Постанова

від 16.04.2013 по справі 809/1047/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

               ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД                                                               ПОСТАНОВА                                                       ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ "16" квітня 2013 р.                                                                           Справа № 809/1047/13-a м. Івано-Франківськ   Івано-Франківський  окружний адміністративний суд у складі: Судді Микитюка Р.В. при секретарі  Дущак С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом:     Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі       до відповідача: товариства  з додатковою відповідальністю  "Закарпатсько-Галицьке шляхово-будівельне управління"  в особі Долинського шляхово-будівельного управління про стягнення заборгованості в сумі 24977,59 грн.,-                                                                 ВСТАНОВИВ:            Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі (надалі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Закарпатсько-Галицьке шляхово-будівельне управління" в особі Долинського шляхово-будівельного управління (надалі-відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 24977,59 грн. Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем, в порушення пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не погашено заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2012 року  в сумі 18883,63 грн.; 6093,96 грн. - штраф та нарахована пеня згідно рішення від 28.12.2012 року № 1924. Загальна сума заборгованості складає 24977,59 грн.             Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак направив клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги просила задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся належним чином про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення  поштового відправлення (а.с.22). Відповідач своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався. Частиною 4 ст. 128 КАС України визначено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Судом продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України. Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне. Товариство з додатковою відповідальністю  «Закарпатсько-Галицьке шляхово-будівельне управління» в особі Долинського шляхово-будівельного управління зареєстроване  як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа та згідно п.1 ч.1 ст. 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування  є платником єдиного внеску. Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та інших підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на час їх дії. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Статтею 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" його дію поширено на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. За змістом статті 1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страхувальники є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Частина 2 статті 6 Закону України Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлює обов'язки страхувальників, пункт 1 якої передбачає, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 7 коментованого Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1, на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Згідно вимог частини 5 статті 7 вказаного Закону єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати. Частиною 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Таким чином, суд приходить до переконання, що відповідач у відповідності до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на якого покладено обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до управління Пенсійного фонду. Обов'язок щодо сплати єдиного внеску визначений частиною 8 та 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до вимог яких платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати такий внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. В судовому засіданні встановлено, що відповідачем самостійно розраховані суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2012 року в сумі 18883,63 грн., які ним добровільно не сплачено (а.с.8). Рішенням начальника управління Пенсійного фонду України в Долинському районі  №1924 від 28.12.2012 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до відповідача застосовано штраф  3649,08 грн. та нарахована пеня у розмірі 2444,88 грн., за період з 20.09.2012 року до 26.11.2012 року (а.с. 11). Вказане рішення відповідачем отримано, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення та не оскаржувалось. Таким чином, вказані зобов'язання у встановлений законом строк відповідач не сплатив і на момент розгляду справи заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, по штрафних санкціях та пені складає 6093,96 грн. З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено норми                     частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Доводи позивача про зобов'язання відповідача за єдиним внеском в сумі 6093,96 грн.  підтверджуються копією звіту відповідача за грудень 2012 року про суми  нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України (а.с. 9, 10), розрахунком боргу зі сплати єдиного внеску  станом на 04.03.2013 року  (а.с. 8 ), рішенням № 1924 від 28.12.2012 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (а.с. 11), розрахунком фінансової санкції та пені, картками особового рахунку  платника єдиного внеску, корінцем вимоги від 04.02.2013 року.    Стаття 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює відповідальність страхувальників, частиною 1 якої передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. За змістом частини 2 статті 106 вказаного вище Закону передбачає, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (надалі – недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Частиною 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначаються фінансові санкції, які уповноважені застосовувати виконавчі органи Пенсійного фонду до страхувальників, пункт 2 якої передбачає, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу. Відповідно до пункту 9.3.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за № 21-1 (надалі - Інструкція) розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника. При застосуванні штрафів приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період. Відповідно до частини 13 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пені та штрафів підлягають сплаті страхувальником протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. На підставі частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Відповідачу 09.02.2013 року пенсійним органом надсилалася вимога форми NЮ-7.18.У від 04.02.2013 року про сплату боргу в сумі 120835,67 грн.., однак вона залишена відповідачем без повного виконання. Факт отримання відповідачем вказаної вимоги підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.      Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. Відповідно до пункту 2.2. Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України за № 11-2 від                 27.06.2002 року, Управління відповідно до покладених на них завдань забезпечують додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших коштів, що надходять до бюджету Фонду відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум страхових внесків та інших платежів. Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов  таким, що підлягає до задоволення. На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-                                                                 ПОСТАНОВИВ: Позов задовольнити повністю. Стягнути з товариства  з додатковою відповідальністю  "Закарпатсько-Галицьке шляхово-будівельне управління"  в особі Долинського шляхово-будівельного управління, 77541, урочище Толока, 3, с. Новоселиця, Долинський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 33614786 на користь управління Пенсійного фонду України в Долинському районі заборгованість по сплаті  єдиного внеску  на загальнообов'язкове  державне соціальне страхування  за грудень 2012 року, застосованих штрафних санкцій та нарахованої пені згідно рішення від 28.12.2012 року №1924 в сумі 24977 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот сімдесят сім) гривень 59 копійок. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.            Суддя:                                                                                        Микитюк Р.В.                                  Постанова складена в повному обсязі 22.04.2013 року.