Постанова

від 05.12.2006 по справі 4/1005-7/150 (4/2483-5/164)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/1005-7/150 (4/2483-5/164)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

05.12.06                                                                                           Справа  № 4/1005-7/150 (4/2483-5/164)Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                           Д.Новосад

суддів                                      О.Михалюк

                                           Г.Мельник

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ „Золочівагро”, с.Ясенівці Золочівського району Львівської області   

на рішення господарського суду Львівської області від 12.10.06  

у справі № 4/1005-7/150 (4/2483-5/164)

за позовом: ЗАТ „Управління будівництва РАЕС”, м.Кузнецовськ Рівненської  області  

до відповідача: ТзОВ „Золочівагро”, с.Ясенівці Золочівського району Львівської області   

про          стягнення 68 077,84 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Полюхович В.В. –предст. (довір. № 01-66 від 27.01.06);

від відповідача: Янків І.М. –предст. (довір. № 2 від 01.01.06).

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.10.06 у справі № 4/1005-7/150(4/2483-5/164) (суддя Б.Білоус) задоволено позовні вимоги ЗАТ «Управління будівництва РАЕС»до ТзОВ „Золочівагро”: стягнено з відповідача на користь позивача 56 848, 11 грн. боргу, 7 289, 02 грн. пені, 3 940, 71 грн. інфляційних та річних, 680, 78 грн. державного мита по справі і 340, 40 грн. державного мита по касаційній скарзі та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З даним рішенням не погоджується відповідач - ТзОВ „Золочівагро”, оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неповноти з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, а також порушення господарським судом Львівської області при його винесенні норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 4, 9, 925 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 4, 7, п. 1 ч. 2 ст. 55, ст. 223, ч. 1 ст. 306, ч. 5 ст. 315  ГК України, зазначаючи при цьому про пропуск позивачем строку позовної давності.

На підставі наведеного скаржник просить рішення господарського суду Львівської області від 12.10.06 у справі № 4/1005-7/150(4/2483-5/164) скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ЗАТ «Управління будівництва РАЕС»у задоволенні позову.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.06 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 05.12.06.

Позивач у справі –ЗАТ «Управління будівництва РАЕС»з доводами апеляційної скарги не погоджується з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, наголошує на тому, що, як зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 01.03.06 у справі № 4/2483-5/164, в якій зазначено, що у відповідності до ч. 3 ст. 925 ЦК України до вимог , що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів). На підставі наведеного позивач просить рішення господарського суду Львівської області від 12.10.06 у справі № 4/1005-7/150(4/2483-5/164) залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

В судовому засіданні 05.12.06 представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, засухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Львівської області від 12.10.06 у справі № 4/1005-7/150(4/2483-5/164) слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного:

Як вірно встановлено місцевим господарським судом Львівської області, у відповідності до укладеного між ТзОВ «Золочівагро»та Автотранспортним парком ЗАТ «Управління будівництва РАЕС»договору № 35 від 21.09.04 про надання послуг по перевезенню вантажів перевізник (структурний підрозділ позивача) зобов'язався надавати, а замовник (відповідач) - оплачувати послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом відповідно до погодженого сторонами плану перевезень вантажу.

На підставі наявних в матеріалах справи належних документальних доказів (акт взаємозвірки між сторонами від 28.12.04, яким підтверджено факт надання позивачем відповідачу послуг на суму 56 848, 11 грн., супровідний лист про направлення відповідачу рахунків на оплату вказаних послуг № 494 від 30.12.04) суд першої інстанції вірно встановив те, що зобов'язання за договором № 35 від 21.09.04 перевізником належним чином виконано. Встановлено місцевим господарським судом при розгляді спору і те, що у строк, встановлений п. 3.2 договору № 35 від 21.09.04, відповідач не виконав, оплату наданих позивачем послуг не провів.

Посилання скаржника на те, що сума основного боргу встановлена господарським судом на підставі акту звірки від 28.12.04, підписаного бухгалтерами сторін, є безпідставним, оскільки сума основного боргу належним чином підтверджена наявними в матеріалах справи подорожніми листами (арк. спр. 12-26), товаро-транспортними накладними (арк. спр. 27-50), які є основним доказом здійснення перевезення на вказану у рішенні суду першої інстанції суму 56 848, 11 грн.

Місцевий господарський суд при розгляді спору вірно встановив, що відповідач (замовник за договором) зобов'язань, взятих на себе в установлений п. 3.2 договору строк - три банківських дні з дня отримання рахунків, суму боргу не сплатив. Не подано скаржником доказів в підтвердження факту виконання зобов'язань за договором і при розгляді апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.

Щодо посилань скаржника на ч. 5 ст. 315 ГК України, якою встановлено шестимісячний строк для пред'явлення перевізником до вантажовідправників позовів, що випливають з перевезення, то колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що при розгляді спору господарський суд вірно застосував до спірних правовідносин ч. 3 ст. 925 ЦК України, якою встановлено, що до вимог, що випливають з договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), оскільки ч. 2 ст.4 ЦК України встановлено, що Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Якщо суб'єктом права законодавчої ініціативи до Верховної Ради подається проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу також на постанову Вищого господарського суду України від 01.03.06 у справі № 4/2483-5/164, в якій суд касаційної інстанції звернув увагу на терміни позовної давності, встановлені ч. 3 ст. 925 ЦК України.

Суд першої інстанції належним чином дослідив також момент початку перебігу строку позовної давності, яким є день, наступний за третім банківським днем з дня отримання відповідачем рахунків на оплату наданих позивачем послуг, які позивачем були надіслані відповідачу супровідним листом № 494 від 30.12.04. Тобто, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позивач, подавши позов до суду 05.10.05, строк позовної давності, встановлений ч. 3 ст. 925 ЦК України, не пропустив.

На підставі наведеного колегія суддів вважає вірним висновок, викладений в оскаржуваному рішенні, про законність та обґрунтованість позовних вимог ЗАТ «Управління будівництва РАЕС»в частині стягнення 56 848, 11 грн. боргу за договором № 35 від 21.09.04.

Погоджується колегія суддів і з висновком про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі –7 289, 02 грн. також підлягають задоволенню, оскільки обов'язок сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у випадку порушення замовником термінів оплати наданих послуг погоджений сторонами п. 4.2 договору № 35 від 21.09.04.

На підставі ст. 625 ЦК України суд першої інстанції вірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача встановленого індексу інфляції за час прострочення виконання грошового зобов'язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми, що складає –3 940,71 грн.

Інші посилання скаржника також є безпідставними, належним чином досліджувалися судом при розгляді спору, а відтак, беручи до уваги положення ст. 33 ГПК України, у відповідності до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ЗАТ «Управління будівництва РАЕС».

          Отже, враховуючи вищенаведене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 12.10.06 у справі № 4/1005-7/150(4/2483-5/164) відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному процесуальному та матеріальному законодавстві, зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, належним чином досліджені судом першої інстанції, висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, не спростовують, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В:

1.          Рішення господарського суду Львівської області від 12.10.06 у справі № 4/1005-7/150(4/2483-5/164) залишити без змін, в задоволенні апеляційної скарги –відмовити.

2.          Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

3.          Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.

Головуючий-суддя                              Д.Новосад

Суддя                                         О.Михалюк

Суддя                                         Г.Мельник