Рішення

від 22.04.2013 по справі 908/968/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 6/19/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

22.04.13 Справа № 908/968/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Арсенал" (85113, м. Костянтинівка Донецької області, вул. 6-го Вересня, буд. 40-А)

До Публічного акціонерного товариства „Запорізький сталепрокатний завод" (69600, м. Запоріжжя, ГСП-1086)

про стягнення 66 808 грн. 76 коп.

Суддя Місюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача: Морозова Т.В. - дов. 08/014 від 28.03.2013р.

Від відповідача : не з'явився

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Арсенал" м. Костянтинівка Донецької області, до Публічного акціонерного товариства „Запорізький сталепрокатний завод" м. Запоріжжя, про стягнення 66 808 грн. 76 коп., суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по договору поставки продукції № 02/01/102 від 04.01.2010 року в сумі 66 808 грн. 76 коп., з яких: 52 303 грн. 70 коп. - сума боргу за поставлену продукцію, 12 757 грн. 13 коп. - сума штрафних санкцій, 1 456 грн. 61 коп. - сума пені, 291 грн. 32 коп. - сума 3 % річних.

Позивач надав суду письмові пояснення у справі, де вказав наступне: 04.01.2010 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір постачання продукції № 02/01/102. Станом на дату укладання договору, керуючись чинним законодавством України, відповідач мав організаційно-правову форму «Відкрите акціонерне товариство». Відповідно до змін в законодавство України, а саме керуючись ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-УІ (далі - Закон № 514-VI), який вступив в закону силу 29.04.2009 р. акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Керуючись умовами Закону № 514-VІ всі акціонерні товариства повинні до 29.04.2011 р. «перейменуватися», а саме: «Відкриті акціонерні товариства» повинні перейменуватися на «Публічне акціонерне товариство», а «Закриті акціонерні товариства» повинні перейменуватися на «Приватні акціонерні товариства». Таке перейменування акціонерних товариств не є його перетворенням. Враховуючи те, що відповідно до Закону № 514-VI при «переході» закритих / відкритих акціонерних товариств у приватні / публічні акціонерні товариства їх правова основа - «акціонерне товариство» не змінюється, то приведення діяльності закритих / відкритих акціонерних товариств у відповідність до вимог Закону № 514-VІ проводитиметься згідно з процедурою державної реєстрації внесення відповідних змін до статутів акціонерних товариств, у тому числі пов'язаних зі зміною найменування юридичної особи, відповідно до вимог статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Таким чином, перейменування «ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» в «ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» є виконанням норм діючого законодавства України. Додатковим обґрунтуванням того, що ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» є те, що код ЄДРПОУ залишився не змінним, а саме 00191247; додатковою угодою № б/н від 12.12.2011р., підписаною уповноваженим представником відповідача та засвідченою відтиском печатки ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», пролонгована дія договору постачання продукції № 02/01/102 від 04.01.2010 р.; відповідно до п. 3 додаткової угоди № б/н від 12.12.2011 р. та п. 6 додаткової угоди № 30 від 26.10.2012 р. вищевказані додаткової угоди, підписані уповноваженим представником відповідача та мають відтиск печатки ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» є невід'ємними частинами договору постачання продукції № 02/01/102 від 04.01.2010 р.; в рахунках-фактурах, виставлених позивачем та частково сплачених відповідачем, є посилання на договір постачання продукції № 02/01/102 від 04.01.2010 р., на основі якого позивач здійснював поставку товару на адресу відповідача. Таким чином, ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод» є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод».

Крім цього, позивач надав суду додаткове обґрунтування розрахунку стягуваної суми.

Письмові пояснення та додаткове обґрунтування позивача залучені до матеріалів справи.

У зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладався.

22.04.2013 року розгляд справи продовжено та прийнято рішення.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були отримані відповідачем 25.03.2013р. та 11.04.2013р. відповідно, про що свідчать відповідні відмітки про отримання на повідомленнях про вручення поштових відправлень, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач, повідомлений про місце, день та час розгляду справи, в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (надалі - ГПК України), в судове засідання двічі не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав, проти позову не заперечив.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані .

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав:

04.01.2010 року між позивачем та ВАТ „Запорізький сталепрокатний завод", правонаступником якого є ПАТ „Запорізький сталепрокатний завод" (відповідач), було укладено договір поставки продукції № 02/01/102, з додатками (надалі - договір).

