Рішення

від 18.04.2013 по справі 902/389/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 квітня 2013 р. Справа № 902/389/13

Провадження № 14/902/23/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представників сторін:

позивача: Тихонюка С.Л., довіреність №б/н від 06.11.2012р.,

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : приватного підприємства "Тандем СВ" (21000, м. Вінниця, вул. Київська, 106/57)

до : фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення 32669,51 грн. заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Тандем СВ" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 32669 грн. 51 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу №77/11 від 22.09.2011 р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.03.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/389/13-г з призначенням її до розгляду.

04.04.2013р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 18.04.2013р. через неявку в судове засідання представника відповідача та неподання сторонами витребуваних судом доказів.

В судове засідання на визначену дату (18.04.2013р.) з'явився представник позивача (Тихонюк С.Л.), який позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в ньому.

Натомість, представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки не повідомив незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання він був повідомлений ухвалою суду від 04.04.2013 року, яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, котра відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 9).

Відповідно до п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, відповідно до п.3.9.2 вказаної Постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, враховуючи, що направлення кореспонденції здійснювалося за адресою відповідача, яка визначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і наявних у матеріалах справи документах, приймаючи до уваги положення ст.64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення ФОП ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, відтак ухвалив провести розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22.09.2011 року між приватним підприємством "Тандем СВ" (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №77/11 (а.с. 7-8).

Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору.

Згідно із п.п. 2.1, 2.3 Договору покупець зобов'язується проводити оплату кожної партії товару протягом 30-ти днів з дня отримання рахунків продавця. Покупець оплачує поставлений продавцем товар за ціною, зазначеною в рахунках чи накладних.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р. (п. 6.1 Договору).

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до договору купівлі-продажу від 22.09.2011р. позивач виконав належним чином, передавши відповідачу товар на суму 33924 грн. 84 коп., що підтверджується видатковими накладними №ТН-0440 від 18.06.2012р. на суму 1255 грн. 20 коп., №ТН-0267 від 09.04.2012р. на суму 9516 грн. 52 коп., №ТН-0239 від 29.03.2012р. на суму 9357 грн. 65 коп., №ТН-0229 від 26.03.2012р. на суму 8618 грн. 20 коп., №ТН-0199 від 15.03.2012р. на суму 1255 грн. 33 коп., №ТН-0180 від 06.03.2012р. на суму 3921 грн. 94 коп. та податковими накладними, в яких підтверджено факт відображення в податковій звітності позивача господарських операцій на виконання умов вказаного Договору (а.с. 10-24).

Товар був прийнятий відповідачем в повному обсязі без будь-яких зауважень та без претензій, що підтверджується підписами уповноваженої особи відповідача на видаткових накладних, яка отримала товар на підставі довіреності. Однак, відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково, за поставлений товар розрахувався лише в сумі 1255 грн. 33 коп., відтак у останнього залишилась заборгованість по оплаті поставленого товару в сумі 32669 грн. 51 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи оборотно-сальдовою відомістю за період з 22.09.2011р. по 31.12.2012р. (а.с.27), переліком видаткових накладних та банківських виписок за період з 22.09.2011р. по 03.12.2012р., поясненнями позивача та іншими матеріалами справи.

В зв'язку з не проведенням розрахунків за поставлений товар, позивачем направлялася на адресу відповідача вимога №01/13 від 23.01.2013р. про погашення наявної заборгованості згідно договору купівлі -продажу від 22.09.2011р. в сумі 32669 грн. 51 коп. (а.с. 25-26), однак, як свідчать матеріали справи та стверджує представник позивача, погашення заборгованості за отриманий товар відповідачем так і не було, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли правовідносини, що випливають з договору купівлі-продажу.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення основного боргу в розмірі 32669 грн. 51 коп. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення 32669 грн. 51 коп. заборгованості за отриманий товар.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь приватного підприємства "Тандем СВ" (21000, м. Вінниця, вул. Київська, 106/57, код ЄДРПОУ 33263731) 32669 грн. 51 коп. заборгованості за отриманий товар та 1720 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 23 квітня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (АДРЕСА_1)