Постанова

від 24.02.2009 по справі 24/176-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

24/176-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 лютого 2009 р.                                                                                    № 24/176-б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:суддів:Панової І.Ю.,Заріцької А.О.,Продаєвич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

на ухвалугосподарського суду міста Києва  від 09.10.2008

у справі№ 24/176-б

за заявою

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство "Михальчук і партнери", м. КиївТовариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна агенція "Славія", м. Київ

 провизнання банкрутом

за участю представників сторін:

від скаржника:              від кредитора:   від боржника:                                                  

не з'явилися не з'явилися не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство "Михальчук і партнери" (надалі –ТОВ " Юридичне агентство "Михальчук і партнери"), поданою в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарським судом м. Києва ухвалою від 26.06.2008 порушено провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника –Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна агенція "Славія" (надалі –ТОВ "Рекламна агенція "Славія"), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном, зобов'язано заявника надати суду докази від державного органу реєстрації про наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (надалі –Єдиний державний реєстр) відомостей про відсутність юридичної особи-боржника за її місцезнаходженням.

Постановою господарського суду м. Києва від 16.07.2008                           ТОВ "Рекламна агенція "Славія" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором підприємства-банкрута призначено арбітражного керуючого Кіцула С.Б.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.10.2008 (суддя:             Смілянець В.В.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута –ТОВ "Рекламна агенція "Славія", як юридичну особу, провадження у справі припинено на підставі статті 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Державна податкова інспекція (надалі –ДПІ) у Святошинському районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою про скасування ухвали господарського суду м. Києва від 09.10.2008 та направлення справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції на стадію здійснення ліквідаційної процедури.

Скаржник посилається на порушення та неправильне застосування  судом норм матеріального права, а саме: статей 1, 7, 14, 40, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 17  Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", та норм процесуального права, а саме: статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва вважає, що ініціюючим кредитором не була доведена неплатоспроможність боржника, та зазначає, що ТОВ "Рекламна агенція "Славія" звітує перед інспекцією, подало декларацію за І півріччя 2008 року з відображенням валових доходів понад 19 млн. грн., що свідчить про ведення товариством фінансово-господарської діяльності із значними оборотними коштами.

Відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 04.02.2009, надіслана сторонам у справі –05.02.2009), проте, сторони не скористалися правом, наданим їм статтею 22 Господарського процесуального кодексу України щодо участі у засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.  

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно з положеннями частини 1 цієї статті у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

За правилами вказаної статті підстави для подання кредитором заяви про порушення справи по банкрутство відсутнього боржника виникають у випадку наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, або у їх сукупності.

Отже, за заявою кредитора господарський суд порушує провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника та продовжує її розгляд за наявності певних доказів з урахуванням вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості підстав порушення справи про банкрутство відсутнього боржника кредитором зазначені неспромож-ність ТОВ "Рекламна агенція "Славія" виконати зобов'язання перед                    ТОВ "Юридичне агентство "Михальчук і партнери" та незнаходження керівних органів боржника за своїм місцезнаходженням.

На підтвердження викладених у заяві обставин ТОВ "Юридичне агентство "Михальчук і партнери" надані акт від 10.04.2008 та повідомлення пошти від 11.06.2008 про невручення поштового відправлення.

Акт обстеження місцезнаходження підприємства за юридичною адресою не може визнаватися належним доказом відсутності підприємства за місцезнаходженням з огляду на такі нормативні приписи.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі.

Статтею 18 цього ж Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Названий Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором  (стаття 19 Закону).

Отже, лише факт внесення таких відомостей до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Незважаючи на вищевказані обставини та приписи чинного законодавства, господарський суд міста Києва продовжив розгляд справи про банкрутство та постановою від 16.07.2008 відкрив ліквідаційну  процедуру, призначив ліквідатора банкрута.

Частиною 5 статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна (частина 5 вказаної статті).

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, законодавцем передбачено перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2008 до суду першої інстанції подано звіт ліквідатора про проведену роботу та ліквідаційний баланс, які ухвалою суду від 09.10.2008 були затверджені.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій ліквідатором по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, встановлення судом обставин неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, встановлення неможливості задоволення визначених за звітом ліквідатора вимог кредиторів та необхідності у зв'язку з цим ліквідації боржника, обґрунтування оплати послуг арбітражного керуючого, якщо до звіту ліквідатора додається звіт про його витрати та оплату послуг), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, як-то зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 "Про судове рішення".

Проте, ухвала господарського суду міста Києва від 09.10.2008 цим вимогам не відповідає, оскільки не містить аналізу звіту ліквідатора; не дає оцінки наявності (відсутності) необхідних додатків до звіту ліквідатора, зокрема, даних інвентаризації майна боржника; не дає оцінки відсутності запитів фондам соціального страхування на предмет встановлення їх кредиторських вимог.

З урахуванням викладеного ухвалу місцевого господарського суду не можна вважати законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим остання підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, при якому суду слід врахувати приписи статей 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України та зробити висновок про можливість здійснення провадження у справі про банкрутство в ході ліквідаційної процедури в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" чи застосування загальних правил ведення ліквідаційної процедури згідно приписів статей 22-34 вказаного Закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва –задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду міста Києва  від 09.10.2008 у справі № 24/176-б –скасувати.

Справу направити для розгляду до господарського суду м. Києва..

Головуючий:                                                                              І.Панова

Судді:                                                                                           А. Заріцька

                                                                                                     Л. Продаєвич