Рішення

від 19.04.2013 по справі 911/915/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-23-25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2013 р. Справа № 911/915/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Продуктовий Рай"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аврокс"

про стягнення 18 946,32грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Драч І.В. (дов. № 51 від 10.09.2012р.);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Продуктовий Рай" (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аврокс" (далі - відповідач) про стягнення 18 946,32грн. заборгованості, з яких: 18 200,10грн. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № Р-0007663 від 10.12.2012р., № Р-0007662 від 10.12.2012р., № Р-0002393 від 12.07.2012р., № Р-0007665 від 10.12.2012р. та № Р-0007664 від 10.12.2012р. згідно договору поставки № 127 від 27.04.2012р. товар, 621,85грн. пені та 124,37грн. 3 % річних. Також позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову, згідно якого позивач, в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, просив з метою забезпечення позову вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки, що належать відповідачеві в межах суми заборгованості, яке прийнято судом.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 127 від 27.04.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.03.2013р. порушено провадження у справі № 911/915/13, розгляд справи призначено на 05.04.2013р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.04.2013р. розгляд справи відкладено на 19.04.2013р.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011р. передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У судовому засіданні 19.04.2013р. суд, розглянувши клопотання позивача про накладення арешту на розрахункові рахунки, що належать відповідачеві в межах суми заборгованості, вирішив відмовити у його задоволенні, оскільки заявником не доведено суду наявності підстав для застосування таких заходів до забезпечення позову.

У судовому засіданні 19.04.2013р. представник позивача підтримав позов повністю.

Відповідач в судове засідання 19.04.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

27.04.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Продуктовий Рай" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Аврокс" (Покупець) укладено договір поставки № 127, згідно якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти цей товар і здійснити оплату відповідно до умов договору.

Ціни на товар вказуються у видаткових накладних постачальника, при цьому ціна може відрізнятися в окремих партіях в залежності від ринкових цін та інфляції (п. 1.5. договору).

Згідно п. 4.4. договору право власності та всі ризики пов'язані з товаром переходять від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на передачу товару.

Відповідно до п. 5.1. договору загальна вартість договору складається із вартості всіх накладних за період дії договору.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що розрахунки за товар покупець проводить протягом 30 календарних днів з моменту його отримання, шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013р. (п. 10.5. договору).

На виконання п. 1.1. договору поставки № 127 від 27.04.2012р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 19 279,19грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 11-18), підписаними обома сторонами договору, а також генеральною довіреністю від 27.04.2012р. (а.с. 24).

Відповідач свій обов'язок, передбачений п. 6.1. договору поставки № 127 від 27.04.2012р., з оплати отриманого згідно договору товару, виконав частково, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент порушення провадження у справі склав 18 200,10грн., що підтверджується підписаним обома сторонами договору актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 10).

Крім того, суд встановив, що після порушення провадження у справі (18.03.2013р.) відповідач сплатив на рахунок позивача 18 200,10грн., що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 32) та виписками по рахунку (а.с. 37-38), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи відсутній, що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 32) та виписками по рахунку (а.с. 37-38).

Предметом позову є вимоги про стягнення 18 200,10грн. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № Р-0007663 від 10.12.2012р., № Р-0007662 від 10.12.2012р., № Р-0002393 від 12.07.2012р., № Р-0007665 від 10.12.2012р. та № Р-0007664 від 10.12.2012р. згідно договору поставки № 127 від 27.04.2012р. товар, 621,85грн. пені та 124,37грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач на виконання п. 1.1. договору поставки № 127 від 27.04.2012р. поставив відповідачу товар на загальну суму 19 279,19грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 11-18), підписаними обома сторонами договору, а також генеральною довіреністю від 27.04.2012р. (а.с. 24); відповідач свій обов'язок, передбачений п. 6.1. договору поставки № 127 від 27.04.2012р., з оплати отриманого згідно договору товару, виконав частково, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент порушення провадження у справі склав 18 200,10грн., що підтверджується підписаним обома сторонами договору актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 10); після порушення провадження у справі (18.03.2013р.) відповідач сплатив на рахунок позивача 18 200,10грн., що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 32) та виписками по рахунку (а.с. 37-38), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи відсутній, що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 32) та виписками по рахунку (а.с. 37-38).

Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на те, що після порушення провадження у справі (18.03.2013р.) відповідач погасив 18 200,10грн. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № Р-0007663 від 10.12.2012р., № Р-0007662 від 10.12.2012р., № Р-0002393 від 12.07.2012р., № Р-0007665 від 10.12.2012р. та № Р-0007664 від 10.12.2012р. згідно договору поставки № 127 від 27.04.2012р. товар, що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 32) та виписками по рахунку (а.с. 37-38), суд вважає, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № 127 від 27.04.2012р., позивачем за період з 11.08.2012р. по 16.01.2013р. нарахована пеня в сумі 621,85грн., зокрема: 591,81грн. за період з 11.08.2012р. по 16.01.2013р. на суму боргу 9 057,20грн., 13,06грн. за період з 09.01.2013р. по 16.01.2013р. на суму боргу 3 974,15грн., 4,81грн. за період з 09.01.2013р. по 16.01.2013р. на суму боргу 1 463,80грн., 9,93грн. за період з 09.01.2013р. по 16.01.2013р. на суму боргу 3 020,55грн. та 2,24грн. за період з 09.01.2013р. по 16.01.2013р. на суму боргу 684,30грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При порушенні терміну розрахунку покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 7.2. договору).

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 26-27), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 11.08.2012р. по 16.01.2013р. загалом становить 620,26грн., зокрема: 590,20грн. за період з 11.08.2012р. по 16.01.2013р. на суму боргу 9 057,20грн., 13,07грн. за період з 09.01.2013р. по 16.01.2013р. на суму боргу 3 974,15грн., 4,81грн. за період з 09.01.2013р. по 16.01.2013р. на суму боргу 1 463,80грн., 9,93грн. за період з 09.01.2013р. по 16.01.2013р. на суму боргу 3 020,55грн. та 2,25грн. за період з 09.01.2013р. по 16.01.2013р. на суму боргу 684,30грн. Відтак, вимога про стягнення 621,85грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 620,26грн пені.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки № 127 від 27.04.2012р., позивачем за період з 11.08.2012р. по 16.01.2013р. нараховано 124,37грн. 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку 3 % річних (а.с. 30), арифметично вірний розрахунок 3 % річних, нарахованих за період з 11.08.2012р. по 16.01.2013р. складає 124,37грн. 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 124,37грн. 3 % річних підлягає задоволенню повністю.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 620,26грн. пені та 124,37грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Продуктовий Рай" (01103, м. Київ, Печерський р-н, вул. Німанська, буд. 10, літ. „А", офіс 4; код ЄДРПОУ 21665086) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аврокс" (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, буд. 51, офіс 1; код ЄДРПОУ 20575027) про стягнення 18 200 (вісімнадцяти тисяч двохсот гривень) 10 коп. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № Р-0007663 від 10.12.2012р., № Р-0007662 від 10.12.2012р., № Р-0002393 від 12.07.2012р., № Р-0007665 від 10.12.2012р. та № Р-0007664 від 10.12.2012р. згідно договору поставки № 127 від 27.04.2012р. товар припинити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аврокс" (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, буд. 51, офіс 1; код ЄДРПОУ 20575027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Продуктовий Рай" (01103, м. Київ, Печерський р-н, вул. Німанська, буд. 10, літ. „А", офіс 4; код ЄДРПОУ 21665086) 620 (шістсот двадцять гривень) 26 коп. пені, 124 (сто двадцять чотири гривні) 37 коп. 3 % річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять гривень) 36 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 23.04.2013р.

Суддя П.В. Горбасенко