Рішення

від 16.04.2013 по справі 911/618/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2013 р. Справа № 911/618/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОтВет",

04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 62, оф. 17

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОРДА ГРУП",

07400, Київська область, м. Бровари, вул. Степана Разіна, 7

07400, Київська область, м. Бровари, б-р. Незалежності, 14а

про стягнення 55 722,19 грн.

за участю представників:

позивача - 1) Магас А.І. (довіреність від 11.03.2013 № б/н);

2) Годжаєва О.В. (довіреність від 11.03.2013 № б/н);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ОтВет" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОРДА ГРУП" (далі - відповідач) про стягнення 69 569,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.03.2013.

У судове засідання 14.03.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 22.02.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 02.04.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8526 від 29.03.2013) позивачем подано заяву про надання додаткових пояснень, в якій, крім того, заявлено клопотання про витребування доказів у Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8527 від 29.03.2013) позивачем подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку зі сплатою відповідачем частини основного боргу в розмірі 2 438,00 грн.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8691 від 02.04.2013) позивачем повторно подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку зі сплатою відповідачем частини основного боргу, що підтверджується банківською довідкою від 01.04.2013 № Р1-В345/52/850 на суму 1 809,30 грн. та заявлено остаточні позовні вимоги у розмірі 55 722,19 грн.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 6. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008року".

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 55 722,19 грн., виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

У судовому засіданні 02.04.2013, розглянувши клопотання про витребування доказів, судом встановлено відсутність підстав для його задоволення, з огляду на те, що дане клопотання не відповідає вимогам статті 38 Господарського процесуального кодексу України та суперечить статтям 4 3 , 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання 02.04.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 22.02.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 16.04.2013.

У судовому засіданні 16.04.2012 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.04.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

У позовній заяві стверджується про те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОтВет" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХОРДА ГРУП" (далі - покупець) укладено договір поставки від 09.02.2011 № ХЕМ-24, відповідно до якого позивач зобов'язувався поставити і передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити відповідний товар (далі - Договір).

Позивач в якості доказу поставки товару за вказаним Договором додає до позову оригінали видаткових накладних (Т. 1, а.с. №№ 76-91), на підставі яких ним здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 69 969,07 грн.

Проте, під час розгляду позовної заяви, судом встановлено відсутність спірного Договору в матеріалах справи, у зв'язку з чим, у позивача витребувано оригінал Договору.

У судовому засіданні представником позивача надано усні пояснення щодо неможливості надання Договору суду, оскільки він втрачений позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, ані оригіналу Договору, ані належним чином засвідченої його копії чи витягу з нього, позивачем не надано. Хоча у видаткових накладних, на які посилається позивач у позовній заяві, як на підставу виникнення заборгованості, вказано, що поставка відбувалась саме на виконання вищевказаного Договору.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і відсутності заперечень відповідача проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до змісту статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги із зазначенням доказів, що їх підтверджують.

Крім того, судом враховано правову позицію, викладену в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 про те, що у разі неподання оригіналів документів на вимогу суду, справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України. У даній постанові також звертається увага на те, що суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, судом взято до уваги, що спірні видаткові накладні підписані у двосторонньому порядку представниками сторін, підписи скріплені відбитками печаток сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичними особами - позивачем та відповідачем, факту здійснення господарської операції з поставки товару. До матеріалів справи долучені оригінали зазначених накладних.

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копії податкових накладних, що виписані позивачем на спірні поставки товару.

Податкові накладні, що надано позивачем, складено ним у період з листопада 2011 року по березень 2012 року, тобто, у період дії Податкового кодексу України відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 якого (у редакції, чинній на момент складання даних податкових накладних) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи не викладене, судом оцінюються вказані податкові накладні, що виписані позивачем, як докази того, що позивачем відображені спірні поставки товару у своїх податкових зобов'язаннях.

З метою доведення позовних вимог, позивач вважає, що є необхідним витребування судом у Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції податкові накладні по ПДВ з усіма додатками та реєстри податкових накладних відповідача за період з листопада 2011 року по березень 2012 року, що доведе факт поставки товару, у зв'язку з чим, позивачем подане відповідне клопотання про витребування вказаних доказів.

Позивачем не додано до матеріалів справи реєстру виданих податкових накладних продавця, які передбачені вищезазначеними нормами законодавства і в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України являлися б належними і допустимими доказами отримання відповідачем податкових накладних.

Відповідно до статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 38 Господарського процесуального кодексу України сторона у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Господарським судом враховано правову позицію пленуму Вищого господарського суду України, викладену в підпункті 2.1. пункту 2. постанови від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" стосовно того, що якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК), у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, вправі звернутися до господарського суду з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

З огляду на матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про витребування доказів, з огляду на те, що дане клопотання не відповідає вимогам статті 38 Господарського процесуального кодексу України та суперечить статтям 4 3 , 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначається представником позивача та підтверджується матеріалами справи, до звернення позивача з позовом до суду, відповідач частково оплатив отриманий товар, на загальну суму 10 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 05.03.2013, що засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки (оригінал наявний у матеріалах справи, Т. 1, а.с. №№ 66-68).

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 59 969,49 грн. - різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

У матеріалах справи міститься претензія від 22.01.2013 №2-12/12, в якій позивач вимагав сплатити заборгованість за Договором у розмірі 59 969,49 грн. та додані опис вкладення до цінного листа та квитанція про оплату поштових послуг, як докази надіслання відповідачеві претензії.

