Рішення

від 15.04.2013 по справі 910/5202/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5202/13 15.04.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро трубопровідної арматури і спеціальних робіт»

До відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудпостач 2000»

Про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1/05032012 від 05.03.2012 р.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Карпов Д.О. (за дов.)

від відповідача не з'явились

Обставини справи:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро трубопровідної арматури і спеціальних робіт» до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудпостач 2000» про визнання договору купівлі-продажу № 1/05032012 від 05.03.2012 р. недійсним.

Недійсність договору, за твердженням позивача, зумовлена відсутністю у відповідача матеріально-технічної бази для здійснення відповідної господарської діяльності, в тому числі управлінського та технічного персоналу, що є економічно необхідним для виконання робіт, продажу товарів. Позивач вважає, що фінансово-господарська діяльність носить фіктивний характер, а укладені з ним правочини є такими, що вчинено без мети настання реальних правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами. Визначаючи правову підставу недійсності, позивач посилається на частину 5 статті 203 Цивільного кодексу України, вважаючи, що вищенаведені обставини свідчать про те, що правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що є підставою його недійсності.

Ухвалою суду від 21.03.2013 р. порушено провадження у справі № 910/5202/13, розгляд останньої призначено на 15.04.2013 р..

Відповідач відзиву чи пояснень по суті спору не надав, його повноважний представник у судове засідання не з'явився.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

05.03.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро трубопровідної арматури і спеціальних робіт» (покупцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудпостач 2000» (продавцем) укладено договір купівлі-продажу № 1/05032012 (далі - Договір).

Предмет Договору сторони визначили у пункті 1.1, яким є передача продавцем партіями у власність покупцеві, прийняття та оплата останнім продукції в номенклатурі і кількості згідно зі специфікацією, яка є невід'ємною частиною Договору.

Ціну та порядок розрахунків сторони погодили в 2 розділі Договору.

Умови і терміни постачання передбачені третім розділом Договору.

Відповідно до п. 6.6 Договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 р., але не раніше виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Зобов'язання за договором купівлі-продажу врегульовані параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за ньому певну грошову суму.

За загальним правилом зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частинами 1-4 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Сторони досягли згоди щодо предмету Договору, кількості товару, ціни та строку Договору.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 234 ЦК правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, що зумовлювалися цим правочином, є фіктивним.

Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям всіх сторін правочину.

У той же час, як свідчать матеріали справи, сторонами були вчинені дії та господарські операції за спірним Договором. Зокрема, відповідачем поставлено, а позивачем оплачено товар.

Отже, укладення спірного Договору мало на меті поставку та оплату товару.

За таких обставин відсутні підстави для визнання Договору недійсним.

Крім того, чинне законодавство не пов'язує відсутність у відповідача матеріально-технічної бази для здійснення господарської діяльності, в тому числі управлінського та технічного персоналу, з недійсністю правочинів.

Наведені вище обставини у своїй сукупності є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача. Надмірно сплачені позивачем 29 грн. судового збору підлягають поверненню йому з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити повністю.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро трубопровідної арматури і спеціальних робіт» (91006, м. Луганськ, Артемівський район, квартал Ленінського Комсомолу, 7, літ. Б, кв. 25, код 36736275) з Державного бюджету України 29 грн. надмірно сплаченого судового збору.

Рішення підписано 23.04.2013 р..

СуддяС. А. Ковтун