Постанова

від 23.04.2013 по справі 817/1209/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1209/13-а

23 квітня 2013 року м. Рівне

Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Кравчук Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:

Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби доПриватного підприємства "Тарон" щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника,

в с т а н о в и в:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби до Приватного підприємства "Тарон" щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника, що знаходяться в банку:

АКБ "Правекс-Банк" м. Київ, МФО 321983, р/р 2600901530086.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується заборгованість по орендній платі за землю в сумі 30342,98 грн. У зв'язку з несплатою визначеної суми грошового зобов'язання у встановлений строк, податковим органом виставлено першу податкову вимогу від 14.08.2009 року №1/826 та другу податкову вимогу від 29.09.2009 року №2/945 (згідно законодавства, що діяло на момент виникнення податкового боргу). На забезпечення виконання податкових зобов'язань податковим органом прийнято рішення від 01.11.2009 року №119 про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів. Згідно акта опису активів, на які поширюється право податкової застави від 28.09.2010 року №61 податковим керуючим описано майна за балансовою вартістю 20000,00 грн., що не у повній мірі покриває суму податкового боргу. Тому, податковий орган, посилаючись на підпункт 20.1.17 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, звернувся до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника, що знаходяться в банку.

Ухвалою від 02.04.2013 року судом відкрито провадження в адміністративній справі, судовий розгляд справи призначено на 23.04.2013 року.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час сторони до суду не з'явились.

Представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без участі його представника, про що зазначив у позовній заяві.

Відповідач до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

На підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою від 23.04.2013 року суд ухвалив про розгляд справи за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Тарон" зареєстроване виконавчим комітетом Рівненської міської ради як юридична особа з 13.05.1999 року та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби.

Так, згідно облікової картки платника станом на 18.02.2013 року за відповідачем рахується заборгованість по орендній платі за землю в сумі 141629,22 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року у справі №2а/1770/4971/2011 присудженого до стягнення з відповідача 117549,24 грн. податкового боргу, в тому числі по орендній платі за землю у сумі 111286,24 грн.

Таким чином, залишок заборгованості відповідача по орендній платі за землю складає 30342,98 грн. (141629,22 грн. - 111286,24 грн. = 30342,98 грн.).

14.08.2009 року позивачем було виставлено першу податкову вимогу №1/826 на суму 2583,57 грн., яку вручено представнику боржника 25.08.2009 року.

29.09.2009 року позивачем було виставлено другу податкову вимогу №2/945 на суму 6201,07 грн., яку вручено представнику боржника 01.10.2009 року.

01.11.2009 року позивач прийняв рішення №119 про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів.

Згідно акта опису активів, на які поширюється право податкової застави від 28.09.2010 року №61 податковим керуючим проведено опис активів боржника, які знаходяться у м. Рівне: автомобіль Іж 2717, д/н ВК 3538 АА 2004 року випуску залишковою балансовою вартістю 20000,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент виникнення податкового боргу, який підлягав до застосування) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження. Згідно підпункту 5.3.2. пункту 5.3. статті 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Зазначені положення Закону України від 21.12.2000 №2181-III, який втратив чинність на підставі Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, кореспондуються з нормами пунктів 57.1, 57.3. статті 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI.

У відповідності до підпункту 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 Закону України від 21.12.2000 №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент виникнення податкового боргу, який підлягав до застосування) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. До набуття чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI податкові вимоги надсилались у порядку, визначеному підпунктом 6.2.3 пункту 6.2. статті 6 Закону №2181-III.

З набранням чинності з 01.01.2011 року застосовуються положення Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, пунктом 59.5. статті 59 якого передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно пункту 88.1. статті 88 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

У разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, право податкової застави виникає з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (підпункт 89.1.1. пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI), а у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, право податкової застави виникає з дня виникнення податкового боргу (підпункт 8.1.2. пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI).

Згідно пункту 89.3. статті 89 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до підпункту 20.1.17. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Як вбачається з акта опису активів, на які поширюється право податкової застави від 28.09.2010 року №61, податковим керуючим описане майно залишковою балансовою вартістю 20000,00 грн., що є меншою суми непогашеного податкового боргу відповідача, який складає 30342,98 грн.

Таким чином, наявність податкового боргу встановлена та підтверджена наявними матеріалами справи, а недостатність майна, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу у повній мірі та передати у податкову заставу, встановлено актом від 28.09.2010 року №61, складеного податковим керуючим, копія якого наявна в матеріалах справи.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності платника Приватного підприємства "Тарон" (33018, Рівненська область, місто Рівне, вулиця І.Богуна, будинок 4, ідентифікаційний код 30398014), що знаходяться в банку: АКБ "Правекс-Банк" м. Київ, МФО 321983, р/р 2600901530086.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.