Постанова

від 18.04.2013 по справі 07/925/4/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2013 р. Справа№ 07/925/4/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

від позивача: Кукуленко О.Д.;

від відповідача: Алексєєнко Б.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Кооперативу з газопостачання "Лівобережний"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 12.02.2013р.

у справі №07/925/4/13-г (суддя Дорошенко М.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Уманьгаз"

до Кооперативу з газопостачання "Лівобережний"

про спонукання укласти договір

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Уманьгаз" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Кооперативу з газопостачання "Лівобережний" (далі - відповідач) про спонукання останнього укласти договір про користування газопроводом середнього тиску на умовах, визначених у запропонованому позивачем проекті договору від 19.09.2012р. №08/117/12.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не відреагував на пропозицію позивача щодо укладення договору у встановлений в ст. 181 Господарського кодексу України строк, хоча обов'язковість укладення договору між сторонами передбачена чинним законодавством для забезпечення безпечної експлуатації газопроводу.

Відповідач визнав позов в частині вимог про зобов'язання сторін укласти договір про користування газопроводом середнього тиску на умовах запропонованого позивачем проекту такого договору від 19.09.2012р. №08/117/12, але з обов'язковим врахуванням викладених відповідачем у відзиві на позов змін та доповнень до цього проекту договору. При цьому, відповідач надав згоду на передачу до суду неврегульованих сторонами розбіжностей щодо окремих умов проекту договору від 19.09.2012р. №08/117/12, запропонованого позивачем.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.02.2013р. у справі №07/925/4/13-г позов було задоволено частково, зобов'язано відповідача укласти з позивачем договір про користування газопроводом середнього тиску на умовах, визначених у запропонованому позивачем проекті такого договору від 19.09.2012р. №08/117/12 за винятком першого та другого абзаців п.5.2.1, п.5.2.3, п.5.3.2, п.5.3.3, п.5.4.3, п.9.4 та п.9.7 цього договору, які викладено у редакції з урахуванням пропозицій відповідача та висновків господарського суду. Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 715,33 грн. витрат на сплату судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2013р. у справі №07/925/4/13-г, а саме: п.4.3 викласти у запропонованій відповідачем редакції та доповнити розділ 4 договору пунктом 4.4 в редакції відповідача; абзац 2 п.5.2.1, п.5.5.3 договору виключити. В іншій частині рішення залишити без змін.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:

- виключення п.5.5.3 договору було погоджено сторонами, про що свідчать пояснення позивача від 06.02.2013р.;

- пропозиція відповідача про виключення абзацу 2 п.5.2.1 договору безпідставно залишена судом без задоволення з посиланням на те, що технічна, дозвільна, правовстановлююча та бухгалтерська документація необхідна позивачу для експлуатації газопроводу. Однак надання названої документації в оригіналах не передбачена чинним законодавством України;

- по п.4.3 договору судом не було визначено сторону договору, яка має нести витрати по виконанню поточного і капітального ремонту, що в подальшому лише призведе до виникнення спорів між сторонами з цього приводу;

- по доповненню договору п.4.4 суд фактично дійшов висновку про те, що позивач має безоплатно, з метою отримання прибутку, використовувати у своїй господарській діяльності майно, яке належить відповідачу, а останній, не отримуючи жодного прибутку, має нести витрати на ремонт такого майна, що є неприйнятним та суперечить вимогам п.6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України в частині справедливості, добросовісності та розумності умов договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.04.2013р.

В судовому засіданні 08.04.2013р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2013р. у справі №07/925/4/13-г змінити, а саме: п.4.3 викласти у запропонованій відповідачем редакції та доповнити розділ 4 договору пунктом 4.4 в редакції відповідача; абзац 2 п.5.2.1, п.5.5.3 договору виключити. В іншій частині рішення залишити без змін.

В судовому засіданні 08.04.2013р. представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, за винятком того, що між сторонами було досягнуто згоди відносно виключення з тексту запропонованого позивачем проекту договору пункту 5.5.3. В іншій частині вимоги апеляційної скарги відповідача просив суд залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 08.04.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 18.04.2013р.

