Постанова

від 23.04.2013 по справі 813/1616/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2013 року № 813/1616/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Шозда Г.В.

з участю представників:

від позивача - Лобур С.П.;

від відповідача - Карпин Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Технолаб» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Технолаб» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.02.2013 року за №0000422302/3477 та №0000412302/3479.

Позивач в позовній заяві стверджує, що до складу податкового кредиту та валових витрат ним правомірно віднесено суми, сплачені за надані послуги ТзОВ «Біг Стоун», а також за поставку товару від ТзОВ «Український Інвестиційний Холдинг». Реальність виконання вищенаведених господарських операцій підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами. При цьому, продовжує позивач, діяльність його контрагентів не викликала сумнівів, керівниками зазначених підприємств були пред'явлені статутні та реєстраційні документи, які свідчили, що останні є належними суб'єктами господарської діяльності та платниками податків на загальних підставах.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

В запереченні на позовну заяву відповідач, просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що висновки, викладені в акті перевірки, та оспорювані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Технолаб» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Український Інвестиційний Холдинг» за період з 01.10.2009 року по 30.11.2011 року., з ТзОВ «Біг Стоун» за період з 01.09.2009 року по 31.03.2012 року, ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби складено акт від 31.01.2013 року за №183/22-10/33753895 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.02.2013 року:

- за №0000422302/3477, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 127608 грн. 60 коп., в тому числі, за основним платежем - 90072 грн. 40 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 37536 грн. 20 коп.;

- за №0000412302/3479, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 115958 грн. 26 коп., в тому числі за основним платежем - 106583 грн. 26 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9375 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено:

- порушення п.5.1, підп.5.2.1, п.5.2, підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.4 ст.138, підп.139.1.1, підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за період з 01.10.2009 року по 31.03.2012 року всього у сумі 106583 грн. 26 коп.;

- порушення підп.7.4.1, підп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за період з 01.09.2009 року по 31.03.2012 року у сумі 90072 грн. 40 коп.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стало те, що в порушення наведених норм податкового законодавства позивач відобразив в податковому обліку по податку на прибуток та податку на додану вартість господарські операції з ТзОВ «Біг Стоун» та ТзОВ «Український Інвестиційний Холдинг».

Так, згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до вимог підп.5.2.1 п.5.2 цієї ж статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 п.5.3 цієї ж статті передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення містяться у підп.14.1.27 п.14.1 ст.14, підп.138.2 ст.138, підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 183.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналогічні положення щодо формування податкового кредиту відображені у ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за №168/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями).

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Саме в розрізі даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з наведеними вище контрагентами.

Між ТзОВ «Біг Стоун» (виконавець) та ТзОВ «Технолаб» (замовник) укладено договір про надання консалтингових послуг від 19.07.2010 року №19/07/10, умовами якого передбачено, що виконавець бере на себе зобов'язання із надання замовнику консультаційних послуг по розробці методики наступних лікарських препаратів:

- Габалепт, капсули по 300 мг №30;

- Налтрекс, таблетки вкриті плівковою оболонкою по 50 мг №10 у блістері.

Між ТзОВ «Український інвестиційних холдинг» (продавець) та ТзОВ «Технолаб» (покупець) 03.10.2011 року було укладено договір купівлі-продажу за №0310 згідно з умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію для проведення останнім відповідних лабораторних досліджень, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти продукцію на умовах договору.

В підтвердження виконання даних договорів позивачем надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.07.2013 року, звіт з консультаційних послуг по розробці методики - Габалепт, капсули по 300 мг №30, звіт з консультаційних послуг по розробці методики - Налтрекс, таблетки вкриті плівкою оболонкою по 50 мг №10, прибуткові та податкові накладні, акти списання, рахунки, виписки по рахунку, картка рахунку 631.

Більше того, позивачем в підтвердження обставин використання наданих консалтингових послуг у своїй господарській діяльності надано договір про співпрацю за №874Л/10 від 03.01.2010 року, укладений між ним (виконавець) та ТзОВ «Фарма Лайф» (замовник) відповідно до умов якого замовник доручає виконавцю надати розробку методики препаратів Габелепт, капсули по 300 мг №30 та Налтрекс, таблетки вкриті плівковою оболонкою по 50 мг №10 у блістері.

Також, судом досліджено зразок флакону Стандарту «Амлодинін бесилайт» (аналогічний іншим флаконам які поставлялись), який за своїми технічними характеристиками не потребує значних затрат для транспортування, що підтверджує пояснення представника позивача про те, що постачання товару здійснювалось передачами через залізничний транспорт з подальшим прийомом та транспортуванням безпосередньо директором платника податків.

Окрім того, згідно з даних Державної фармакопеї України, введеної в дію з 01.10.2001 року наказом Міністра охорони здоров'я України від 12.03.2001 року за №95, ні сертифікат аналізу, ні будь-яка інша додаткова інформація до стандартних зразків та стандартних препаратів не надається.

В свою чергу, орган державної податкової служби в спростування наведених доказів посилається на акт перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва від 19.04.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Біг Стоун» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в період з 01.09.2009 року по 31.03.2012 року» відповідно до якого зустрічну звірку провести неможливо у зв'язку з тим, що на момент проведення перевірки товариство за адресою реєстрації не знаходиться, а його засновник зазначає про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності.

Щодо взаємовідносин позивача з ТзОВ «Український інвестиційний холдинг», то відповідач в акті перевірки наводить факти, викладені в акті перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва від 07.03.2012 року за №119/22-3/33547165 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Український інвестиційний холдинг» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період 25.06.2005 року по 30.11.2011 року», згідно з яких встановлено, що ТзОВ «Інвестиційний український холдинг» має ознаки фіктивності, зареєстровано з метою прикриття незаконної діяльності та використовуються реально-діючими суб'єктами господарської діяльності як інструмент мінімізації податкових зобов'язань. Аналогічні факти наводяться відповідачем з посиланням на акт перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва від 24.05.2011 року за №565/23-7/33547165, яким встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій за період з 25.06.2005 року по 30.11.2011 року.

Даючи правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем докази. Подані відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагентами.

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби не доказано фактичного не здійснення згаданих господарських операцій.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності ТзОВ «Біг Стоун» та ТзОВ «Український Інвестиційний Холдинг», як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, витяги з офіційного веб-порталу ДПС України, які вказують на те, що на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані в установленому порядку, в тому числі, і як платники податку на додану вартість.

Крім того, наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагентів.

А відтак, вищенаведені докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій.

Що стосується податку на додану вартість, то не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту та валових витрат за результатами таких господарських операцій є безпідставними та не обгрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток є підставними та обгрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, податкові повідомлення-рішення від 18.02.2013 року за №0000422302/3477 та №0000412302/3479.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технолаб» (код ЄДРПОУ 33753895), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Данила Апостола, 3, 2294 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 квітня 2013 року.

Суддя В.Я.Мартинюк