Ухвала

від 03.04.2013 по справі 6-1466св13

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

іменем україни

3 квітня 2013 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І.,

Завгородньої І.М., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, орган опіки та піклування Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, публічне акціонерне товариство «Банк Золоті Ворота», про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,

за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, орган опіки та піклування Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, публічне акціонерне товариство «Банк Золоті Ворота» про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 січня 2012 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року

в с т а н о в и л а:

У травні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, орган опіки та піклування Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, публічне акціонерне товариство «Банк Золоті Ворота» (далі - ПАТ «Банк Золоті Ворота»), про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Посилалася на те, що 1 жовтня 1993 року між нею та ОСОБА_4 було укладено шлюб. Від шлюбу в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_7 Відповідно до рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 листопада 2010 року шлюб між ними було розірвано. За час перебування у шлюбі ними було набуто у власність майно, яке просить поділити між ними по Ѕ частки, шляхом виділення майна в натурі. Крім того, просила стягнути з ОСОБА_4 борг за здачу в оренду спільного майна у розмірі 333 528 грн. Оскільки, вказане в позові майно є придбаним у шлюбі за спільні кошти, позивачка просила поділити його саме у такий спосіб, при цьому просить врахувати, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї та неповнолітня дитина проживає з нею.

У липні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, орган опіки та піклування Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, ПАТ «Банк Золоті Ворота», про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Крім того, вважає, що з ОСОБА_3, на його користь необхідно стягнути Ѕ частину боргу за кредитними зобов'язаннями перед банком, у розмірі 760307 грн 18 коп, оскільки вважає, що поділ майна та боргових зобов'язань запропонованим шляхом буде справедливим та відповідатиме принципу рівності часток при поділі майна подружжя, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 січня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на майно: 1/2 нежилих приміщень НОМЕР_2, НОМЕР_3, що розташовані по АДРЕСА_4, загальна площа яких становить 64,50 кв. м; земельну ділянку для ведення садівництва (кадастровий номер 3223187700:04:009:0052), площею 0,0610 га, що розташована на землях Старобезрадичевської сільської ради Обухівського району Київської області; земельну ділянку для ведення садівництва (кадастровий номер 3223187700:04:001:0066), площею 0,0600 га, що знаходиться у садовому товаристві «Енергетик» земель Старобезрадичевської сільської ради Обухівського району Київської області; 1/2 земельної ділянки сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 3222787400:03:001:0039), площею 0,1674 га, що знаходиться у с. Ситняки Макарівського району Київської області; 1/3 нежилого приміщення НОМЕР_4, загальна площа якого становить 26.2 квадратного метра, розташованого у будинку АДРЕСА_5; дачний будинок та земельну ділянку, площею 0.1 га, розташовані у кооперативі «Ветеран-3» Вишгородського району Київської області; 4/12 квартири АДРЕСА_1, загальна площа якої становить 40,4 кв. м у тому числі житлова площа становить 19,6 кв. м; 4/12 нежилого приміщення НОМЕР_5 по АДРЕСА_6, загальна площа якого становить 52,60 кв.м ; квартиру АДРЕСА_2, загальна площа якої становить 58,20 кв.м, у тому числі житлова площа становить 35,20 кв. м. Визнано за ОСОБА_3 право власності на наступне майно: квартиру АДРЕСА_3; 1/4 нежилого приміщення АДРЕСА_7, загальна площа якого становить 41,40 кв м; земельну ділянку для ведення садівництва (кадастровий номер 3223187700:04:010:0123), площею 0,1200 га, що знаходиться на землях Старобезрадичевської сільської ради Обухівського району Київської області; земельну ділянку для ведення садівництва (кадастровий номер 3220882600:04:004:0083), площею 0,080 га, що знаходиться у садовому товаристві «Озон» земель Гнідинської Сільської ради Бориспільського району Київської області; 1/2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3223180500:06:013:0171), площею 0,1028 га, що знаходиться у с. Великі Дмитровичі Обухівського району Київської області; 1/2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 3223180500:06:013:0126), площею 0,2450 га, що знаходиться у с. Великі Дмитровичі Обухівського району Київської області. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 760 307,18 грн. вартості 1/2 частини боргових зобов'язань за договорами споживчих кредитів, судових витрат в розмірі 1700 грн. та 120 грн., а всього 762127,18 грн.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 січня 2012 року в частині відмови у поділі спільного майна подружжя - автомобіля «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Автомобіль «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_1 виділено у власність ОСОБА_4, стягнувши з нього на користь ОСОБА_3 Ѕ частину вартості автомобілю - 14 500 доларів США, що становить 118 639 грн. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 січня 2012 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року в частині виключення зі спільного майна подружжя земельної ділянки та садового будинку АДРЕСА_8 та визнання цього майна особистою приватною власністю ОСОБА_4 та в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суми 762127 гривень, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги та зустрічні позовні вимоги про поділ спільного майна подружжя, суд першої інстанції виходив з доведеності вимог щодо належності майна до спільної сумісної власності подружжя, засад рівності часток кожного з подружжя у спільному майні, відповідності такого поділу інтересам кожної із сторін. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 щодо існування у ОСОБА_4 перед нею боргових зобов'язань, що виникли внаслідок неотримання нею частин прибутку, отриманого від здачі в оренду спільного майна суд виходив з їх недоведеності. Задовольняючи зустрічні позовні вимоги про поділ боргів подружжя, суд виходив з того, що договори були укладені одним з подружжя в інтересах сім'ї, майно, одержане за договорами, використане в інтересах сім'ї, а тому у другого з подружжя ОСОБА_3 виник обов'язок щодо погашення кредиту.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції в частині відмови у поділі спільного майна подружжя - автомобіля «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_1, та задовольняючи в цій частині позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що даний автомобіль фактично не був відчужений, він був переданий відповідачем для продажу іншій особі за довіреністю, право власності на автомобіль зареєстроване за відповідачем.