В судовому засіданні 18.04.2013р. представник відповідача підтримав пояснення, надані у попередньому судовому засіданні, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 18.04.2013р. представник позивача також підтримав раніше надані пояснення, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні 18.04.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Господарським судом Черкаської області розглядалась справа №09/5026/624/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Уманьгаз» до Кооперативу «Лівобережний», за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - сектору Національної комісії регулювання електроенергетики України, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики у Черкаській області та Маньківської селищної ради про зобов'язання передати у користування газопровід та усунення перешкод у користуванні газопроводом.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.06.2012р. у справі №09/5026/624/2012 позов було задоволено частково, визнано за Публічним акціонерним товариством «Уманьгаз» право користування підземним газопроводом середнього тиску із поліетиленових труб в смт. Маньківка, масив «Лівобережний» протяжністю 28 км 191 м, збудований кооперативом «Лівобережний» для здійснення технічного обслуговування та постачання природного газу за регульованим тарифом. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2012р. рішення Господарського суду Черкаської області від 19.06.2012р. у справі №09/5026/624/2012 було скасовано в частині визнання за Публічним акціонерним товариством «Уманьгаз» право користування підземним газопроводом середнього тиску із поліетиленових труб в смт. Маньківка, масив «Лівобережний» протяжністю 28 км 191 м, збудований кооперативом «Лівобережний» для здійснення технічного обслуговування та постачання природного газу за регульованим тарифом. У задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання кооперативу «Лівобережний» передати в постійне користування Публічного акціонерного товариства «Уманьгаз» газопровід середнього тиску протяжністю 28 км 191 м, збудований кооперативом «Лівобережний» та розташований у смт. Маньківка, Черкаської області було відмовлено. В решті - рішення суду залишено без змін.

Переглядаючи рішення місцевого господарського суду у справі №09/5026/624/2012, Київським апеляційним господарським судом було встановлено наступні обставини:

- кооператив «Лівобережний», як юридична особа, створений у березні 2003 року на засадах добровільного об'єднання громадян, жителів смт. Маньківка, які виявили бажання своєю особистою працею і за рахунок особистих коштів взяти участь в будівництві розподільчих газових мереж для газифікації житлових будинків;

- кооперативом «Лівобережний» побудовано підземний газопровід середнього тиску із поліетиленових труб в смт. Маньківка, масив «Лівобережний» протяжністю 28 км 191 м за рахунок коштів населення;

- приймальною комісією підписано акт приймання закінченого будівництвом об'єкту системи газопостачання - підземного газопроводу середнього тиску із поліетиленових труб в смт. Маньківка масив «Лівобережний», початок робіт - 14.05.2003р., закінчення робіт - 20.10.2003р. Цей газопровід є об'єктом права власності кооперативу «Лівобережний»;

- газопровід кооперативу «Лівобережний» функціонує за його цільовим призначенням, по ньому здійснюється постачання природного газу до житлових будинків членів цього кооперативу Публічного акціонерного товариства «Уманьгаз», яке здійснює ліцензійну господарську діяльність з розподілення та постачання природного газу споживачам.

Відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З урахуванням наведеної правової норми, обставини, встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2012р. у справі №09/5026/624/2012, не підлягають повторному доведенню при вирішенню спору у справі №07/925/4/13-г.

Позивач звернувся до відповідача з листом №2130 від 19.09.2013р., в якому запропонував відповідачу протягом 20-ти днів підписати проект договору користування газопроводом середнього тиску, 2 примірника якого були додані до листа.

Відповідач проект договору не підписав, але у відповіді на пропозицію позивача надіслав лист №7 від 08.10.2012р. із переліком змін та доповнень, які на думку відповідача, мають бути внесені до проекту договору.

Позивач не погодився із запропонованими відповідачем змінами та доповненнями і звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача укласти договір про користування газопроводом середнього тиску на умовах, визначених у запропонованому позивачем проекті договору від 19.09.2012р. №08/117/12.

Місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги частково, зобов'язавши відповідача укласти з позивачем договір про користування газопроводом середнього тиску на умовах, визначених у запропонованому позивачем проекті такого договору від 19.09.2012р. №08/117/12 за винятком першого та другого абзаців п.5.2.1, п.5.2.3, п.5.3.2, п.5.3.3, п.5.4.3, п.9.4 та п.9.7 цього договору, які були викладені в редакції, з урахуванням пропозицій відповідача та висновків суду.

Київський апеляційний господарський суд частково погоджується з висновками місцевого господарського суду, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

В ч.1 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Загальний порядок укладання господарських договорів наведений в ст. 181 Господарського кодексу України, згідно з якою господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 646 Цивільного кодексу України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної позиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з нормами ст. 71 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції Закону України від 22.06.2012р. №5021-VI, який набрав чинності з 01.01.2013р.) встановлено, що власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов'язані забезпечити надійну та безпечну експлуатацію Єдиної газотранспортної системи України згідно з вимогами законодавства та правилами технічної експлуатації. У разі невиконання зазначених вимог власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов'язані передати належні їм складові Єдиної газотранспортної системи України у власність, господарське відання чи користування газотранспортному або газорозподільному підприємству чи укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію таких складових. Експлуатація Єдиної газотранспортної системи України здійснюється виключно газотранспортними або газорозподільними підприємствами.

