 387. про сплату боргу в сумі 375 074,71 грн. позивач направив на адресу відповідача 25.11.2008р., а відтак із врахуванням положень ст.. 530 ЦК України, право на нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних у нього виникло з 03.12.2008р.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку позивач здійснював нарахування штрафних санкцій за період з 19.10.2008р. по 20.02.2009р. Відтак, згідно здійсненого судом перерахунку, до стягнення підлягає 19 693,57 грн. пені та 2 461,70 грн. 3 % річних.

Сума інфляційних втрат підлягає стягненню у повному обсязі.

В решті частині вимог у позові слід відмовити.

У відповідності  з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України  та ст. 33 ГПК України  кожна сторона  повинна  довести  ті  обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати в тому числі і витрати на послуги адвоката, надані позивачу згідно Угоди № 3/08 про ведення справи в суді (господарському суді) від 19.12.2008р.,  покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 49 ГПК України.)

Факт надання і оплати послуг адвоката підтверджується Актом виконання робіт (надання послуг) до Угоди № 3/08 від 19.12.2008р., підписаним сторонами 08.01.2009р. та Платіжним дорученням № 186 від 30.12.2008р.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 203, 215, 237, 241, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 628  ЦК України, ст. ст. 4-3, 7, 33, 43, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.          Позовні вимоги задоволити частково.

2.          Стягнути з ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет” (79008, м. Львів, вул.                 Галицька, 4. Код ЄДРПОУ 13827416) на користь ТзОВ “ТД Віленд” (08130, Києво-Святошинський р-н, с. Петропавловська Борщагівка, вул. Садова, 49. Код ЄДРПОУ 33986945) 374 383,04 грн. боргу, 19 693,57 грн. пені, 24 468,47 грн. інфляційних втрат та 2 461,70 грн. 3% річних, всього –421 006,78 грн.; 4 210,07 грн. державного мита; 114,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 14 113,77 грн. витрат на послуги адвоката.

3. В решті частині вимог у позові відмовити.

4. Наказ видати  згідно ст.116 ГПК України.

Суддя