На підтвердження наявності заборгованості, позивачем надано суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого заборгованість відповідача станом на 01.01.2012 складала 63 334,66 грн. (копія в матеріалах справи).

Крім того, після порушення провадження у справі, відповідачем частково сплачено спірну заборгованість у загальному розмірі 4 274,30 грн., у зв'язку з чим позивачем зменшено розмір позовних вимог та на підтвердження чого надано банківську довідку від 01.04.2013 № Р1-В345/52/850, що засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки (оригінал у матеріалах справи).

Зменшення розміру позовних вимог прийнято судом, а, відтак, ціну позову становить 55 722,19 грн.

На підтвердження того, що перерахування коштів відповідачем на рахунки позивача здійснювалось на виконання зобов'язань сторін, що вказані в позовній заяві, позивачем до матеріалів справи додано рахунки на оплату, реквізити яких відповідачем зазначались як призначення платежу при перерахуванні спірних коштів. У вказаних рахунках зазначено, що вони складені на підставі спірного Договору, а зазначений у них товар відповідає тому, що зазначений у видаткових накладних, що надані позивачем на підтвердження факту поставки товару.

Враховуючи вищевикладене, суд звертає увагу і на той факт, що між сторонами інших, крім зазначених у позовній заяві, правовідносин немає, що підтверджується доданим до матеріалів справи поясненнями позивача.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі -продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладене, а також ту обставину, що до матеріалів справи не додано текст спірного Договору, суд виходить з того, що факт здійснення господарської операції з оплатної поставки товару підтверджується первинними бухгалтерськими документами - видатковими накладними, де вказується про передачу товару та його вартість, а також банківськими документами про часткову оплату товару, а, оскільки за відсутності Договору немає можливості встановити строк виконання грошового зобов'язання відповідачем, що погоджений сторонами, суд, у відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, вважає, що строк оплати за спірними видатковими накладними виник 04.02.2013, а саме: 22.01.2013 (день надсилання претензії) + 4 дні (пересилання поштового відправлення без урахування вихідних днів, згідно пункту 4.1 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів у редакції наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 08.12.2009 №1267) + 7 днів (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України , якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наведена норма - частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України розміщена у главі 48 Цивільного кодексу України "Виконання зобов'язань" і носить загальний характер, тобто, може бути застосована до будь-яких видів договірних зобов'язань, які виникають у цивільному обороті.

У матеріалах справи міститься копія письмової вимоги до відповідача про сплату заборгованості у сумі 59 969,49 грн. у 7-денний строк з дня отримання цієї вимоги (Т. 1, а.с. № 10). Вимогу направлено на адресу відповідача 22.01.2013, що підтверджено квитанцією та описом вкладення до цінного листа (Т. 1, а.с. №№ 100-101). Відповідач отримання вимоги не заперечив, відзив на позовну заяву не подав, хоча належним чином повідомлений про день, час і місце проведення судових засідань, про що свідчить підпис представника відповідача на рекомендованому повідомленні, що направлене судом, разом з тим, у добровільному порядку, під час розгляду справи, зобов'язання виконав частково, про що судом зазначено вище.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 55 722,19 грн. підлягають задоволенню.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Крім того, позивачем заявлено про відшкодування йому витрат з оплати послуг адвоката у розмірі 9 600,00 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входять, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «КЛМ», в особі директора Магаса Андрія Івановича (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 03.07.2002 № 89) укладено Договір на правову допомогу від 03.12.2012 № 1-12/12. Відповідно до пункту 1.2. вказаного Договору, адвокатське об'єднання надає замовнику юридичні послуги, а саме: підготовка документів, що подаються до суду по справі; представництво позивача у судових установах тощо.

До матеріалів справи додано акт приймання-передачі юридичних послуг від 15.04.2013, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «КЛМ» надало, а позивач прийняв юридичні послуги за договором від 03.12.2012 № 1-12/12, частково, у розмірі 8 000,00 грн., позивачем 12.02.2013 на підставі договору від 03.12.2012 № 1-12/12 перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «КЛМ» 9 600,00 грн. за адвокатські послуги в сумі, що передбачена пунктом 5.1. вказаного договору, що підтверджується копією платіжного доручення від 12.02.2013 № 21, що засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки.

При розгляді питання щодо віднесення вказаної суми витрат на оплату послуг адвоката в судові витрати по даній справі, судом враховано пункт 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" стосовно того, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

На підтвердження витрат на оплату послуг адвоката, позивачем надано договір на правову допомогу від 03.12.2012 № 1-12/12, акт наданих послуг від 15.04.2013, платіжне доручення від 12.02.2013 № 21 на суму 9 600,00 грн., копію свідоцтва адвоката Магаса Андрія Івановича від 03.07.2002 № 89. Згідно протоколів судових засідань, адвокат Магас А.І. брав участь у судових засіданнях 14.03.2013 та 16.04.2013.

Оскільки внесення вищевказаних витрат до складу судових передбачено законом, надання послуг адвокатом та оплата їх позивачем підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про включення витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 9 600,00 грн. до складу судових витрат у даній справі.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 9 600,00 грн. покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОРДА ГРУП" (07400, Київська область, м. Бровари, б-р. Незалежності, 14а, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37495671) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОтВет" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 62, оф. 17, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36355133) 55 722 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 19 коп. основної заборгованості та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору та 9 600 (дев'ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 22.04.2013.

Суддя С.О. Саванчук