Проте погодитись повністю із такими висновками судів не можна, тому що суди дійшли до них з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 70 СК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 2 ст. 71 СК України).

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч. ч. 4, 5 ст. 71 СК України).

Крім того, у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільні речі, суди мають застосовувати положення ч. ч. 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Згідно з ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит, є спільною сумісною власністю чоловіка та дружини.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого із подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Це означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки не тільки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, а й щодо погашення кредиту, оскільки розірвання шлюбу не звільняє одного з подружжя від виконання зобов'язань за кредитом.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3, перебували у шлюбі з 1 жовтня 1993 року, мають неповнолітню доньку, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 червня 2010 року шлюб між сторонами розірваний, встановлено, що в 2008 році сторони припинили шлюбі стосунки та ведення спільного господарства. Рішення набуло законної сили 11 листопада 2010 року.

Відповідно до частини 7 статті 57 СК України, якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (пункт 3 частини 1 статті 57 СК України).

Згідно з пунктами 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина 4 статті 65 СК України).

Суди, у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України, належним чином не перевірив доводи сторін щодо заявлених ними позовних вимог, в рішенні не зазначили конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи; не з'ясували в повній мірі перелік майна придбаного в період шлюбу на спільні кошти; не з'ясував всіх обставин справи, хоча їх з'ясування має суттєве значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін. Суди не звернули увагу на те, що частина майна придбана сторонами за договорами купівлі продажу, а частина майна приватизована у зв'язку з вимогами діючого законодавства України та договору дарування. Судом не визначено, яке майно придбане сторонами в період шлюбу на спільні кошти та підлягає поділу між ними з урахуванням вимог СК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

У зв'язку з викладеним, судові рішення скасовуються у повному обсязі, оскільки наведені доводи, при їх усуненні, впливають на поділ майна подружжя та врахування можливої компенсації.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 січня 2012 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий П.О. Гвоздик Судді:Н.А. Горелкіна О.І. Євтушенко І.М. Завгородня О.М. Ситнік