Постанова

від 18.02.2009 по справі 21/497-06(35/154-06)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

21/497-06(35/154-06)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 лютого 2009 р.                                                                                    № 21/497-06(35/154-06)  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. –головуючого,

Воліка І.М.,

Шевчук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "АККО-ІНВЕСТ" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2008 року у справі № 21/497-06(35/154-06) Господарського суду Харківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасадбудмонтаж", Харківська область, до Закритого акціонерного товариства "АККО-ІНВЕСТ", м. Харків, про стягнення 72 152,98 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –ТОВ "Фасадбудмонтаж" –не зявилися;

відповідача –ЗАТ "АККО-ІНВЕСТ" –Євмінов Є.В. (дов. № 03/01/09-01 від 03.01.2009 р.);

встановив:

У квітні 2006 року позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Фасадбудмонтаж" пред'явив у господарському суді позов до відповідача –Закритого акціонерного товариства "АККО-ІНВЕСТ" про стягнення 72 152,98 грн.

Вказував, що на підставі укладеного між ним (підрядником) та ЗАТ "АККО-ІНВЕСТ" (замовником) договору підряду № 20/05-02Пд від 20 травня 2005 року позивачем виконані ремонтно-будівельні роботи в нежитловому приміщенні з облицювання фасаду будівлі автосалона ЗАТ "АККО-ІНВЕСТ" по вул. Котеловській, 2 в м. Харкові на суму 72 240 грн. у передбачений договором строк до 15 липня 2005 року.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати виконаних робіт, позивач просив стягнути з відповідача 36 120 грн. заборгованості, 9 032,97 грн. пені, 1 691,58 грн. інфляційних, 715,47 грн. 3 % річних, 24 000 грн. витрат на юридичну допомогу, 592,96 грн. за проведення судової експертизи, 721,53 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20 серпня 2008 року (суддя Светлічний Ю.В.) у позові відмовлено.

Судове рішення мотивоване посиланнями на висновок експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса № 8619 від 8 листопада 2005 року, яким встановлено наявність дефектів робіт, виконаних позивачем та відсутністю підстав у ЗАТ "АККО-ІНВЕСТ" оплачувати роботи неналежної якості у відповідності до п. 3.1.2 договору.

Рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог по стягненню витрат на послуги адвоката, мотивоване посиланнями на не надання позивачем доказів сплати адвокату відповідних послуг.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2008 року (колегія суддів у складі: Шевель О.В. –головуючого, Афанасьєва В.В., Бухана А.І.) рішення скасовано. Позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 36 120 грн. заборгованості, 9 032,97 грн. пені, 1 691,58 грн. інфляційних, 715,47 грн. 3 % річних, 24 000 грн. витрат на юридичну допомогу, 715,6 грн. державного мита та 117,3 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 357,8 грн. державного мита за подання апеляційної скарги. У задоволені позовних вимог про стягнення 592,96 грн. за проведення судової експертизи відмовлено.

Постанова в частині задоволення позовних вимог мотивована посиланнями на ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України та виникненням у відповідача зобов'язання по сплаті коштів внаслідок невиконання в установлений договором строк взятих на себе зобов'язань в частині оплати за виконану роботу.

В частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення 592,96 грн. за проведення експертизи постанова мотивована посиланнями на ту обставину, що зазначена експертиза здійснена за межами судового провадження з ініціативи позивача.

У касаційній скарзі ЗАТ "АККО-ІНВЕСТ", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, а саме: ст.ст. 32, 33, 34, 36, 43 ГПК України, ст. 882 ЦК України, –просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова апеляційного суду частково відповідає зазначеним вимогам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 20 травня 2005 року між ТОВ "Фасадбудмонтаж" (підрядником) та ЗАТ "АККО-ІНВЕСТ" (замовником) укладено договір підряду № 20/05-02Пд, згідно умов якого позивач зобов'язався виконати на замовлення відповідача ремонтно-будівельні роботи в нежитловому приміщені з облицювання фасаду будівлі автосалона ЗАТ "АККО-ІНВЕСТ" по вул. Котеловській, 2 в м. Харкові на суму 72 240 грн. у передбачений договором строк до 15 липня 2005 року, а відповідач прийняти та оплати виконані роботи.

Згідно пункту 4.2 договору оплата робіт здійснюється шляхом перерахування передоплати в сумі 36 120,00 грн. та після виконання позивачем робіт –36 120,00 грн. протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт за договором.

На виконання умов договору позивачем виконано будівельні роботи по облицюванню фасаду будівлі по вул. Котеловській, 2 в м. Харкові у строки передбачені договором, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі кошторисом 2-1-1 на оздоблення фасаду будівлі автосалону ЗАТ "АККО-ІНВЕСТ" та актом здачі-приймання виконаних робіт від 15 липня 2005 року.

Зобов'язання з оплати виконаних робіт відповідачем виконано частково на суму 36 120,00 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість на суму 36 120,00 грн.

5 серпня 2005 року при прийнятті виконаних робіт, відповідачем складено акт виявлення дефектів робіт з облицювання фасаду будівлі автосалону.

5 вересня позивачем додатково направлено на адресу відповідача акт здачі-приймання виконаних робіт за договором для його підписання, проте акт з боку відповідача підписаний не був.

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі позивач вказував, що відповідач умови договору в частині оплати за проведені ремонтно-будівельні роботи не виконав, тому у нього виникло право вимагати сплати суми заборгованості у розмірі 36 120,00 грн., пені, інфляційних витрат та 3 % річних.