Згідно п. 1.2 договору, позивач (постачальник) зобов'язується поставити, а відповідач (покупець) - сплатити та прийняти продукцію: цинк в чушках марки ЦВ ГОСТ 3640-94. Орієнтовна сума договору на момент укладення складає 6 489 600 грн. з ПДВ, у т.ч. ПДВ 108 160 грн.

Відповідно до п. 1.3 договору, при зміні обсягів постачання та цін сума договору підлягає зміні, що оформлюється додатковою угодою, підписаною обома сторонами, та яка є невід'ємною частиною договору.

В п. 6.1 договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами та діє по 31.12.2010р.

29.12.2010 року позивач та відповідач уклали додаткову угоду № 11 до договору, якою змінили редакцію п. 6.1 договору.

Так, відповідно до п. 6.1 договору, в редакції додаткової угоди № 11, даний договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами та діє до 31.12.2011 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Згідно п. п. 2, 3 додаткової угоди № 11, в іншій частині умов сторони керуються приписами самого договору, а дана додаткова угода - є його невід'ємною частиною.

12.12.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду б/н до договору, якою сторони змінили п. 6.1 договору.

Відповідно до п. 6.1 договору, в редакції додаткової угоди б/н, сторони визначили строк дії договору з моменту підписання по 31.12.2012 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про бажання припинити дію договору за місяць до закінчення строку його дії.

В п. 3 додаткової угоди б/н вказано, що вона набирає чинності з 01.01.2012 року та є невід'ємною частиною договору.

26.10.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 30 до договору /специфікація № 28/ (надалі - додаткова угода № 30), якою сторони визначили нові обсяги постачання, ціну товару, суму поставки, встановили штрафні санкції за порушення строків оплати.

На виконання умов договору позивач 11.12.2012 року поставив, а відповідач прийняв продукцію на суму 75 267 грн. 62 коп., що підтверджується двосторонньо підписаною видатковою накладною РН-0006623 від 11.12.2012р. та довіреністю № 6115 від 05.12.2012р. (ар. с. 18, 30).

Також, позивач 06.02.2013 року поставив, а відповідач прийняв продукцію на суму 52 303 грн. 70 коп., що підтверджується двосторонньо підписаною видатковою накладною РН-006802 від 06.02.2013р. та довіреністю № 6239 від 01.02.2013р. (ар. с. 19, 31).

Відповідно до п. 4.1 договору, розрахунки за поставлену продукцію проводяться шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів по факту отримання кожної партії товару, на підставі виставлених позивачем рахунків.

На оплату поставленої 11.12.2012 року продукції позивач виставив відповідачу рахунок - фактуру № СФ-00052268 від 07.12.2012 року, а також видаткову накладну № 6623 від 11.12.2012р., товарно - транспортну накладну № 6623 від 11.12.2012р., сертифікат якості на продукцію, додаткову угоду № 30 та податкові накладні, що підтверджується копією реєстру документів № 3 від 11.12.2012 року з відміткою про їх отримання відповідачем. Копія реєстру документів № 3 залучені до матеріалів справи.

Відповідач оплату за вказаним рахунком - фактурою провів 15.01.2013 року в сумі 15 267 грн. 62 коп., 16.01.2013р. в сумі 10 000 грн., 22.01.2013р. в сумі 10 000 грн. та 04.02.2013р. в сумі 40 000 грн., що підтверджується банківськими виписками за вказані дні (ар. с. 20-23).

Фактично, відповідачем проведена оплата з порушення строків оплати, встановлених в п. 4.1 договору.

На оплату поставленої 06.02.2013 року продукції позивач виставив відповідачу рахунок - фактуру № СФ-00052468 від 01.02.2013 року, а також видаткову накладну № 6802 від 06.02.2013р., товарно - транспортну накладну № 6802 від 06.02.2013р., сертифікат якості на продукцію, додаткову угоду б/н, додаткову угоду № 31 та податкові накладні, що підтверджується копією реєстру документів № 4 від 06.02.2013 року з відміткою про їх отримання відповідачем. Копія реєстру документів № 4 залучені до матеріалів справи.

З урахуванням вимог п. 4.1 договору, оплата за поставлену 06.02.2013 року продукцію мала бути проведена відповідачем до 20.02.2013 року включно.

