Постанова

від 16.04.2013 по справі 24/5005/9727/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року Справа № 24/5005/9727/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Панової І.Ю., суддів:Погребняка В.Я., Хандуріна М.І., розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2012 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2013 року у справі № 24/5005/9727/2012 господарського суду Дніпропетровської області за заявою доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інрост" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростройперспектива" провизнання банкрутом, за участю представників: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2012 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інрост" (далі - ТОВ "Інрост") порушено провадження у справі № 24/5005/9727/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростройперспектива" (далі - ТОВ "Агростройперспектива") в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2012 року у справі № 24/5005/9727/2012 (суддя - Калиниченко Л.М.) ТОВ "Агростройперспектива" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на шість місяців до 22.05.2013 року. Ліквідатором ТОВ "Агростройперспектива" призначено ініціюючого кредитора - ТОВ "Інрост". З метою виявлення кредиторів, перевірки наявності грошових коштів на всіх рахунках, відкритих банкрутом у банківських установах, зобов'язано Державну податкову інспекцію в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська) у строк до 21.12.2012 року надати господарському суду та ліквідатору дані про рахунки, відкриті банкрутом та наявність податкового боргу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2013 року у справі № 24/5005/9727/2012 (головуючий суддя - Швець В.В., суддя - Павловський П.П., суддя - Науменко І.М.) апеляційну скаргу ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська залишено без задоволення. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2012 року у справі № 24/5005/9727/2012 залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2012 року та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2013 року у справі № 24/5005/9727/2012, ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2013 року у справі № 24/5005/9727/2012 скасувати.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 1, 52 Закону про банкрутство, ст.ст. 4, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.4 1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону про банкрутство, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України та іншими законодавчими актами України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заява про порушення справи про банкрутство ТОВ "Агростройперспектива" була подана в порядку ст.52 Закону про банкрутство .

Згідно з ч.1 ст. 52 Закону про банкрутство в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з даної норми Закону про банкрутство, в якості підстави ініціювання справи про банкрутство боржника, за заявою будь-кого з суб'єктів підприємницької діяльності, може бути доведений належними доказами факт відсутності за місцезнаходженням.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи це - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Ст.16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр.

Відповідно до ч.1 ст.17 цього ж Закону відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з ч.1 ст.18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в ст.20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог ст.34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ініціюючим кредитором ТОВ "Інрост" в підтвердження відсутності юридичної особи-боржника ТОВ "Агростройперспектива" за місцезнаходженням до матеріалів справи надана Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 30.10.2012 року (а.с. 23-26).

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що ініціюючим кредитором ТОВ "Інрост" належними доказами в розумінні ст.ст.32-36 ГПК України доведено факт відсутності боржника за місцезнаходженням.

Крім того, при зверненні боржника із заявою про порушення справи про банкрутство за обставин, визначених ст.52 Закону про банкрутство, необхідно дотримуватись загальних умов щодо порушення справи про банкрутство, визначених нормами ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, зокрема умови щодо безспірності кредиторських вимог.

Відповідно до ч.8 ст.1 Закону про банкрутство безспірні грошові вимоги - це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, заява ініціюючого кредитора ТОВ "Інрост" про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агростройперспектива" мотивована неспроможністю боржника погасити заборгованість перед кредитором за простим векселем серії АА 2368172 від 01.10.2011 року в розмірі 62 560,68 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.09.2011 року між кредитором (постачальник) та боржником (покупець) був укладений договір поставки № 0914.

В рахунок оплати заборгованості за даним договором боржником видано кредитору простий вексель серії АА 2368172, складений 01.10.2011 року зі строком платежу за пред'явленням на суму 62 560,68грн. (оригінал зазначеного векселя міститься в матеріалах справи). Даний вексель був пред'явлений до сплати 26.01.2012 року, боржник не сплатив суму за векселем.

27.01.2012 pоку приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М. було вчинено протест про неоплату векселя та вчинено виконавчий напис про стягнення заборгованості за простим векселем cepiї АА 2368172 від 01.10.2011 року.

Згідно з абз.6 ч.1 ст.7 Закону про банкрутство заява про порушення справи про банкрутство повинна містити, крім інших відомостей, також виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 04.10.2012 року головним державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві ТОВ "Інрост", в зв'язку з неможливістю встановити місцезнаходження боржника та відсутністю будь-якого майна.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ініціюючим кредитором ТОВ "Інрост" належними та допустимими доказами підтверджено безспірність вимог до боржника і його неплатоспроможність.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону про банкрутство у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Згідно з ч. 2 ст. 52 Закону про банкрутство господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з судом апеляційної інстанції, що оцінивши в сукупності на підставі ст. 43 ГПК України подані докази, матеріали, обставини справи, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

В поданій касаційній скарзі ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська вказує на те, що використання скороченої процедури банкрутства позбавляє органи ДПС можливості притягувати несумлінних платників податків до відповідальності, а також унеможливлює визнання недійсними угод, укладених із суб'єктами господарювання "ризикових категорій".

Виходячи з вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська в касаційній скарзі не вказує жодних доказів, які б підтверджували незаконність визнання судами боржника банкрутом за спрощеною процедурою, як і не наводить доводів, які б спростовували висновок судів попередніх інстанцій про наявність ознак неспроможності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Під час здійснення ліквідаційної процедури орган податкової служби вправі звернутися до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у разі відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість проведення перевірки суб'єкта господарювання, - орган податкової служби може оскаржити дії ліквідатора до суду у справі про банкрутство.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст.43 ГПК України постанова суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2013 року у справі № 24/5005/9727/2012 залишити без змін.

Головуючий І.Ю.Панова

Судді В.Я.Погребняк

М.І.Хандурін