Приймаючи рішення у даній справі про відмову у задоволені позовних вимог щодо стягнення з відповідача 36 120,00 грн. заборгованості, місцевий господарський суд виходив з того, що виконані позивачем ремонтно-будівельні роботи не відповідають якості, зазначеній у спірному договорі та умовам будівельних норм та правил, про що свідчить висновок судової будівельно-технічної експертизи № 1727 від 12 червня 2008 року та висновок Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса № 8619 від 8 листопада 2005 року, якими встановлено наявність дефектів робіт виконаних позивачем, а тому згідно п. 3.1.2 договору відповідач має право не оплачувати виконані роботи до усунення позивачем всіх зазначених дефектів та невідповідностей.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до приписів пункту 2.5 договору у випадку виявлення замовником при здачі-приймання робіт дефектів або інших невідповідностей умовам договору, сторонами складається акт, в якому фіксуються всі вказані дефекти та недоліки. У випадку відмови позивача від підписання вказаного акту, замовник має право підписати даний акт з представниками відповідної експертної організації, у тому числі, з представником Торгівельно-промислової палати України, що буде належним доказом наявності вказаних дефектів та недоліків та підставою для пред'явлення виконавцю штрафних санкцій, передбачених даним договором.

Між тим, як свідчать матеріали справи та встановлено судом апеляційної інстанції, акт здачі-приймання виконаних робіт за договором позивачем підписано не було, а відповідачем в порушення приписів п. 2.5 договору до підписання акту не було залучено представників відповідної експертної організації.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 36 120,00 грн. заборгованості у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язання по оплаті виконаних робіт.

Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, суд першої інстанції дійшов висновку про настання у відповідача зобов'язання по сплаті інфляційної складової та трьох відсотків річних.

Виходячи з положень ст. 625 ЦК України апеляційним господарським судом зроблено висновок, що сума заявлена до стягнення, а саме: 1 691,58 грн. інфляційних та 715,47 грн. 3 % річних підлягає задоволенню. Підставою для задоволення вимоги, за висновком господарського суду, є невиконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час  прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 691,58 грн. інфляційних та 715,47 грн. 3 % річних нарахованих на основну суму боргу.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 9 032,97 грн. пені, апеляційний суд обгрунтовано виходив з того, що згідно пункту 6.6 договору у разі порушення зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, передбаченої п. 4.2.2 договору, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

В силу ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відноситься, зокрема, передбачена ст. 549 ЦК України пеня, яка є грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим судами попередніх інстанцій розглянуто питання про відшкодування позивачу витрат на оплату юридичних послуг в сумі 24 000 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, тощо. Тобто судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Матеріали справи свідчать про те, що 1 серпня 2005 року між Приватним підприємством "Юрпрактик" та ТОВ "Фасадбудмонтаж" укладено договір № 09/01-Ю про надання правової допомоги, за умовами якого виконавець здійснює надання замовнику оплатної правової допомоги при здійснені останнім господарської діяльності.

На підтвердження витрат по оплаті послуг адвоката позивачем надано до суду договір № 09/01-Ю від 1 серпня 2005 року про надання правової допомоги, акти прийому-передачі виконаних робіт від 30 жовтня 2005 року, 25 травня 2006 року та квитанції до прибуткового касового ордеру від 2 листопада 2005 року та 29 травня 2006 року.

Під час нового розгляду справи апеляційним судом не враховані вказівки Вищого господарського суду України зазначені у постанові від 11 жовтня 2006 року у справі № 35/154-06 та не надано правової оцінки обставині справи щодо витрат позивача на правову допомогу.

Судом апеляційної інстанції при винесенні постанови про стягнення з відповідача юридичних послуг у складі судових витрат не досліджено умови договору від № 09/01-Ю від 1 серпня 2005 року про надання правової допомоги укладеного між ПП "Юрпрактик" та ТОВ "Фасадбудмонтаж", акти прийому-передачі виконаних робіт за цим договором від 30 жовтня 2005 року та від 25 травня 2006 року та квитанції до прибуткового касового ордеру від 2 листопада 2005 року та 29 травня 2006 року.

Розглядаючи справу повторно, апеляційною інстанцією не досліджено кількість часу, затраченого на виконання замовлення, вартість однієї години роботи виконавця на виконання замовлення ТОВ "Фасадбудмонтаж" щодо розгляду справи № 21/497-06 (35/154-06) Господарського суду Харківської області за позовом ТОВ "Фасадбудмонтаж" до ЗАТ "АККО-ІНВЕСТ" про стягнення заборгованості та санкцій саме по договору підряду                 № 20/05-02Пд від 20 травня 2005 року.

Крім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, які підлягають сплаті за юридичні послуги, господарський суд має  враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, постанова Харківського апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача 24 000 грн. витрат на юридичну допомогу, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий  господарський  суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "АККО-ІНВЕСТ" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2008 року та рішення Господарського суду Харківської області від 20 серпня 2008 року у справі № 21/497-06(35/154-06) в частині позовних вимог про стягнення з ЗАТ "АККО-ІНВЕСТ" на користь ТОВ "Фасадбудмонтаж" 24 000,00 грн. витрат на юридичну допомогу скасувати, справу в означеній частині направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області. В решті постанову залишити без змін.

Головуючий:Н. Дунаєвська

Судді:

І. Волік

С. Шевчук