Фактично, відповідачем оплата поставленої 06.02.2013 року продукції не була проведена.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, поставив відповідачу продукцію, надав на оплату рахунки, згідно умов договору.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав належним чином, своєчасно та у повному обсязі оплату отриманої продукції не провів.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суду не було надано доказів сплати відповідачем вартості продукції, поставленої позивачем 06.02.2013 року на суму 52 303 грн. 70 коп.

Згідно ст. ст. 526 ЦК України та 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію в сумі 52 303 грн. 70 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В п. 5.3 договору визначено, що у випадку затримання оплати продукції відповідач, на вимогу позивача, сплачує йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню, що нараховується на несплачену суму за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє протягом періоду прострочення.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди № 30, у випадку прострочення оплати товару по даній специфікації № 28, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочки виконання зобов'язань. А у випадку, якщо прострочення оплати товару буде тривати більш ніж 5 (п'ять) днів, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10 % від суми поставленого, але не оплаченого товару.

Як встановлено судом, відповідачем продукція в сумі 75 267 грн. 62 коп. за видатковою накладною РН-0006623 від 11.12.2012 року оплачувалась з порушенням строку більше ніж на п'ять днів.

З урахуванням викладеного, з відповідача підлягає стягненню штраф в сумі 10 % від суми поставки, що становить 7 526 грн. 76 коп.

Продукція в сумі 52 303 грн. 70 коп., що поставлена відповідач за видатковою накладною № РН-006802 від 06.02.2013р., не була сплачена відповідачем станом на день складання позову (12.03.2013р.) та на день розгляду справи.

Отже, з урахуванням викладеного, з відповідача підлягає стягненню штраф в сумі 5 230 грн. 37 коп.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення оплати продукції за видатковою накладеною № РН-0006623 від 11.12.2012р. за 41 день в сумі 1 048 грн. 21 коп., за прострочення оплати продукції за видатковою накладеною № РН-006802 від 06.02.2013р. за 19 днів в сумі 408 грн. 40 коп.

Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає, що з відповідача фактично підлягає стягненню пеня за несвоєчасно оплачену продукцію за видатковою накладеною № РН-0006623 від 11.12.2012р. в сумі 979 грн. 74 коп., та пеня за прострочення оплати продукції за видатковою накладеною № РН-006802 від 06.02.2013р. в сумі 408 грн. 39 коп.

В іншій частині, в сумі 68 грн. 48 коп., в стягненні пені слід відмовити, оскільки вона нарахована позивачем необґрунтовано.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання .

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач у встановлений термін заборгованість не оплатив, то весь цей час він користувався грошовими коштами позивача.

Позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за прострочення оплати продукції за видатковою накладеною № РН-0006623 від 11.12.2012р. за 41 день в сумі 209 грн. 64 коп., за прострочення оплати продукції за видатковою накладеною № РН-006802 від 06.02.2013р. за 19 днів в сумі 81 грн. 68 коп.

Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає, що з відповідача фактично підлягає стягненню 3 % річних за несвоєчасно оплачену продукцію за видатковою накладеною № РН-0006623 від 11.12.2012р. в сумі 195 грн. 92 коп., та 3 % річних за прострочення оплати продукції за видатковою накладеною № РН-006802 від 06.02.2013р. в сумі 81 грн. 67 коп.

В частині в стягненні 3 % річних в сумі 13 грн. 73 коп. слід відмовити, оскільки вони нараховані позивачем необґрунтовано.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 - 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частковою. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Запорізький сталепрокатний завод" (69600, м. Запоріжжя, ГСП-1086; код ЄДРПОУ 00191247; р/р не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Арсенал" (85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. 6-го Вересня, буд. 40-А; код ЄДРПОУ 30544334; р/р не відомі) основний борг в сумі 52 303 (п'ятдесят дві тисячі триста три) грн. 70 коп., штраф в сумі 12 757 (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят сім) грн. 13 коп., пеню в сумі 1 388 (одна тисяча триста вісімдесят вісім) грн. 13 коп., 3 % річних в сумі 277 (двісті сімдесят сім) грн. 59 коп., судовий збір в сумі 1 718 (одна тисяча сімсот вісімнадцять) грн. 26 коп. Надати наказ.

В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено: 22.04.2013р.

Суддя Л.С. Місюра