Ухвала

від 02.04.2013 по справі 2а-12877/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 р.Справа № 2а-12877/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2013р. по справі № 2а-12877/12/2070

за позовом товариства з обмеженною відповідальністю "Тех-Мейк"

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженною відповідальністю "Тех-Мейк", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень №0000822223 та №0000832223 від 01.11.2012р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2013р. по справі № 2а-12877/12/2070 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Мейк" задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 01.11.2012 р. №0000822223 та №0000832223. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Мейк" судовий збір у розмірі 420,25 грн.

Відповідач, Дергачівська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що ТОВ «Електродизель» виписав первинні документи, податкові накладні для позивача з порушенням вимог чинного податкового законодавства, оскільки вказано адресу, за якою ТОВ «Електродизель» фактично відсутнє. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2013р. по справі 2а-12877/12/2070 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю "Електродизель" за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки від 22.10.2012 р. №574/22-204/36613743.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем приписів вимог п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п.п. 201.4, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 16400,00 грн., а також порушення пп.134.1.1 п.134.1, п.п.138.1, 138.2, 138.3 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено заниження об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності у сумі 82000,00 грн. та податку на прибуток у сумі 17220,00 грн., у частині неправомірно сформованих витрат по придбанню послуг від товариства з обмеженою відповідальністю "Електродизель".

На підставі вище зазначеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення: від 01.11.2012 р. №0000822223, яким визначено позивачу суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 20500,00 грн. (16400,00 грн. - за основним платежем та 4100,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій), та №0000832223, яким визначено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у сумі 21525,00 грн. (17220,00 грн. - за основним платежем та 4305,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю "Електродизель" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту перевірки від 22.10.2012 р. №574/22-204/36613743 вбачається, що товариство з обмеженною відповідальністю "Тех-Мейк" за КВЕД займалось такими видами діяльності: 51.90.0 - інші види оптової торгівлі. В перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з товариство з обмеженою відповідальністю "Електродизель".

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та його контрагентом ТОВ "Електродизель" було укладено договір від 04.01.2012 р. №0401/2012-1, відповідно до умов якого останній зобов'язувався надати позивачу послуги по виготовленню гайки М30 ГОСТ 5918-73 на виробничих площах виконавця з матеріалів підприємства позивача (метизної продукції) та надати всі необхідні документи на товар, а позивач - оплатити послуги відповідно до умов договору.

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Електродизель" підтверджують наявні в матеріалах справи копії первинних документів: договір №0401/2012-1 від 04.01.2012 року про надання виробничих послуг (а.с. 60-61), акт прийому передачі копій конструкторської документації (а.с. 62-68), видаткові накладні, акти прийому товарно-матеріальних цінностей (матеріалу, з якого контрагент позивача виробляв гайки М30 ГОСТ 5918-73 відповідно до наданих позивачем креслень), акти прийому-передачі готової продукції, акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг), рахунки-фактури, податкові накладні.

Оплата за отриманий товар за вищевказаними правочинами здійснювалась в повному обсязі з поточного рахунку ТОВ "Тех-Мейк", що підтверджується платіжними дорученнями: №788 від 20.02.2012 року, №789 від 20.02.2012 року, №792 від 21.02.2012 року, №805 від 01.03.2012 року, №807 від 02.03.2012 року (а.с. 85-89), а також актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 90).

Колегія суддів зазначає, що метизну продукцію ПАТ «Дружківський метизний завод» позивач отримує за договором № 181/10 від 15.03.2010 р. від ТОВ «Восток» (код ЄДРПОУ 25582380) - офіційного дилера ПАТ «Дружківський метизний завод». Отримана метизна продукція виготовляється ПАТ «Дружківський метизний завод» на замовлення позивача у відповідності до креслення N9 5-26419. На підтвердження зазначеного, позивачем було надано до суду першої інстанції копії договору від 15.03.2010 р. №181/10, копії сертифікатів якості, копії товарно-транспортних накладних. Зазначена метизна продукція (заготівки) зберігалися позивачем на орендованому у ФОП ОСОБА_1 складі, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією договору визначення місць зберігання сировини та готової продукції №0401/2012-з від 04.01.2012 року.

Перевезення придбаного товару зі складу позивача до місця оброблення ТОВ "Електродизель" підтверджується транспортування заготівок працівниками контрагента - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (які діяли на підставі довіреностей), на платформених візках типу "рокла", що мають вантажопідйомність 750 кг, користування якими здійснювалося на підставі договору оренди з ФОП ОСОБА_1

Також колегія суддів зазначає, що позивачем на підтвердження зв'язку між фактом придбання товарів та його господарською діяльністю було надано до суду першої інстанції документи, що підтверджують подальшу реалізацію виготовлених товарів контрагентом, а саме надано письмові пояснення та їх документальне підтвердження щодо реалізації та транспортування готової продукції покупцям: ТОВ "Укрзалізничпром", ПАТ "Азовзагальмаш", ПАТ "Дніпровагонмаш", ПАТ "Азовелектросталь".

Подальша реалізація готової продукції, виготовленої з придбаної метизної продукції здійснювалася позивачем за ціною вищою, ніж ціна придбання товару по спірній угоді.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п.п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 вищевказаного кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається, крім іншого, з прямих матеріальних витрат, які в свою чергу складаються з вартості сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Отже, необхідною умовою для віднесення сум податку до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів дійшла висновку, що доводи відповідача відносно недійсності податкових накладних та фіктивності проведеної позивачем спірної господарської операції, саме відсутність поставок товарів та укладення угоди з придбання товарів без мети настання реальних наслідків спростовані матеріалами справи та ґрунтуються лише на припущеннях з посиланням на акт від 07.02.2012 року №543/23-3/35448064 про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи підтверджують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом ТОВ "Електродизель" і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток витрат по придбанню послуг від ТОВ "Електродизель".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковий кредит підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2013р. по справі 2а-12877/12/2070 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2013р. по справі № 2а-12877/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ Мінаєва О.М.

Повний текст ухвали виготовлений 08.04.2013 р.