Постанова

від 11.02.2009 по справі 12/120-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/120-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 лютого 2009 р.                                                                                    № 12/120-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКривди Д.С.,

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргуДніпропетровської міської ради

на постановувід 20.11.08 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

та на рішеннявід 16.09.08

у справі№12/120-08

господарського судуДніпропетровської області

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Зеленбуд"

доДніпропетровської міської ради

треті особи1. Руденко Валентин Павлович2. Кусий Ярослав Семенович

провизнання недійсним рішення та визнання права користування земельною ділянкою

за участю представників сторін

від позивача:Приходько О.І., дов.

від відповідача:у засідання не прибули

від третіх осіб:Руденко В.П., Кусий Я.С.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Зеленбуд" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської міської ради про визнання недійсним рішення від 21.05.08 №167/32 "Про передачу гр. Руденку В.П., ідентифікаційний номер 2252313156, та гр. Кусому Я.С., ідентифікаційний номер 2260800572, земельних ділянок по Запорізькому шосе у районі буд. №30-Ж (Бабушкінський район) у спільну оренду для проектування та будівництва тимчасових виробничих та складських приміщень з виробництва меблів", а також визнання за позивачем права користування на умовах оренди земельною ділянкою площею 1,1669 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, Запорізьке шосе, 25, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 26.12.02, зареєстрованої 25.02.03 за №2955.

Позов мотивовано посиланням на обставини відчуження позивачем на користь третіх осіб частини належного йому на праві власності нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, з направленням 10.02.06 на ім'я міського голови повідомлення №11 про відсутність заперечень щодо вилучення частини земельної ділянки, яка йому надана. Але звертаючись з позовом, позивач заперечує проти вилучення у нього земельної ділянки та визнання таким, що втратив чинність, відповідного договору оренди.

Ухвалою від 29.08.08 господарський суд Дніпропетровської області залучив до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Руденко В.П та Кусого Я.С.

Рішенням від 16.09.08 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Жукова Л.В.), яке залишено без змін постановою від 20.11.08 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Євстигнеєва О.С. – головуючого, Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.), позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Судові рішення мотивовані відсутністю правових підстав для вилучення в позивача спірної земельної ділянки, наданої йому на праві оренди, а не постійного користування, а також відсутністю підстав для припинення договору оренди цієї земельної ділянки.

Ухвалою від 22.01.09 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що при прийнятті оскаржувана рішення рада діяла в межах наданих їх законом повноважень в галузі земельних відносин. Також касатор посилається на положення ст. 120 ЗК України та наявність у позивача права на оформлення договору оренди земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, позивачу на праві власності належали нежитлові будівлі та споруди (А-2, Б-1, Д-1, К-1, Л-1, М-1, Н-1, О-1), розташовані на земельній ділянці площею 1,1669 га за адресою: м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 25, яка надана йому в користування на підставі укладеного на підставі рішення Дніпропетровської міської ради №394/2 від 19.06.02 договору оренди терміном до 19.06.17 для фактичного розміщення виробничої бази, зареєстрованого 25.02.03 за №2955.

Згідно з укладеним 13.01.05 договором купівлі-продажу позивач продав третім особам у справі частину вказаних нежитлових будівель та споруд: Д-1 та Н-1. У зв'язку з укладенням цього договору 10.02.06 позивач направив на адресу відповідача лист за №11 про відсутність заперечень з його боку проти вилучення частини вищевказаної земельної ділянки на користь третіх осіб згідно зі схемою, що додається.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Зважаючи на вимоги вищевказаної норми, а також вищевикладені обставини щодо відчуження позивачем будівель і споруд та направлення відповідного листа, відповідач як особа, що здійснює розпорядження землями територіальної громади, мала врегулювати правовідносини з користування відповідною земельною ділянкою відповідно до положень земельного законодавства.

Судами встановлено, що 21.05.08 відповідачем прийнято рішення №167/32 "Про передачу гр. Руденку В.П., ідентифікаційний номер 2252313156, та гр. Кусому Я.С., ідентифікаційний номер 2260800572, земельних ділянок по Запорізькому шосе у районі буд. №30-Ж (Бабушкінський район) у спільну оренду для проектування та будівництва тимчасових виробничих та складських приміщень з виробництва меблів".

Вказаним рішенням передбачено вилучення у позивача частини земельної ділянки площею 0,6341 га, що знаходиться у його користуванні на підставі договору оренди земельної ділянки від 25.02.03, номер державної реєстрації 2966, із внесенням відповідних змін до рішення ради від 19.06.02 №394/2, зарахування її до земель міста, а також затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,6086 га (кадастровий номер 1210100000:02:242:0118) і площею 0,0484 (кадастровий номер 1210100000:02:242:0119) та передачу їх третім особам у спільну оренду для проектування та будівництва тимчасових виробничих та складських приміщень. При цьому радою не наведено правові норми, які передбачають надання земельних ділянок у спільну оренду.

Крім того, п. 13 рішення відповідач визнав таким, що втратив чинність, договір оренди земельної ділянки від 25.02.03, номер державної реєстрації 2955, зобов'язав позивача у тримісячний строк з моменту прийняття цього рішення укласти з міською радою в установленому порядку договори оренди земельних ділянок (кадастрові номери: 1210100000:02:242:0120, 1210100000:02:242:0121, 1210100000:02:242:0119) та забезпечити їх державну реєстрацію і нотаріальне посвідчення.

Відповідно до ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом тощо. При чому ст. 143 ЗК України викуп (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб передбачено як примусове припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку. Порядок такого вилучення врегульований ст. 149 ЗК України.

Тобто, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції в своїй постанові, законодавець визначив єдину підставу вилучення земельної ділянки –для суспільних потреб (суспільної необхідності). Проте судами не встановлено та відповідачем не доводились обставини щодо наявності певних суспільних потреб, що зумовили припинення прав позивача на спірну земельну ділянки саме шляхом її вилучення. Також при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не наведено підстав для визнання нечинним укладеного з позивачем договору оренди земельної ділянки в повному обсязі з урахуванням обставин надання ним відповідної згоди лише щодо частини земельної ділянки.

З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного рішення як такого, що не відповідає вимогам глави 22 ЗК України та ст. 19 Конституції України, згідно з ч. 2 якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Не врахувавши положення вказаних норм, відповідач не виконав свого обов'язку щодо врегулювання правовідносин з користування спірною земельною ділянкою відповідно до ст.ст. 120, 123, 124, 141, 142 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

Отже, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.11.08 у справі №12/120-08 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий                                                                                Д.Кривда

Судді                                                                                                    Г.Жаботина

                                                                                          А.Уліцький