Постанова

від 10.04.2013 по справі 12263/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 р. Справа № 12263/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2013р. по справі № 12263/12/2070

за позовом приватного підприємства "Натуральні продукти"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватне підприємство "Натуральні продукти", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив:

- скасувати податкові повідомлення - рішення від 28.04.2012 року № 0003842302 та № 0003872302.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2013р. по справі № 12263/12/2070 адміністративний позов приватного підприємства "Натуральні продукти" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 28.04.2012 року № 0003842302 та № 0003872302. Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Натуральні продукти" (61183, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд. 88, кв. 183, код ЄДРПОУ 36818284) сплачений судовий збір в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2013р. по справі № 12263/12/2070, подав апеляційну скаргу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, порушив норми матеріального права, а саме ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу Україна, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.8.1 п. 138. ст. 138 Податкового кодексу України, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону Україна «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. Крім того, відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що позивачем не доведено реальність операцій, які були здійснені між ним та ТОВ «Промспецконсалтінг», а саме документально не підтверджено наявність основних фондів, виробничих активів, технічного персоналу, складських приміщень, транспортних засобів, які необхідні для зберігання продукції, що в свою чергу свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської економічної діяльності. Договір укладений між позивачем, та ТОВ «Промспецконсалтінг», має ознаки нікчемності та не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому податкові повідомлення-рішення, що винесені на підставі акту перевірки, є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню. Таким чином, просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2013р. по справі № 12263/12/2070 скасувати та прийняти нову постанову, якою ПП "Натуральні продукти" відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Приватне підприємство "Натуральні продукти" зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 18.12.2009 р. за № 1 480 102 0000 045676, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, серія А01 № 423191 (а.с. 18).

Згідно довідки про взяття на облік платників податків № 2738 від 21.12.2009р., ПП "Натуральні продукти" взято на облік в органах державної податкової служби 21.12.2009 р. за № 26793, перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі в м. Харків (а.с. 19).

Приватне підприємство "Натуральні продукти" є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 368182820315, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100263551 від 19.01.2010 р.

З матеріалів справи встановлено, що ДПІ у Київському районі м. Харкова у період з 09.04.2012 року по 10.04.2012 року проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Натуральні продукти" з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Промспецконсалтинг" за листопад-грудень 2010 року, січень-травень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 500/221/36818284 від 17.04.2012 року (а.с. 29, т. 1). Висновками акту перевірки встановлено порушення ПП "Натуральні продукти":

- ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ "Промспецконсалтинг", за листопад - грудень 2010 року, січень - травень 2011 року;

- пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 138.8.1 п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток на загальну суму 113682 грн., у тому числі за IV квартал 2010 р. на суму 25798 грн., за І квартал 2011 р. на суму 50292 грн., за II квартал 2011р. на суму 37592 грн.;

- пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, на загальну суму 93561 грн., у тому числі за листопад 2010 р. на суму 4017 грн., за січень 2011 р. на суму 1079 грн., за лютий 2011р. на суму 47349грн., за квітень 2011 р. на суму 38884 грн. за травень 2011 р. на суму 2232 грн.

На підставі висновків акта перевірки № 500/221/36818284 від 17.04.2012 року ДПІ у Київському районі м. Харкова прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0003842302 від 28.04.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 120133 грн., у т.ч. за основним платежем 113682 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6451 грн.;

- № 0003872302 від 28.04.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 94566 грн., у т.ч. за основним платежем 93561 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1005 грн.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності прийняття податкових повідомлень - рішень, оскільки надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесенні ТОВ "Натуральні продукти" витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та висновки суду не відповідають обставинам справи.

Порядок обчислення податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість на час виникнення спірних правовідносин за період 2010 р. регулювалися Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України "Про податок на додану вартість" та з 2011 р. Податковим кодексом України.

Згідно ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В підпункті 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України "Про ПДВ" встановлено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення щодо порядку обчислення і сплати податку на додану вартість та податку на прибуток врегульовано Податковим кодексом України який набрав чинності з 01.01.2011р.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

В п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття оскаржених податкових повідомленнь-рішеннь були господарські відносини позивача з ТОВ "Промспецконсалтинг", які здійснювалися на підставі договору купівлі-продажу № 09/11-01 від 09.11.2010 року (а.с. 75-76 том 1). За умовами даного договору продавець (ТОВ "Промспецконсалтинг"), зобов'язується передати покупцю (ПП "Натуральні продукти"), а покупець прийняти та сплатити переданий товар - продукти харчування в кількості та за ціною згідно рахунків - фактур, з урахуванням ПДВ 20%. (п. 1.1 договору). Згідно п. 3.2 договору, на кожну партію товару повинен бути виставлений окремий рахунок з зазначенням кількості, найменування продукції, вартості. Товар вважається поставленим з моменту підписання уповноваженими представниками покупця документів, підтверджуючих здачу-приймання товару.

