Рішення

від 24.02.2009 по справі 17/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.09                                                                                           Справа№ 17/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Хрунь І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ВАТ “Український нафтогазовий інститут”, м. Київ

до відповідача: КП “ЕОМТех-сервіс”, м. Дрогобич

про: стягнення 5 585,28 грн.

                                                                                                   Суддя  У.І.Ділай

Представники

Від позивача: Савка І.М. –ю/к (Довіреність № 1 від 12.01.2009р.)   

Від відповідача: Заревич М.С. –директор

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ВАТ “Український нафтогазовий інститут”, м. Київ до КП “ЕОМТех-сервіс”, м. Дрогобич про стягнення 5 585,28 грн.

Ухвалою суду від 22.01.2009р. дана позовна заява була прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 10.02.2009р.

З підстав, викладених в Ухвалі суду від 10.02.2009р. розгляд справи відкладався.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача надав суду Відзив на позовну заяву № 02 від 05.02.2009р., відповідно до якого КП “ЕОМТех-сервіс” позовні вимоги визнає частково –в сумі                        4 933,60 грн. Як зазначається у Відзиві заборгованість за оренду приміщення виникла не з вини відповідача. Платіжним дорученням № 167а від 19.11.2008р. КП “ЕОМТех-сервіс” перераховано позивачу кошти в сумі 4 933,60 грн. Однак, у зв'язку із тимчасовим припиненням банком операцій з клієнтами та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідачем отримано повідомлення про невиконання розрахункового документа.   

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

02.01.2008р. між сторонами у справі укладено Договір № 1 оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 51,70 м2, що знаходиться за адресою: вул. Д.Галицького, 5 у м. Дрогобич.

Факт передачі майна відповідачу підтверджується Актом передачі-приймання приміщення від 02.01.2008р. із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін.

У п. 5.1. Договору сторони погодили розмір щомісячної орендної плати, що становив 1 861,20 грн.

Згідно із п. 5.2. Договору платежі за орендоване приміщення відповідач зобов'язувався сплачувати щомісячно до 5 числа кожного поточного місяця згідно пред'явленого позивачем рахунку-фактури.

За оренду приміщення відповідачу були виставлені і передані рахунки-фактури,              № СФ-0000074 від 04.08.2008р., № А-002635 від 05.09.2008р., № А-002684 від 01.10.2008р. та № А-002749 від 24.10.2008р.(копії долучені до матеріалів справи) на загальну суму                 7 444,80 грн.

Як вбачається із матеріалів справи виставлені рахунки-фактури відповідач оплатив частково, а саме: в серпні місяці 2008р. –650,00 грн. та у вересні місяці 2008р. –                         1 861,20 грн.

28.11.2008р. позивач направив на адресу КП “ЕОМТех-сервіс” Лист № 1 К-1422 про закінчення терміну дії Договору оренди. Згідно Листа позивачем встановлено термін для сплати заборгованості до 10.12.2008р. після чого відповідача зобов'язано за Актом передати приміщення.

Однак, як стверджує позивач у зазначений термін відповідач заборгованості не сплатив, приміщення ВАТ “Український нафтогазовий інститут” не передав, що стало підставою для звернення  останнього до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

Станом на 11.02.2009р. заборгованість КП “ЕОМТех-сервіс” перед позивачем становить 4 933,60 грн., що підтверджується Актом зрівняння розрахунків за період з 01.01.2008р. по 11.02.2009р., скріпленим відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін.

На підставі п. 5.3. Договору за порушення строків сплати орендних платежів позивачем нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що становить 344,98 грн.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача 263,64 грн. інфляційних втрат та 43,06 грн. 3 % річних.

Загальна сума позовних вимог становить 5 585,28 грн.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторонни (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно із ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлено договором найму.

За правилами ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором  або законом.  

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив, якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо стягнення з нього штрафних санкцій, оскільки відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У відповідності  з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України  та ст. 33 ГПК України  кожна сторона  повинна  довести  ті  обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доводи позивача не спростував, доказів належного виконання зобов'язань за Договором № 1 оренди нежитлового приміщення від 02.01.2008р. суду не надав.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст..ст. 174, 193, 216, 218 ГК України, ст.ст. 509, 526, 610, 625, 759, 762 ЦК України, ст.ст.4-3, 7, 33, 34, 43 , 49, 78, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.          Позовні вимоги задоволити.

2.          Стягнути  з  КП “ЕОМТех-сервіс” (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Бориславська, 8. Код ЄДРПОУ 25555762) на користь ВАТ “Український нафтогазовий інститут” (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 7. Код ЄДРПОУ 00147134) 4 933,60 грн. боргу, 344,98 грн. пені, 263,64 грн. інфляційних втрат та 43,06 грн. 3 % річних., всього –5 585,28 грн.; 102,00 грн. державного мита 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

      3.   Наказ видати  згідно ст.116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Ділай У.І.