Рішення

від 24.02.2009 по справі 57/11-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

57/11-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2009 р.                                                            Справа № 57/11-09

вх. № 393/4-57

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Синельникова М.А. - головний юрисконсульт юридичного відділу, дов. №1937 від 24.03.08 року  відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління Ощадбанку  

до  Фермерське господарство "Билбас ", с. Мельникове  

про стягнення 4937,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Відкрите акціонерне товариство „Державний ощадний банк „України” в особі філії  Харківського обласного управління „Ощадбанк” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача – Фермерського господарства „Билбас” заборгованості в сумі 4937,53 грн., 493,57 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по кредитному договору № 26 від 29.06.1998 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 січня 2009 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 04 лютого 2009 р. о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 лютого 2009 року  розгляд справи відкладався в зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання та невиконання сторонами вимог попередньої ухвали суду щодо подання витребуваних судом документів.

У призначеному 24 лютого 2009 року судовому засіданні представник позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні.

Відповідач свого представника  у призначене судове засідання 02 лютого 2009 року не направив, відзив на позов та інших документів, витребуваних ухвалами суду, не надав, причини неявки суду не повідомив.

Судом перевірено юридичну адресу відповідача, згідно довідки Головного управління статистики у Харківській області № 46/2-767 від 03.02.2009 року,  станом на 03 лютого 2009 року юридична адреса відповідача – 63055, Харківська область, Валківський район, с. Мельникове,  саме таку адресу було зазначено позивачем у позовній заяві та судом  направлено процесуальні документи у справі.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов'язок з'ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 24.02.2009 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача судом встановлено наступне.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 червня 1998 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі - позивач) та Фермерським господарством «БИЛБАС» (далі - відповідач) було укладено кредитний договір № 26 (далі договір), у відповідності до умов якого банк (позивач) надав у позичальнику (відповідачу) кредит у сумі 8072,69 грн. строком до 29 грудня 1998 року зі сплатою 50% річних, об'єктом кредитування є купівля будівельних матеріалів.

Відповідно до п. 2.1 договору, банк (позивач) здійснює надання суми кредиту шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позичальника (відповідача) по його письмовій заяві після надання належно оформленого виду забезпечення щодо повернення кредиту.

Згідно з пунктом 3.1 договору, позичальник (відповідач) повинен використовувати кредит на зазначеній у договорі цілі і повернути одержаний кредит та сплачувати нараховані відсотки із свого розрахункового рахунку платіжним дорученням на рахунок доходів банку (позивача) до 1 числа наступного місяця, проценти нараховуються з дати списання коштів з рахунку банку (позивача) на рахунок позичальника (відповідача).

Відповідно до п.6.1 договору, кредит надається під заставу, договір застави є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що дана угода діє з моменту підписання її сторонами до повного погашення позичальником (відповідачем) кредиту та процентів за його користування, штрафу та пені.

29 червня 1998 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про заставу № 26, у відповідності до умов якого заставодавець (відповідач) передає в заставу заставодержателю (позивачу) муку загальною вартістю 10056,38 грн., яка є забезпеченням повернення позики згідно кредитного договору № 26 від 29 червня 1998 року, предмет застави залишається у володінні у Заставодавця (відповідача).

Пунктами 2.1, 2.2, 4.2  Договору про заставу № 26 від 29 червня 1998 року передбачено, що зобов'язання, забезпечене заставою, вважається виконаним, якщо повне погашення позики у сумі 8072,9 грн. відсотки та витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань кредитного договору № 26 від 29 червня 1998 року, заставодержатель (позивач) набуває права стягнення боргу за рахунок предмету застави, у разі, якщо позика, яка забезпечена заставою не буде погашена у строк не пізніше 29 грудня 1998 року, договір про заставу припиняє чинності у разі виконання умов кредитного договору та в інших випадках, передбачених статтями 28,29 Закону України «Про заставу».

Як вказує позивач у позовній заяві, позичальник  (відповідач) заборгованість по  кредитному договору № 26 від 29 червня 1998 року сплатив частково у сумі 3135,16 грн.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов'язань щодо повного та своєчасного повернення суми кредиту, у відповідача виникла заборгованість по кредитному договору № 26 від 29 червня 1998 року у сумі 4937,53  грн., що стало підставою  для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

          У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до статей 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, він визначається календарною датою або вказівкою на подію яка має неминуче настати. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Тобто сторонами у правочині був визначений термін - день надходження кредиту та строк повернення кредиту – 29 грудня 1998 року.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач в порушення домовленості сторін кредит у сумі 4937,53 грн.  не повернув  та не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

          Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за кредитним договором № 26 від 29 червня 1998 року, який був укладений між сторонами по справі.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, інших  актів цивільного  законодавства,  а  за  відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших  вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та  те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував повернення з позики, документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога  в частині стягнення з відповідача суми неповернутого кредиту в розмірі 4937, 53 грн.  правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита пропорційно задоволених вимог та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються  на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11,179, 509, 526, 530, 611, 612, 629, 1046, 1048, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, статтями 232, 283, 286, 343 Господарського кодексу України,  статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49,  75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства “Билбас” (63055, Харківська область, Валківський район, с. Мельникове, р/р № 26008200188000 в АК АКБ «Україна», МФО 351083, код ЄДРПОУ 22721154) на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01023,  м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г, МФО 300465, код ЄДРПОУ 00032129)  в особі філії – Харківське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» (61003, м. Харків, пл. Конституції, 22, р/р № 37390005 в філії Харківське обласне управління ВАТ «Ощадбанк») 4937,53 грн. суми неповернутого кредиту,  а також  102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 02 березня  2009 року.

Суддя                                                                                            

 справа № 57/11-09