Ухвала

від 08.04.2013 по справі 6/339

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 6/339 08.04.13

За скаргою дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

На дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України

У справі

за позовом дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

До публічного акціонерного товариства «Київенерго»

Про стягнення 36230609,31 грн.

Суддя Ковтун С. А.

Представники учасників процесу:

від скаржника Нестерчук А.П. (за дов.)

від боржника Кардашевська Т. В. (за дов.)

від органу виконання рішень не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулась з позовом дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - Компанія) до акціонерної енергопостачальної компанії (далі - АЕК) «Київенерго» про стягнення за договором на постачання природного газу № 06/08-2047 БО-41 від 16.10.2008 р. 36230609,31 грн., а саме: 29678667,13 грн. основного боргу, 3015708,72 грн. пені, 2649109,76 грн. інфляційної складової боргу, трьох процентів річних в розмірі 887123,70 грн.. Крім того сторона просить покласти на відповідача судові витрати (25500 грн. державного мита та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Ухвалою суду від 02.07.2010 р. було порушено провадження у справі № 6/339.

Рішенням суду від 10.10.2011 р. позов задоволено частково. Зокрема, вирішено стягнути з публічного акціонерного товариства «Київенерго» на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 2649109,76 грн. індексу інфляції, 887123,70 грн. трьох процентів річних, 301570,87 грн. пені, 25500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Припинено провадження в частині вимог про стягнення 29678667,13 грн. боргу. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2012 р. рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 р. залишено без змін.

21.12.2011 р. видано відповідний наказ.

Ухвалою суду від 17.09.2012 р. визнано наказ господарського суду міста Києва № 6/339 від 21.12.2011 р. в частині стягнення 2649109,76 грн. індексу інфляції, 887123,70 грн. трьох процентів річних, 301570,87 грн. пені таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2012 р. вказану ухвалу скасовано.

Поставною Вищого господарського суду України від 20.12.2012 р. скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2012 р., ухвалу місцевого суду залишено без змін.

Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулася до суду з скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, в якій просить визнати неправомірними дії органу виконання рішень, які полягають у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.02.2013 р. № 31407398 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 21.12.2011 р. у справі № 6/339; визнати незаконною постанову органу виконання рішень про закінчення виконавчого провадження від 13.02.2013 р. № 31407398; зобов'язати державного виконавця відновити виконавче провадження та вжити всіх заходів для фактичного повного виконання рішення суду. За твердженням скаржника, виконавче провадження закінчено передчасно, оскільки рішення повністю не виконано.

Ухвалою суду від 28.03.2013 р. розгляд скарги призначено на 08.04.2013 р..

Обґрунтовуючи доводи щодо невиконання рішення суду, представник стягувача у судовому засіданні послався на наявність несплаченого державного мита, стягнутого за рішенням суду.

Заперечуючи проти задоволення скарги представник боржника надав суду документи, які, на його думку, свідчать про припиненням зобов'язань зарахуванням.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ст. 116 ГПК України).

На виконанні у відділі примусового виконання рішень державної виконавчої служби України (далі - ВПВР ДВСУ) знаходився наказ господарського суду міста Києва від 21.12.2011 р. у справі № 6/339 про стягнення з ПАТ «Київенерго» 2649109,76 грн. індексу інфляції, 887123,70 грн. трьох процентів річних, 301570,87 грн. пені, 25500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 17.09.2012 р. визнано наказ господарського суду міста Києва № 6/339 від 21.12.2011 р. в частині стягнення 2649109,76 грн. індексу інфляції, 887123,70 грн. трьох процентів річних, 301570,87 грн. пені таким, що не підлягає виконанню.

13.02.2013 р. Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 31407398, яка винесена на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 та ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» та мотивована тим, що наказ господарського суду міста Києва від 21.12.2011 р. у справі № 6/339 в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних визнано таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого видано виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

В свою чергу, в силу ч. 4 ст. 117 ГПК України, в залежності від стану існуючого обов'язку боржника, наказ суду може бути визнано таким, що не підлягає виконанню повністю чи частково.

Отже, виходячи з даних правових конструкцій, підставою для застосування п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» є визнання судом наказу таким, що не підлягає виконанню повністю.

У той же час, наказ в частині стягнення 25500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу залишився чинним та його не було визнано таким, що не підлягає виконанню.

Також на момент винесення оскаржуваної постанови відсутні були дані про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Зокрема, згідно зі ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Способом та порядком є визначені виконавчим документом заходи виконання, які, в даному випадку, полягають у стягненні грошової суми. Таким чином, доказами фактичного виконання рішення згідно з наказом суду є документи про сплату коштів, які містять відповідне цільове призначення. Інші способи погашення належних до стягнення сум, які не передбачені виконавчим документом, у тому числі і шляхом зарахування, свідчать про настання обставин, при наявності яких наказ може бути визнано таким, що не підлягає виконанню, що не відноситься до компетенції державного виконавця.

З огляду на викладене, відсутні обставини, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» для закінчення виконавчого провадження, що свідчить про те, що постанова від 13.02.2013 р. № 31407398 є незаконною.

Як зазначено в п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне задовольнити скаргу дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України задовольнити.

Визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, які полягають у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.02.2013 р. №31407398 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 21.12.2011 р. у справі № 6/339.

Визнати незаконною постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про закінчення виконавчого провадження від 13.02.2013 р. №31407398.

Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відновити виконавче провадження та вжити всіх заходів для фактичного повного виконання рішення суду.

Суддя С. А. Ковтун