В матеріалах справи містяться копії рахунків-фактур № 377 від 09.11.2010р., №385 від 24.11.2010р., № 15/12/01 від 15.12.2010р., № 17/12/02 від 17.12.2010р., № 11/01/1 від 11.01.2011 р., № СФ-0000187 від 02.02.2011р., № 203 від 01.03.2011р., № 305 від 01.04.2011р., а також копії видаткових накладних № 377 від 09.11.2010 року, № 385 від 24.11.2010 року, № 15/12/01 від 15.12.2010 року, № 17/12/02 від 17.12.2010 року, № 11/01/1 від 11.01.2011 року, № РН-0000187 від 02.02.2011 року, № 203 від 01.03.2011 року, № 307 від 01.04.2011 року та оборотно - сальдова відомість по рахунку (а.с. 77-78, 81-82, 85-86, 89-90, 93-94, 97-100, 104-105, 108-109, 187-191). Оглянувши дані документи колегія суддів зазначає, що у видаткових накладних не вказано прізвища та посаду особи яка отримала вказаний товар, крім того, в деяких видаткових накладних вказано, що товар отриманий за довіреністю, проте у видаткових накладних не зазначено ні номера ні дати довіреності (вказано лише за дов.№ … від…).

ТОВ «Промспецконсалтинг» були виписані податкові накладні від 09.11.2010р. б/н., від 24.11.2010р. б/н, від 15.12.2010р. б/н, від 17.12.2010р. № 2665, від 11.01.2011р. №214, від 02.02.2011р. б/н, від 01.03.2011р. б/н., від 01.04.2011р. б/н. (а.с. 80, 84, 88, 92, 96, 102-103, 107, 111).

На підтвердження факту перевезення придбаного товару ТОВ "Натуральні продукти" надано копії товарно-транспортних накладних від 09.11.2010 р., 24.11.2010 р., 15.12.2010 р., 17.12.2010р., 11.01.2011р., 02.02.2011р., 01.03.2011р., 01.04.2011р. (а.с. 79, 83, 87, 91, 95, 101, 106, 110).

Згідно з товарно-транспортних накладних, транспортування придбаного у ТОВ «Промспецконсалтинг» товару здійснювалось транспортом та силами ФОП ОСОБА_1, на підставі укладеного між останнім та ТОВ "Натуральні продукти" контракту на перевезення вантажу б/н від 01.01.2010 року (а.с.182-184). Даний договір підписаний сторонами, проте під реквізитами замовника не зазначено особу (прізвище, посада) яка підписала даний контракт. Таким чином, вищезазначені первинні документи оформлені з порушенням податкового законодавства.

На підтвердження виконання ФОП ОСОБА_1 послуг по транспортуванню придбаного у ТОВ «Промспецконсалтинг» товару, є складені між позивачем та перевізником акти приймання-передачі виконаних робіт та виставлений на їх підставі ФОП ОСОБА_1 рахунок-фактура (а.с. 159-168). Оглянувши вказані документи, колегія суддів зазначає, що в рахунку-фактурі, який міститься в матеріалах справи (а.с. 168), не вказано дату його складання, а в графі № 5 рахунку-фактури зазначено трансортні послуги, згідно акту виконаних робіт від 11.01.2011 р., проте в матеріалах справи даний акт відсутній. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази щодо навантаження та розвантаження товару, довіреності на отримання товару, специфікації, журнили обліку, прибуткові книги та інші супровідні документи, що виступають в якості доказів оприбуткування товару на складі покупця.

Крім того, суд першої інстанції в якості доказів наявності у позивача необхідних складських приміщень для зберігання товарно-матеріальних цінностей, зазначив Договір оренди об'єкта нерухомості № 46 від 01.01.2010 року, укладений з Фірмою «Сольвіа» ТОВ та складений на його підставі Акт приймання-передачі від 01.01.2010 року (а.с. 179-181). Згідно п. 1.2.3. договору, місцезнаходження об'єкту нерухомості вказана адреса: м. Харків, вул. Польова, 83, дана адреса зазначена і в товарно-транспортних накладних. В п.1.2.1 зазначено, що приміщення призначено під офіс. Загальна площа складає 52 кв.м. (п.1.2.2 договору). Проте, колегія суддів не приймає даний договір в якості доказу на підтвердження наявності у позивача складських приміщень для зберігання придбаних у ТОВ «Промспецконсалтинг» товарів, оскільки як вбачається з матеріалів справи, товар (овочі, фрукти) придбавався у великому обсязі (наприклад згідно рахунку-фактури № СФ-0000187 від 02.02.2011 р. (а.с.97), придбаний апельсин у кількості 670,780 кг., картопля 4510,030 кг., лук ріпчастий 720,430 кг., рахунок-фактура № 203 від 01.03.2011 р., а.с. 104, придбаний товар, а саме помідор у кількості 473,830 кг., огірок у кількості 551,700 кг., тощо), тобто площа (52 кв.м., п.1.2.2 договору) офісу зазначеного приміщення унеможливлює зберігання такої кількості товарів. Крім того, позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції не надано доказів зберігання, відвантаження, розвантаження товарно-матеріальних цінностей. Щодо наданої позивачем на вимогу суду «характеристики приміщення» (загальна площа 300 кв.м., місцезнаходження об'єкта: м. Харків, вул. Польова, 83), орендуємого ПП "Натуральні продукти" у ТОВ "Сольвія" згідно договору оренди об'єкта нерухомості № 32 від 30.08.2011 р., колегія суддів не приймає таку довідку як доказ наявності належного приміщення для зберігання овочів та фруктів, оскільки договору оренди об'єкта нерухомості № 32 від 30.08.2011 р., вказаного в даній довідці, позивачем суду не надано.

Враховуючи надані позивачем до матеріалів справи копії первинних документів, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит по господарських відносинах з вищезазначеним контрагентом.

Отже, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2013р. по справі № 12263/12/2070 підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2013р. по справі № 12263/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в позові приватного підприємства "Натуральні продукти" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М.

Повний текст постанови виготовлений 15.04.2013 р.