В процесі судового розгляду було встановлено, що у 2012 році законодавство не передбачало обов'язковості укладення сторонами договору про користування позивачем газопроводом відповідача. Однак сторони дійшли згоди щодо необхідності укладення такого договору.

Як уже зазначалось вище, листом №2130 від 19.09.2013р. позивач запропонував відповідачу підписати проект договору користування газопроводом середнього тиску, але враховуючи розбіжності, які виникли у сторін відносно окремих умов договору (лист відповідача №7 від 08.10.2012р.), останній так і не був укладений.

За згодою сторін спір щодо визначення умов та укладання договору було передано на вирішення до Господарського суду Черкаської області.

Дослідивши пояснення сторін та їх пропозиції щодо окремих умов договору про користування газопроводом середнього тиску, наведених в запропонованому позивачем проекті договору від 19.09.2012р. №08/117/12, судом було встановлено наступне.

Запропонована позивачем редакція п.4.3 проекту договору не визначає, хто із сторін має нести витрати на поточний і капітальний ремонт газопроводу, а лише передбачає що вартість цих робіт має визначатися сторонами за окремими договорами, що не суперечить чинному законодавству і не порушує права та інтереси відповідача. Натомість пропозиція відповідача виключити з п.4.3 проекту договору слова «поточного та капітального ремонту» є безпідставною, оскільки залишає неврегульованим питання про порядок визначення вартості поточного і капітального ремонту.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, пропозиція відповідача про доповнення розділу 4 проекту договору пунктом 4.4, не може бути прийнята, оскільки вона не відповідає предмету і меті договору. Передача відповідачем позивачу газопроводу в користування має на меті забезпечити його безпечну експлуатацію за цільовим призначенням у відповідності з вимогами чинного законодавства. З урахуванням викладеного, позивач повинен нести лише витрати на ремонт газопроводу для забезпечення його безпечної експлуатації у межах строку дії договору і проведення його технічного обслуговування.

Чинне законодавство не містить вимог про обов'язковість при передачі майна в безоплатне користування передавати його на баланс користувача. Для визначення у договорі конкретного строку підписання акту приймання-передачі газопроводу в користування відсутні будь-які підстави, враховуючи, що день підписання такого акту не повинен передувати фактичному дню передачі і приймання газопроводу в користування, отже пропозиція відповідача відносно 1-го абзацу п.5.2.1 проекту договору є обґрунтованою. Натомість безпідставною є пропозиція відповідача виключити 2-ий абзац з п.5.2.1 проекту договору в частині, що стосується виключення із цього пункту зобов'язання відповідача передати позивачу технічну, дозвільну, правовстановлюючу документацію на газопровід з огляду на необхідність цих документів для експлуатації відповідачем газопроводу позивача.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що запропонована позивачем редакція п.5.2.3 проекту договору не виключає права відповідача вимагати від позивача до надання попередньої згоди на невідокремлювальні поліпшення газопроводу обґрунтованого висновку (припису, рекомендацій і таке інше) відповідного контролюючого органу відносно необхідності таких поліпшень. За таких обставин, пропозиція відповідача по названому пункту проекту договору не суперечить пропозиції позивача, а лише конкретизує умови надання ним попередньої згоди на невідокремлювальні поліпшення газопроводу, у зв'язку з чим може бути включена до умов договору.

Оскільки відповідач, як власник газопроводу, має право знати інформацію стосовно використання, експлуатації, ремонту, реконструкції, відновлення та технічного переозброєння газопроводу, вартості цих робіт та використаних при цьому матеріалів, пропозиції відповідача про доповнення розділу 5 проекту договору п.5.3.2 та п.5.3.3 є обґрунтованими.

Пропозиція відповідача про доповнення розділу 5 проекту договору п.5.4.3 відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема, ст. ст. 22, 623 Цивільного кодексу України та ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, а тому правомірно визнана місцевим господарським судом обґрунтованою.

З умов п.9.4 проекту договору в запропонованій позивачем редакції вбачається, що позивач намагається встановити не підстави припинення зобов'язань за цим договором, а підстави для його дострокового розірвання, окрім тих, які передбачені законодавством. Дві перші із вказаних у цьому пункті підстав повністю узгоджуються з вимогами чинного законодавства, а третя - суперечить п.5.2.1 проекту договору в редакції позивача, у зв'язку з чим п.9.4 договору має бути викладений в редакції місцевого господарського суду, яка передбачає наступне:

"Підставами для дострокового припинення цього договору є: створення "Стороною 1" власної спеціалізованої служби газового господарства по обслуговуванню "Майна"; укладення "Стороною 1" угоди на технічне обслуговування "Майна" з іншим спеціалізованим підприємством газового господарства та надання підтверджуючих цю подію документів; передачі "Стороною 1" "Майна" Стороні 2" у власність, або у повне господарське відання".

Доводи відповідача про необхідність виключення з 1-го абзацу п.9.7 проекту договору слів «Реорганізація будь-якої з «Сторін» або» є безпідставними, оскільки у відповідності до ст. 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом його реорганізації передбачає правонаступництво утворених внаслідок реорганізації суб'єктів господарювання. Натомість пропозиція відповідача про доповнення п.9.7 проекту договору абзацом такого змісту: «Припинення, ліквідація та реорганізація «Сторони 2» або інші обставини, що тягнуть за собою припинення здійснення «Стороною 2» ліцензійної діяльності є підставою для припинення Договору», як така, що уточнює перший абзац вказаного пункту проекту договору, є обґрунтованою, оскільки у разі припинення ліцензійної діяльності позивача він буде не вправі здійснювати експлуатацію газопроводу внаслідок чого втрачається сенс у договорі користування позивачем газопроводом відповідача.

Сторонами не надано належних та допустимих доказів на спростування вищевикладених обставин.

Однак при цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що поза увагою місцевого господарського суду було залишено згоду сторін відносно виключення з умов проекту договору від 19.09.2012р. №08/117/12 пункту 5.5.3. Пропозиція відповідача з цього приводу викладена у відзиві на позов, а прийняття пропозиції позивачем (погодження) - в письмових поясненнях від 06.02.2013р. - том справи - 1, аркуші справи - 47-48, 62-64).

Виключення із запропонованого позивачем проекту договору від 19.09.2012р. №08/117/12 пункту 5.5.3 не суперечить вимогам діючого законодавства, а також не порушує прав і охоронюваних законом інтересів сторін та/або інших осіб.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір про користування газопроводом середнього тиску на умовах, визначених у запропонованому позивачем проекті договору від 19.09.2012р. №08/117/12, за винятком першого та другого абзаців п.п.5.2.1, 5.2.3, 5.3.2, 5.3.3, 5.4.3, 9.4, 9.7 цього договору, які слід викласти у редакції з урахуванням пропозицій відповідача та висновків господарського суду, а також за винятком п.5.5.3, який має бути виключено з умов проекту договору.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги частково підтвердились під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищенаведені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2013р. у справі №07/925/4/13-г має бути змінено, а із запропонованого позивачем проекту договору від 19.09.2012р. №08/117/12 підлягає виключенню пункт 5.5.3. В іншій частині рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін.

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на сторін порівну, а саме по 286,75 грн.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням ставок судового збору, які діяли на дату звернення відповідача з апеляційною скаргою, при поданні скарги підлягав сплаті судовий збір у сумі 573,50 грн. Натомість, з доданої до апеляційної скарги квитанції №2363559 від 22.02.2013р. вбачається, що відповідачем був сплачений судовий збір у сумі 575,00 грн., тобто у більшому розмірі, ніж встановлено діючим законодавством.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 9 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, надмірно сплачений відповідачем судовий збір у сумі 01,50 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Кооперативу з газопостачання "Лівобережний" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2013р. у справі №07/925/4/13-г змінити, виключивши із запропонованого позивачем проекту договору від 19.09.2012р. №08/117/12 пункт 5.5.3.

3. В іншій частині рішення Господарського суду Черкаської області від 12.02.2013р. у справі №07/925/4/13-г залишити без змін.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Уманьгаз" на користь Кооперативу з газопостачання "Лівобережний" 286,75 грн. (двісті вісімдесят шість гривень 75 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів сторін.

6. Повернути Кооперативу з газопостачання "Лівобережний" (код ЄДРПОУ 33625269) з Державного бюджету України 01,50 грн. (одну гривню 50 копійок) надмірно сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, перерахованого згідно з квитанцією №2363559 від 22.02.2013р.

7. Матеріали справи №07/925/4/13-г повернути до Господарського суду Черкаської області.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Новіков М.М.

Мартюк А.І.